Постанова 4855 № 620/7726/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7726/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О. Василенка Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, в якому просив суд: - визнати неправомірними дій відповідача стосовно ненадання відповіді, оформлену листом від 07.06.2021 року№ 14/ПІ/2021 на запит на інформацію позивача від 27.05.2021 року; - зобов`язати відповідача надати позивачу повну, достовірну інформацію про всі земельні ділянки у місті Чернігів (з зазначенням відповідних кадастрових номерів, типу власності, цільового призначення, площі земельної ділянки), що можуть бути використані під забудову та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки); орієнтовною площею 0,1 гектара. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із запитом на інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", за результатами розгляду якого було отримано відповідь за вихідним №14/ПІ/2021 від 07.06.2021 року. Звертає увагу, що надана відповідачем відповідь є формальною, такою, що порушує приписи Закону України "Про доступ до публічної інформації". Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю: - визнано протиправною бездіяльність Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради щодо ненадання публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 27.05.2021; - зобов`язано Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надати ОСОБА_1 інформацію згідно із запитом від 27.05.2021. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідача відсутня інформація щодо земельних ділянок із земель запасу міста Чернігова, що можуть бути використані для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва, а своїм запитом позивач фактично просить обробити та узагальнити інформацію з використанням конкретних параметрів. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач 27.05.2021 року звернувся до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради з запитом на інформацію, в якому просила надати достовірну та повну інформацію на запит про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності (з зазначенням відповідних кадастрових номерів, типу власності, цільового призначення, площі земельної ділянки) у місті Чернігові з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно вимог статті 121 Земельного кодексу України позивачу як учаснику бойових дій, які можуть бути приватизовані. Листом від 07.06.2021 року № 14/ПІ/2021 заявнику було повідомлено, що Чернігівська міська рада вирішує питання щодо надання земельних ділянок лише із земель комунальної власності. Також було зазначено, що виконавчими органами Чернігівської міської ради не розроблялося графічних матеріалів щодо земель запасу міста Чернігова. Враховуючи наведене вище, станом на сьогоднішній день, відсутня інформація щодо земельних ділянок із земель запасу міста Чернігова, що можуть бути використані для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення садівництва. Вважаючи відповідь відповідача протиправною позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Він також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, що стосуються надання вищезазначеної інформації, підлягають задоволенню. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (надалі - Закон № 2657-XII) право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. За приписами статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI). Відповідно до статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Положеннями статті 10-1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Згідно з пунктом 5-1 частини першої статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних. За правилами пунктів 21-23 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835 оприлюднення набору даних передбачає можливість їх перегляду і завантаження без проведення додаткової авторизації, проходження автоматизованого тесту для розрізнення користувачів чи інших обмежень. Розпорядник інформації забезпечує дотримання вимог частини третьої статті 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо оприлюднення наборів даних, які містять персональні дані фізичної особи. Розпорядник інформації забезпечує на своєму офіційному веб-сайті систематизацію (сортування) наборів даних за визначеними ознаками, зокрема за предметом, ключовими словами, форматом наборів даних, частотою оновлення, популярністю наборів даних серед користувачів, а також можливість пошуку серед наборів даних. Розпорядник інформації протягом одного робочого дня після оприлюднення (оновлення) наборів даних на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює такі набори даних на своїй веб-сторінці на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. При цьому пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних" від 21 жовтня 2015 року № 835 установлено обов`язок розпорядників інформації, визначених Законом № 2939-VI, забезпечити протягом шести місяців оприлюднення та подальше оновлення на своїх офіційних веб-сайтах наборів даних згідно з Положенням, затвердженим цією постановою. Згідно з частиною 5 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. З огляду на зазначені норми, передусім саме ці органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні. З аналізу норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний оприлюднити та оновлювати інформацію про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови. Розпорядник інформації зобов`язаний надавати на запит громадян наявну в нього інформацію, задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях, а посилання на відсутність такої інформації є неправомірною відмовою у наданні наявної у нього інформації. Разом з цим, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради не заперечує ані того, що запитувана позивачем інформація є публічною, ані того, що саме відповідач є розпорядником інформації щодо даних про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №867 "Деякі питання оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних" та від 21 жовтня 2015 року № 835 "Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних" передбачено, що розпорядники інформації оприлюднюють у формі відкритих даних інформацію про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови. Отже, відповідач зобов`язаний оприлюднити та оновлювати інформацію про перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови. Розпорядник інформації зобов`язаний надавати на запит громадян наявну в нього інформацію задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях, а посилання на відсутність такої інформації є неправомірною відмовою в наданні наявної в нього інформації. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 13.08.2019 року по справі № 369/5491/16-а та від 07.02.2020 року по справі № 127/13810/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Крім того, не здійснення відповідачем інвентаризації земель, та як наслідок відсутність переліку вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під індивідуальну забудову та ведення садівництва, не може бути підставою для не виконання вимог законодавства. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність свого рішення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій Відповідача та наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Також, колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянт посилається виключно на норми права. При цьому не констатує конкретно, що порушено судом першої інстанції під час прийняття рішення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (змісту акту перевірки) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради -залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов Я.М. Василенко