Постанова 4855 № 640/18624/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18624/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова Корпорація України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 форми «H» №0001444204. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги. Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та стосуються того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки позивачем не було порушено строків реєстрації податкових накладних від 12.02.2020 №251, №252 та №253, адже вказані податкові накладні складені на постачання послуг, які отримані від нерезидента, який не є платником податку, та не повинні надаватись останньому. При цьому, несвоєчасна реєстрація позивачем податкових накладних від 12.02.2020 №251, №252 та №253 не зумовлює виникнення жодних негативних наслідків для державного бюджету, оскільки позивачем здійснено декларування відповідних сум ПДВ, здійснено оплату самостійно задекларованого податку, у той час як відповідні податкові накладні не були передані іншим контрагентам (резидентам України) товариства. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов. Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з`явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків Державної податкової служби відповідно до наказу від 17.04.2020 №454 та направлень на перевірку від 24.04.02020 №225 та №226, на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України» по декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 19.05.2020 №682/28-10-05-01-02/37243279 «Про результати документальної позапланової визної перевірки Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України», яким встановлено порушення Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова Корпорація України» п.201.10 ст.201 ПК України, а саме, реєстрації податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів та п.120-1.1 ст. 120 ПК України щодо порушення платником податку на додану вартість граничного строку. На підставі висновків акта перевірки від 19.05.2020 №682/28-10-05-01-02/37243279 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 25.06.2020 №0001444204, яким встановлено: - порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статею 120.1.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 49 897,76 грн. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 4989,78 грн; - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ застосовано штраф в розмірі 20%; - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 366659,33 грн. застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 109 997,79 грн.; - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ застосовано штраф в розмірі 40%. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до cуду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Натомість, в межах спірних правовідносин зазначені вимоги не дотримано, що вказує на правомірність висновків контролюючого органу. Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; - 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; - 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; - 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; - 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Факт порушення строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування зазначених у додатку до акту перевірки позивачем не заперечується. Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, які не надаються отримувачу (покупцю) не має правовим наслідком застосування штрафних санкцій. Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 (далі - Порядок №1307), в графі 8 податкових накладних вказується код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг. Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій із вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. Пунктом 8 Порядку №1307 передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини: 01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку); 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку; 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку; 06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих; 07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій; 12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності; 14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента; 15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання. В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються). З аналізу положень пункту 8 Порядку №1307 вбачається, що податкові накладні, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю) можуть бути складені як на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю. Таким чином, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, що узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України. Так, відповідно до податкових накладних позивач не звільнений від оподаткування (основна ставка податку 20 %), а обсяги постачання товарів не оподатковуються за нульовою ставкою (сума за ставкою 0 % відсутня), а отже суд першої інстанції вірно вказав, що доводи позивача про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації вказаних в акті перевірки податкових накладних є безпідставними. При цьому, податкові накладні від 12.02.2020 №251, №252 та №253 складені на операції з постачання товарів/послуг, які не стосуються операцій, що звільняються від оподаткуванню чи оподатковуються за нульовою ставкою, у зв`язку з чим правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК. Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно того, що простроченням реєстрації податкових накладних не було завдано шкоди державному бюджету, позаяк зазначена обставина в розумінні ПК України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства та жодним чином не спростовує правомірність дій податкового органу в межах спірних правовідносин. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги також - відсутні. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст виготовлено 09.02.2022.