Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/30837/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30837/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: представника позивача - Заржицької В.О., представника відповідача - Голодняк Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар Україна» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП ДПС від 17.09.2020 № 0003615311 та № 0003625311. Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками Акту перевірки щодо порушення положень Податкового кодексу України, зокрема, в частині визначення суми від`ємного значення і бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які на його думку є хибними та базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих осіб, не мають підтвердження належними доказами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що третіми особами в ланцюгу постачання порушено норми податкового законодавства при формуванні власних показників податкової звітності, внаслідок чого позивач не має права на отримання податкових вигод у формі податкового кредиту за результатами господарських операцій із своїм прямим контрагентом-постачальником через безтоварність господарських операцій між таким контрагентом-постачальником і третіми особами в ланцюгу постачання. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №640/30837/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року призначено судове засідання у справі на 09.02.2022 о 14.00 в режимі відеоконференції у приміщенні Південно-Західного апеляційного господарського суду. Від ТОВ «Дельта Вілмар Україна» письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представники сторін підтримали свої позиції щодо предмету позову, надали пояснення у тому числі додаткові. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 17 вересня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС на підставі акту перевірки №26/28-10-53-11/36369434 від 21.08.2020, винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0003615311, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 200.1, 200.4 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року в сумі 11 420 515 грн; № 0003625311, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 200.1, 200.4 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2020 року в сумі 1 969 263,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 492 316,00 грн. Передумовою винесення вказаних ППР став висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 13 389 778 грн (11 420 515 + 1 969 263). Як вбачається з акту перевірки, зменшення від`ємного значення і бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах: 1) безтоварності господарських між позивачем і прямими постачальниками ТОВ «Олійний дім», ТОВ «Золотий дракон» в травні 2020; 2) включення позивачем до податкової декларації за травень 2020 податкового кредиту в сумі 770 593,00 грн, сформованого за квітень 2020 року по ТОВ «Олійний дім», хоча відповідно до акту попередньої перевірки №21/28-10-53-11/36369434 від 17.07.2020 встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Олійний дім» в квітні 2020; 3) включені позивачем до податкової декларації за травень 2020 податкового кредиту в сумі 85 494,04 грн, сформованого за квітень 2020 року по ТОВ «ТК «Золотий дракон», хоча відповідно до акту попередньої перевірки №21/28-10-53-11/36369434 від 17.07.2020 встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Золотий дракон» в квітні 2020; 4) завищенні рядка 16.1 Декларації з ПДВ за травень 2020 року «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» значення рядка 21 Декларації попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 8 204 534,00 грн, на підставі акту попередньої перевірки №21/28-10-53-11/36369434. Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується відповідачем з огляду на наявність податкової інформації про відсутність у третіх осіб в ланцюгу постачання господарських можливостей на поставку зернових на користь ТОВ «Олійний дім», ТОВ «Золотий дракон». Таким чином, зменшення позивачу від`ємного значення і бюджетного відшкодування в цілому на суму 5 185 244,00 грн виходить із претензій контролюючого органу до третіх осіб, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав. Завищення податкового кредиту на суми 770 593 грн, 85 494 грн і від`ємного значення на суму 8 204 534 грн ґрунтується на обставинах попереднього акту перевірки №21/28-10-53-11/36369434 від 17.07.2020. Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом. Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 28.10.2021, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту Згідно пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з пунктом 200.1 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.4 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника. Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, формування податкового кредиту з податку на додану вартість має бути фактично здійснене і підтверджене належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Колегією суддів вже встановлено вище, що однією з підстав позбавлення позивача права на від`ємне значення і бюджетне відшкодування стало те, що в ланцюгах постачання: ТОВ «Могол-Агро» - ТОВ «Олійний дім» - ТОВ «Дельта Вілмар Україна»; (ТОВ Могол-Агро», ТОВ «Юкрейн Кернел») - ТОВ «ТК «Золотий дракон» - ТОВ «Дельта Вілмар Україна» у ТОВ «Могол-Агро» і ТОВ «Юкрейн Кернел» згідно наявної податкової інформації відсутні виробничі (господарські) можливості на вирощування насіння соняшника і шроту у кількості, яка була необхідна контрагентам позивача ТОВ «Олійний дім» і ТОВ «Золотий дракон» для виготовлення олій і шроту в кількості, що була поставлена в подальшому позивачу. При цьому, жодних зауважень до оформлення господарських операцій безпосередньо між позивачем і ТОВ «Олійний дім», ТОВ «ТК «Золотий дракон» акт перевірки в собі не містить. За змістом норм ПКУ, що регулюють адміністрування ПДВ, не є обов`язковою передумовою для зменшення бюджетного відшкодування або від`ємного значення, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім платником податку у такому ланцюгу. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на від`ємне значення або відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат. Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Таким чином, оскільки податкова інформацію про порушення норм податкового законодавства третіми особами в ланцюгу постачання на час винесення оскаржуваних ППР лишилась не підтверджена належними і допустимими доказами - актом документальної перевірки і відповідними ППР по відношенню до контрагентів в ланцюгу постачання, то суд приходить до висновку, що первісний відповідач, використовуючи фактично передчасно інформацію про порушення законодавства ТОВ «Могол-Агро», ТОВ «Юкрейн Кернел», протиправно застосував до позивача негативні наслідки, порушуючи принцип персональної відповідальності. Зауважень до належності оформлення наданих до перевірки документів, відповідач не висловлює, акт перевірки в собі не містить. Такі ж документи у формі належним чином засвідчених копій долучено позивачем до матеріалів справи та з них вбачається, що між ТОВ «Дельта Вілмар Україна» (Покупець) і ТОВ «Олійний Дім», ТОВ «ТК «Золотий дракон» (Постачальники) укладено ряд однотипних договорів, відповідно до п.1.1 яких Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити шрот соняшниковий/олію соняшникову нерафіновану на умовах, викладених в цьому Договорі. Виконання зазначених договорів у повному обсязі підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, ТТН, посвідчень якості. При цьому, ТТН підтверджується безпосереднє отримання позивачем олії соняшникової / шроту соняшникового в Комплексі перевантаження та переробки олій за адресою м. Южне, вул. Індустріальна, 6, що належить ТОВ «Дельта Вілмар Україна». Подальший продаж шроту соняшникового і олії соняшникової нерафінованої позивачем на користь третіх осіб підтверджується зовнішньоекономічними контрактами №300000759 від 23.07.2019, №300000770 від 20.08.2019, специфікаціями №№10842, 10383, а також відповідними актами приймання-передачі вантажу, ВМД, рахунками та банківськими виписками, повідомленнями про фактичне вивезення, копії яких долучено до матеріалів справи. Також, позивачем перед придбанням товару у контрагентів отримано письмові пояснення із первинними документами на їх підтвердження стосовно того, що ТОВ «ТК Золотий дракон» у квітні-травні 2020 придбано насіння соняшнику у ТОВ «Алькон-Сервіс» 523,13 тон; у ТОВ «Могол-Агро» 455,00 тон, у ФГ «Сиротенко» 37,56 тон, у ФАФГ «Ольвія» 364,77 тон, у ФГ «Квітка ІМ» 50,77 тон, у ФГ «Прибуткове» 49,53 тон, у ПП «МАІС» 19,23 тон, у ТОВ «Продюгрейд» 948,80 тон, всього 2448,80 тон, що навіть у випадку виходу олії на рівні 40%, як зазначає відповідач, є достатнім для виготовлення ТОВ «ТК «Золотий дракон» 508,50 тон олії. ТОВ «Олійний дім» надано позивачу первинну документацію на підтвердження придбання 5 415,28 тон насіння соняшнику у власних контрагентів, що є достатнім для виробництва поставлених ТОВ «Олійний дім» для ТОВ «ТД Дельта Вілмар» 1426,92 тон олії соняшникової нерафінованої і 2 188,54 тон шроту соняшникового. Виходячи з обставин належного оформлення первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган фактично має на увазі та посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності. Проте, на переконання колегії суддів, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірних господарських операціях, ґрунтуються виключно на можливих порушеннях норм податкового законодавства не позивачем, а іншими особами, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було. Посилання контролюючого органу на акт попередньої перевірки №21/28-10-53-11/36369434 від 17.07.2020, яким встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Олійний дім», ТОВ «Золотий дракон» в квітні 2020; завищення рядка 16.1 Декларації з ПДВ за травень 2020 року «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» значення рядка 21 Декларації попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 8 204 534,00 грн, судом відхиляються, як передчасні, оскільки як станом на час винесення оскаржуваних в рамках даної справи ППР, так і станом на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі акту попередньої перевірки №21/28-10-53-11/36369434 від 17.07.2020 не є узгодженими (оскаржуються в рамках справи 640/29268/20), а тому висновки зазначеного акту не мають юридичного значення до набрання рішенням по справі №640/29268/20 законної сили та є лише суб`єктивною думкою особи, відповідальної за складання акту перевірки. Таким чином, контролюючим органом не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності по взаємовідносинах з контрагентами. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано доводів та аргументів позивача, не надано належних, достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції, як і не доведено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки колегія суддів доводи апеляційної скарги відхиляє, не змінює та не скасовує рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі 640/30837/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко