Постанова 4855 № 320/3848/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3848/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Дудін С.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бір Профіт» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бір Профіт» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бір Профіт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Бір Профіт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області ) в якому просило визнати недійсним та скасувати податковое повідомлення-рішення від 04.12.2019 року №0003753201. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року в задоволенні значеного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ТОВ «Бір Профіт» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бір Профіт» 14.05.2018 року зареєстровано як юридична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). ТОВ «Бір Профіт» має право здійснювати оптову торгівлю алкогольними напоями, виключно пивом з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік, що підтверджується ліцензією серії АЖ №077797 від 23.01.2019 зі строком її дії з 23.01.2019 по 23.01.2024 (а.с.50). 13.11.2019 року ГУ ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку з питань додержання ТОВ «Бір Профіт» вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва в обігу підакцизної продукції, за результатами якої складено акт від 13.11.2019 №00142. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Бір Профіт» не було подано до територіального органу ГУ ДПС у Київській області звіти №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі», за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно, чим порушено вимоги частини третьої статті 16 Закону №481. На підставі висновків вищевказаного акта перевірки, ГУ ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 року №0003753201, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 000,00 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР). Не погоджуючись з оскаржуваним ППР, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, за результатом розгляду якої рішенням від 16.03.2020 №9408/6/99-00-08-05-06-06 скаргу позивача було залишено без розгляду. Не погоджуючись з оскаржуваним ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт неподання ТОВ «Бір Профіт» звітів №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі» за 10 місяців (з січня по жовтень 2019 року), відповідно нарахування контролюючим органом на підставі спірного ППР позивачу штрафних санкцій у розмірі 170000,00 грн. (17000,00 грн. х 10 місяців) відповідає вимогам чинного законодавства. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У свою чергу, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі по тексту - Закон №481). Згідно з статтею 1 Закону №481 визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: - алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; - пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203; - оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання Частиною 3 статті 16 Закону №481 визначено, що суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб`єкт господарювання самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов`язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абзацом дев`ятнадцятим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовується. Згідно з пунктом 1 розділу І Порядку заповнення форми звіту №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 березня 2016 р. за N 343/28473 (далі по тексту - Порядок №49), звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі подають суб`єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. Звіт в електронній формі подається засобами електронного зв`язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності (пункт 2 розділу І Порядку №49). Правовими положеннями п. 6 Порядку №49 регламентовано, що звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема: - неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень (абзац 22 частини другої статті 17 Закону №481). Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття ГУ ДПС у Київській області оскаржуваного ППР є висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Бір Профіт» вимог статті 16 Закону №481, у зв`язку з неподанням позивачем звітів №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі» за кожен місяць окремо, у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно, тобто 10 місяців. У свою чергу, позовна заява не містять жодних обґрунтувань та доказів, які б спростовували вказані висновки контролюючого органу про наявність відповідних порушень. Крім того, ТОВ «Бір Профіт» не спростовує факт вчинення останнім відповідних порушень, проте заперечує, що має сплачувати штраф в розмірі 170 000 грн., адже на думку останнього, цей штраф має становити 17 000,00 грн., як одна фінансова санкція у вигляді штрафу. Стверджуючи про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що воно не містить посилання на порушення ТОВ «Бір Профіт» Порядку №49 та перелік і зміст порушень, за які застосовуються штрафні санкції, як це визначено у Додатку до Порядку №790. Так, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу. Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України. У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Наведена норма в імперативному порядку зобов`язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов`язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган. Визначений аналізованою законодавчою нормою обов`язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій. Водночас статтею 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи. Таким чином, обов`язком контролюючих органів у розумінні ПК України є визначення суми грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи. Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України. При цьому, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Отже, поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу, тобто коли він зобов`язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється, такий орган приймає податкове повідомлення-рішення. При цьому в пункті 58.1 статті 58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов`язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи. Вказана законодавча норма є імперативною. З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення. Таким чином, прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України. Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України, відповідно форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України. Зазначене стосується також і нормами зазначеного раніше Порядку №790. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу. Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов`язання. Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі №826/18053/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81136826) зазначив, що системний аналіз вищенаведених положень Податкового кодексу України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожною штрафною санкцією, передбаченою ПК України, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Враховуючи наведене, у зв`язку з порушенням суб`єктом господарювання вимог Закону №481, контролюючий орган зобов`язаний скласти та надіслати (вручати) такому суб`єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями. З огляду на вказані правові норми, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що твердження апелянта про порушення контролюючим органом положень Порядку №790 є безпідставними та не заслуговують на увагу суду. У свою чергу, положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. Так, оскаржуване ППР повністю відповідає зазначеним вимогам та містить посилання на акт перевірки від 13.11.2019, у якому детально описано зміст допущених позивачем порушень, що в свою чергу, відповідає вимогам податкового законодавства. Щодо доводів апелянта про те, що контролюючим органом в оскаржуваному ППР невірно вказано номер абзацу частини 2 статті 17 Закону №481, яким передбачено відповідальність за неподання суб`єктом господарювання звіту, а саме: абзацу 22, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, на думку позивача, вказана норма зазначена в частині другій статті 17 Закону №481 за номером 18, а не за номером 22, як вказано в оскаржуваному ППР. При цьому позивач стверджує, що вказаний номер абзацу взагалі відсутній у відповідній нормі. Між тим, саме в абзаці 22 частини 2 статті 17 Закону №481 встановлено відповідальність за неподання суб`єктом господарювання відповідних звітів. Дійсно до 31.12.2018 вказана норма була передбачена в частині 2 статті 17 Закону №481 під абзацом

18. Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019, було внесено зміни до ст.17 Закону №481, що відповідно, зумовило зміну нумерації відповідних положень даної норми, що скаржником враховано не було. Щодо доводів апелянта про те, що сума штрафних санкцій за неподання відповідної звітності, має бути стягнута з суб`єкта господарювання одноразово за весь період порушення, та має становити 17 000,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, з розрахунку фінансових санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що нарахування штрафних санкцій у розмірі 170 000,00 грн. здійснено податковим органом за неподання позивачем звіту №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі» за кожен місяць окремо, у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року, тобто 10 місяців. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що ГУ ДПС у Київській області правомірно нараховано ТОВ «Бір Профіт» штрафні санкцій за неподання відповідних звітів окремо за кожен з вказаних місяців, в загальному розмірі 170 000,00 грн. (17 000,00 грн.*10). Частиною 3 статті 16 Закону №481 передбачено обов`язок суб`єктів господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подавати до контролюючого органу звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів щомісяця до 10 числа наступного місяця, то кожен факт неподання звіту з недостовірними даними створює окремий закінчений склад правопорушення, за який передбачено застосування фінансових санкцій у сумі 17 000,00 грн. Таким чином, штраф у сумі 17000 грн. застосовується за кожен факт правопорушення. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неподання позивачем звіту №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі» за 10 місяців (з січня по жовтень 2019 року), суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що нарахування контролюючим органом на підставі оскаржуваного ППР ТОВ «Бір Профіт» штрафних санкцій у розмірі 170 000,00 грн. (17000,00 грн. х 10 місяців) відповідає вимогам чинного законодавства. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.02.2021 у справі №812/1019/18. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бір Профіт» - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 09.02.2022 року