Постанова 4855 № 620/4823/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4823/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 , в якому просило суд: застосувати заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі за адресою: АДРЕСА_1 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що під час здійснення перевірки додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки встановлено, що експлуатація будівлі за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється з порушенням правил і норм пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тому просить позов задовольнити повністю. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року позов задоволено: - застосовано заходи реагування у вигляді зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, експлуатації будівлі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги та надано правову оцінку, що відповідачем були вжиті дієві заходи реагування на усунення виявлених перевіркою порушень. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що деякі з порушень вже виправлені, а деякі з них знаходяться в процесі усунення, на підтвердження чого надано докази, яким судом першої інстанції надано невірну оцінку. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права. За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що у період з 18.02.2021 по 19.02.2021, ДСНС у Чернігівській області в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, належного відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори від 24.12.2020 року за р. № 1202, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом від 24.12.2020 № 238808084, проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт від 19.02.2021 року №17. Відповідно до висновків акту перевірки встановлені наступні порушення: - будівлю не обладнано системою протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації), чим порушено п. 1.2. глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, п. 3.2 табл. А. 1. дод. А ДБН В. 2.5-56:201 4"Системи протипожежного захисту"; - будівлю не обладнано системою протипожежного захисту (системою керування евакуюванням людей в частині системи оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання), чим порушено п. 1.2. глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні; п. 15 табл. Б.1. дод. Б ДБН В.2.5-56:26 і 4 "Системи протипожежного захисту"; - в будівлі у коридорах 2-го та 3-го поверхів опорядження (облицювання) стін виконано з матеріалів з невизначеними показниками щодо горючості, займистості, димоутворювальної здатності та токсичності продуктів горіння, чим порушено п. 2.17. глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, и. 7.3.3 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва"; - будівлю не захищено від прямих попадань блискавки і вторинних н проявів, чим порушено н. 1.21. глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні; - не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання причалів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, чим порушено п. 1.20. глави 1 розділ ІV Правил пожежної безпеки в Україні; - дерев`яні елементи горищного покриття (крокви, лати) будівлі оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І трупу вогнезахисної ефективності, чим порушено п. 2.5. глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні; - будівлю не забезпечено первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МВС України від і 5 січня 2018 року № 25, чим порушено п.п. 3.6., 3.9. глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні; - в будівлі в усіх розподільчих коробках з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснено не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, чим порушено п. 1.6. глави 1 розділу і 5 ІV Правил пожежної безпеки в Україні (стор. 7-16 том І). Розцінюючи виявлені порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки при експлуатації будівлі, що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернулось до суду із цим позовом. Вважаючи дані порушення такими, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що виявленні порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому можуть призвести до тяжких наслідків у сфері цивільного захисту і пожежної безпеки, суд приходить до висновку про необхідність застосування заходів реагування у вигляді зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, експлуатації будівлі, яке належить на праві власності відповідачу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. За змістом статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно абзацу другого статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Приписами статті 66 Кодексу Цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (далі - КЦЗ) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (далі - КЦЗ). Пунктом 12 частини першої статті 67 КЦЗ визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. В силу частини другої статті 68 КЦЗ, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Положеннями частини першої статті 70 КЦЗ встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 КЦЗ). Аналогічна правова норма закріплена у абз. 1 частини 5 статті 4 Закону № 877-V. Зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, у рамках проведеної ГУ ДСНС України перевірки було встановлено 19 порушень, водночас, відповідач усунув лише три виявлене позивачем порушення. Апелянт зазначає, що ним усунуті порушення, зокрема зазначає про укладання договору на виконання робіт №52-21/ПР від 15.02.2021 року, яким передбачено по виконання робіт протипожежного призначення: влаштування системи пожежної сигналізації системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей та системи переведення тривожних сповіщень; системи блискавкозахисту; вогнезахисного обробляння (поверхневого) дерев`яних конструкцій горища в приміщенні готелю за адресою: АДРЕСА_1. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ним усунуті порушення, які зазначені в акті про проведення заходу державного нагляду, оскільки укладання договору не свідчить про його виконання. Отже, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем вчиняються дії, які спрямовані на усунення виявлених порушень, проте, доказів повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, вказаних в акті перевірки від 19.02.2021 року відповідачем під час апеляційного розгляду справи не надано. З наведеного вбачається, що виявленні позивачем порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення. Водночас, чинне законодавство не містить визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, вказане поняття є оціночним. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 року по справі № 2240/2768/18, поняття "загроза життю та здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, території, майна функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав, передбачених ст. 70 КЦЗ України. З огляду на встановлені обставини справи та зазначене правове регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані в акті перевірки та не усунуті відповідачем станом на час апеляційного розгляду справи порушення є істотними та можуть призвести до займання і розповсюдження вогню, та відповідно створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей від пожежі. Разом з тим, виправлення найбільш серйозних недоліків в організації додержання правил техногенної та протипожежної безпеки, унеможливлює виникнення нещасних випадків та возгорянь і не потребує відключення та знеструмлення об`єкту, його опломбування, оскільки не перешкоджає безаварійній та безпечній роботі приміщень, у зв`язку з чим відповідач вважає застосування заходів судового реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень підприємства недоцільним. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у п. 28 постанови від 10.10.2019 року по справі №320/5849/18 зазначив, що наявність порушення вимог протипожежної безпеки не вважається усунутим лише за умови розгляду можливості щодо такого усунення. У постанові Верховного Суду від 17.10.2019 року по справі № 826/7292/18 зазначено, що відсутність протипожежної сигналізації є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей та унеможливить її ефективну ліквідацію та рятування людей. Отже, виявлені позивачем порушення є суттєвими та потребують усунення, оскільки можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, не дозволить у випадку виникнення пожежі вчасно попередити та її ліквідувати та призведе до стрімкого розвитку та може потенційно загрожувати життю та здоров`ю людей, зокрема студентам, які проживають в даному гуртожитку. Колегія суддів звертає увагу на те, що вищезазначені порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення. При прийнятті рішення колегія суддів приймає до уваги висновки Верховного Суду викладені по справах № 823/589/16 та № 626/4506/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно позиції Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі №560/639/19 до повноважень суду по цій категорії справ не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду апеляційним судом є виключно питання застосування права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, судова колегія враховує, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є лише тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Відповідно до положень статей 4-7 Закону України "Про пожежну безпеку", правила пожежної безпеки в Україні є обов`язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами. Згідно вимог частини п`ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Отже, з огляду на зазначене та враховуючи, що не усунуті порушення відповідачем протипожежних норм не є формальними та у сукупності створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей, гарантованого рівня безпеки, оскільки такі порушення впливають на забезпечення безпеки роботи об`єкта та обслуговуючого персоналу у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі чи аварії; самій ліквідації пожежі, аварії, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; евакуації людей та їх захисту від наслідків пожежі, аварії, надзвичайної ситуації індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри, тощо, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно прийнято рішення про застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом відключення джерел електроживлення та накладення печаток на розподільчі електрощити. При цьому, колегія суддів враховує, що застосовані заходи реагування матимуть спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, апелянтом не надано суду належних доказів, що б підтверджували факт безпідставності звернення суб`єкта владних повноважень до суду з даним позовом та наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Натомість, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності вказаних висновків суду попередньої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан