Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/26140/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26140/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМХІМТЕК» до Головного управління Державної податкової служби в Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділа Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року, - У С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМХІМТЕК» (далі - позивач, ТОВ «УКРПРОМХІМТЕК») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Київській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС в Київській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) про визнання протиправними та скасування рішень Комісії ГУ ДПС в Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28 жовтня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання ДПС України зареєструвати такі датою їх фактичного надходження. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 05 жовтня 2021 року позов задоволено. А також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн та судового збору в розмірі 5763,00 грн. Не погодившись із рішенням суду в частині відшкодування судових витрат, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та оплаті судового збору відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить постанови Верховного Суду, ухвалені за результатами розгляду питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що відсутні детальний опис виконаних робіт та здійснених витрат, акт приймання-передачі наданих послуг, відтак витрати відшкодуванню не підлягають. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, з таких підстав. Приписами пункта 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії наступних документів: - договору про надання правничої допомоги №19/12-19/УПХ від 19 грудня 2019 року, згідно з яким виконавець надає клієнту правову допомогу в розмірі 4000,00 грн, по обсяг та зміст якої зазначено у додатку №1, що є невід`ємною частиною договору; - додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №19/12-19/УПХ, згідно з яким сторони погодили, що за договором правничої допомоги надаються послуги позивачу по супроводженню звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішень комісії та зобов`язання зареєструвати податкові накладні в ЄРПН; - платіжного доручення №1250 від 19 грудня 2019 року, у відповідності до якого позивачем сплаченого передоплату за договором правничої допомоги згідно з рахунком №171219 від 17 грудня 2019 року в сумі 4000,00 грн. За результатами вивчення зазначених документів і матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що витрати на правничу допомогу підтверджуються належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, покладено на сторону, яка заявляє про зменшення таких витрат. Зменшити розмір витрат на правничу допомогу суд може лише за наявності відповідного клопотання цієї сторони. Як свідчать матеріали справи, клопотання відповідачем-1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду першої інстанції не заявлено, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року в справі № 9901/350/18, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18, від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19. Колегія суддів зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №520/2915/19. Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій під час розгляду справи. З приводу доводів апелянта про безпідставність відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання цього позову, колегія суддів зазначає таке. За подання цього позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5763,00 грн, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір». Ураховуючи задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають понесені ним судові витрати, у тому числі й по сплаті судового збору. З огляду на що колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відшкодування позивачу понесених судових витрат у повному обсязі. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 134, 139, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділа Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька