Постанова 4855 № 320/5170/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5170/20 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку письмового провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ у Київській області) про: - визнання протиправним рішення ГУ ПФ у Київській області №692 від 24.02.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020; - зобов`язання ГУ ПФ у Київській області признати та виплачувати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020, з 24.02.2020. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли дві чинні норми, які по-різному встановлювали вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах, Відповідачем право Позивача на пільгову пенсію не заперечується, однак після досягнення нею 49 років, а цього віку ОСОБА_1 не досягла, то ГУ ПФ у Київській області прийшло до правильного висновку про відсутність підстав для призначення їй пенсії згідно поданої заяви. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також не враховано, що зміна умов призначення пенсії порушило право ОСОБА_1 на законні очікування. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФ у Київській області просить в її задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що, як вірно підкреслив суд, за правилами ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 отримає право на пенсію на пільгових умовах після досягнення 49 років, а рішення Конституційного Суду України 23.01.2020 №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, позаяк норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» на Позивача не поширюються. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 зупинено апеляційне провадження у справі №320/5170/20 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, а також зобов`язано учасників справи після усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, повідомити про це суд. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 поновлено апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , працювала з 16.08.1996 у ДСП «Чорнобильська АЕС» (а.с. 21-24). Із змісту довідок ДСП «Чорнобильска АЕС» від 10.02.2020 №47-30935 та від 10.02.2020 №47-6710 (а.с. 71-72) випливає, що ОСОБА_1 у період з 16.08.1996 по 31.12.2009 була безпосередньо зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРС і ЦВРПС від 29.12.1987 №1497-378 і постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно із списком №1, затвердженим Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, та з 01.01.2010 по 01.12.2011 виконувала роботи в зоні відчуження за посадою ФВ-провідний економіст з фінансової роботи, що передбачена списком №1, розд. ХХІІ, підрозд. 1-22.1 1Г постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36. Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 (а.с. 52-54). Однак рішенням Відповідача від 24.02.2020 №692 Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки прав на таку пенсію ОСОБА_1 набуде після досягнення 49 років (а.с. 11-12). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 13, 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки за правилами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 49 років, на чому вірно наголосило ГУ ПФ у Київській області. З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.». За правилами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. У свою чергу, згідно п. «а» статті 13 цього Закону у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Крім того, згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України). Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №320/5170/20 щодо якої є аналогічною, прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, всупереч доводів ГУ ПФ у Київській області, а також висновків суду першої інстанції, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відтак, висновок суду першої інстанції про правомірність рішення ГУ ПФ у Київській області від 24.02.2020 №692 про відмову у призначенні пенсії, як і про відсутність у ОСОБА_1 права на її призначення є помилковим, позаяк матеріали справи свідчать (що і не заперечується Відповідачем), що загальний страховий стаж Позивача складає більше 39 років, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 19 років 3 місяці 24 днів, а станом на 24.02.2020 ОСОБА_1 досягла 45-річного віку, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, що дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Доводи Відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, а відтак останній має пріоритет у застосуванні, судовою колегією оцінюється критично, адже, як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у згаданій вище справі, Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також у цій же справі Велика Палата Верховного Суду не погодилася з посиланням скаржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області) на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку Відповідача, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону України 2про пенсійне забезпечення» відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Проте, Велика Палата Верховного Суду вважала, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» всі інші положення, чого зроблено не було. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах повинні застосовуватися норми Закону, який був чинний станом на 01.04.2015, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно застосовані норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ у Київській області на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, в сумі 2 102,00 грн, з яких 840,80 грн за подання позовної заяви та 1 261,20 грн за подання апеляційної скарги. Сума судового збору, сплачена за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн (1 681,60 - 840,80) та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,30 грн (2 522,50 - 1 261,20), може бути повернута за правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 291, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24 лютого 2020 року №962 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) признати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 24 лютого 2020 року. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано 09 лютого 2022 року.