Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/12909/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12909/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року, суддя Маруліна Л.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СП" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004641401 від 13.04.2018,- У С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СП" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.04.2018 №0004641401, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 520 548,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення ТОВ "ГЛОБАЛ СП" вимог пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, та про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 520 548 грн, у тому числі по періодах: за 2015 рік на суму 520 548 грн, на підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Окрім того, позивачем зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки складання фінансової звітності за 2015 рік ТОВ "ГЛОБАЛ СП" здійснено правомірно і жодних помилок в цій частині допущено не було. Окружним адміністративним судом міста Києва замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СП" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і присвоєно ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39179326. Місцезнаходженням товариства згідно відомостей з Єдиного державного реєстру є: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, офіс

1. На підставі наказу від 09 лютого 2018 року № 2152, ревізорами Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал СП» з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 30.09.2017. За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГЛОБАЛ СП» складено Акт №191/26-15-14-01-03/39179326 від 28.03.2018 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 520 548 грн. На підставі Акту від 28.03.2018 №191/26-15-14-01-03/39179326 ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 року №0004641401, яким ТОВ "ГЛОБАЛ СП" збільшено суму грошових зобов`язань за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 520 548,00 грн. 26 квітня 2018 року ТОВ "ГЛОБАЛ СП" до Державної фіскальної служби України подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 року № 0004641401. Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.05.2018 № 16331/6/99-99-11-01-01-25 строк розгляду згаданої скарги було продовжено до 25.06.2018 включно. Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.06.2018 № 20004/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 № 0004641401 залишено без змін, а скарга ТОВ «Глобал СП» від 26 квітня 2018 року без задоволення. Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийтято всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Як убачається із матеріалів справи, на підставі наказу від 09 лютого 2018 року № 2152, ревізорами Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал СП» з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 30.09.2017. За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГЛОБАЛ СП» складено Акт №191/26-15-14-01-03/39179326 від 28.03.2018 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 520 548 грн. Так в акті перевірки зазначено, що ТОВ "ГЛОБАЛ СП" укладено договір поставки від 01.06.2014 року № 2 з ТОВ «Спортивний магазин «ІНТЕР АТЛЕТИКА». В результаті господарської діяльності ТОВ "ГЛОБАЛ СП" надано претензію від 02.12.2015 року № 1 від ТОВ «Спортивний магазин «ІНТЕР АТЛЕТИКА», відповідно до якої у зв`язку із простроченням встановлених Договором поставки № 2 від 01.06.2014 строків чисельних поставок у період з 02.06.2014 по 20.11.2015 у постачальника ТОВ "ГЛОБАЛ СП" перед покупцем ТОВ «Спортивний магазин «ІНТЕР АТЛЕТИКА» виникло зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій на суму 4 367 517 грн. в т.ч. за 2014 рік у сумі 2 891 932 грн, за 2015 рік у сумі 1 475 585,23 грн. Також, перевіркою встановлено, що ТОВ "ГЛОБАЛ СП" включило до складу інших операційних витрат за 2015 рік штрафні санкції, нараховані ТОВ «Спортивний магазин «ІНТЕР АТЛЕТИКА» за 2014 рік у сумі 2 891 932 грн. Підставою для висновку, викладеного в Акті №191/26-15-14-01-03/39179326 від 28.03.2018 року, стало твердження ревізорів, що ТОВ "ГЛОБАЛ СП" завищено інші операційні витрати за період з 01.01.2015 по 20.09.2017 на загальну суму 2 891 932 грн, які виникли у ТОВ "ГЛОБАЛ СП" внаслідок визнання зобов`язань зі сплати штрафних санкцій по договору поставки № 2 від 01.06.2014 на підставі претензії № 1 від 02.12.2015, отриманої від контрагента ТОВ «Спортивний магазин «ІНТЕР АТЛЕТИКА». Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №996 в редакцій, чинній під час спірних правовідносин). У відповідності до статті 1 цього Закону №996 бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина перша статті 8 Закону №996). У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону №996). Так, за змістом частин першої, другої статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Разом з тим, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №

318. Відповідно до пунктів 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Таким чином, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. Згідно з пунктами 6, 20 (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені; до інших операційних витрат включаються: нестачі й витрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка. Відповідно до пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» П(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. До моменту визнання боржником претензій вони у бухгалтерському обліку не відображаються. Суми визнаних претензій відображаються підприємством - одержувачем претензій у складі витрат того звітного періоду, в якому було прийнято рішення задовольнити вимоги заявника претензій. У бухгалтерському обліку штрафні санкції вважаються: у платника - іншими операційними витратами (п. 20 П(С)БО 16 «Витрати»), субрахунок 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки»; у одержувача - іншими операційними доходами (п. 6 П(С)БО 15 «Дохід»), субрахунок 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки». Таким чином, сторони договору одночасно відображають в своєму обліку суми узгоджених штрафних санкцій: платник - у витратах, а одержувач - в доходах. Вказані господарські операції відображаються в обліку на підставі первинного документа - визнаної претензії сторонами договору, рішення суду, яке набрало сили (Листи Мінфіну від 16.06.2017 р. N 35210-07-10/16083) Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до облікової політики ТОВ «ГЛОБАЛ СП» зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Враховуючи, що витрати по сплаті нарахованих штрафних санкцій неможливо пов`язати з доходом певного періоду, так як такі витрати були здійснені набагато пізніше, ніж отримання доходу, то ТОВ «ГЛОБАЛ СП» виконано вимогу п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (П(С)БО 16), а саме, враховано витрати по сплаті неустойки в звітному періоді, в якому вони були здійснені. Окрім того, відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення позивачем пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 №137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за №392/3685. Позивачем не зроблено коригуваггя показників фінансової звітності. Відповідно до пункту 4 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 №137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №392/3685, виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початку звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев`яти місяців. У відповідності до ст. 2 Порядку подання фінансової звітності від 28.02.2000 №419 підприємства, які складають фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року, лише, у складі балансу та звіту про фінансові результати. Коригування, пов`язані із виправленням помилок попередніх років, мають відображатися у Звіті про власний капітал, який складається підприємствами, виключно, по закінченню року. Нормативними документами передбачено, що подання уточнюючих показників податкової звітності з податку на прибуток можливе лише разом з фінансовою звітністю. Матеріали справи свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом у зв`язку з тим, що позивачем завищено інші операційні витрати за період з 01.01.2015 по 20.09.2017 на загальну суму 2 891 932 грн, які виникли у ТОВ "ГЛОБАЛ СП" внаслідок визнання зобов`язань зі сплати штрафних санкцій по договору поставки № 2 від 01.06.2014 на підставі претензії № 1 від 02.12.2015. З матеріалів справи слідує, що Претензію № 1 від 02.12.2015 з додатком ТОВ "ГЛОБАЛ СП" отримано від ТОВ «Спортивний магазин «ІНТЕР АТЛЕТИКА» лише 03.12.2015 року, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СП» на момент складання фінансової звітності за 2014 рік не здійснювало сплат штрафних санкцій по договору поставки № 2 від 01.06.2014, оскільки ще не отримало Претензію від свого контрагента ТОВ «Спортивний магазин «ІНТЕР АТЛЕТИКА» та, відповідно, не мало підстав для визначення зобов`язань у вигляді штрафів, що передбачені умовами договору поставки № 2 від 01.06.2014 під час складання фінансової звітності за 2014 рік. Разом з тим, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 №137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №392/3685, визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності. Таким чином, відображення витрат у сумі 2 891 932 грн по договору поставки № 2 від 01.06.2014 під час складання фінансової звітності за 2015 рік ТОВ "ГЛОБАЛ СП" здійснено правомірно та жодних помилок в цій частині не допущено, а тому Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» в даному випадку застосуванню не підлягало. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.04.2018 № 0004641401. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.