Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16527/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16527/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року позивач, Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 99 від 04.02.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що встановлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири в багатоповерховому будинку з вертикальною системою опалення призводить до втручанння в систему опалення і, як наслідок, веде до порушення як гідравлічного режиму системи опалення, так і теплового балансу будинку в цілому. Апелянт зазначає, що система опалення будинку не дозволяє встановлювати саме вузли розподільного обліку, а передбачає можливість встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії на кожному опалювальному приладі квартири. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні. 18 січня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідач наголошує, що Порядком № 829 не передбачено зняття з обліку лічильників споживачів, встановлення яких було погоджено та які були взяті на абонентський облік. Також не передбачено повторне прийняття на абонентський облік вузлів розподільного оліку, прийнятих на абонентський облік як і до, так і під час дії Порядку № 829. 26 січня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду через канцелярію надійшло клопотання представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Д.О. Безпаленка про відкладення судового засідання у зв`язку із станом здоров`я. Однак, колегія суддів звертає увагу, що жодних належних доказів на обгрунтування заявленого клопотання надано не було, як і не було надано доказів неможливості прибуття у судове засідання іншого представника позивача. Згідно з долученої до клопотання про відкладення судового засідання довіреності на ім`я Д.О. Безпаленка вбачається, що остання містить повноваження преставника на ведення справ в судах від імені позивача, що підтверджує можливість участі цього представника у судовому засіданні. Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, належних доказів неможливості жодного з представників позивача прибути у судове засідання апелянтом надано не було, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та на місці ухвалила проводити розгляд справи за участі сторін, які з`явились у судове засідання. У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просила рішення суду першої інстанції щалишити без змін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшло звернення ОСОБА_2 від 17.12.2019 (вх. А-8373 від 19.12.2019) щодо порушень законодавства про захист прав споживачів КП «Київтеплоенерго». На підставі вищевказаної заяви, за погодженням Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3631-06/809-03 від 09.01.2020, наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 24.01.2020 № 416, направлення на проведення заходу від 24.01.2020 № 329, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві здійснено позаплановий захід (перевірку) у КП «Київтеплоенерго». За результатами перевірки було складено акт від 03.02.2020 № 416-1, в якому зафіксовано порушення абз. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. 04.02.2020 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві винесено припис № 99 про усунення порушень вимог законодавства за зверненням гр. ОСОБА_2 , а саме приписано: 1) КП «Київтеплоенерго» врахувати показання квартирного засобу теплової енергії; 2) про виконання припису та вжиті заходи надати інформацію Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві з документальним підтвердженням до 28.02.2020 з підтвердженням проведення перерахунку в опалювальному періоді 2019-2020 років з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії, встановленого у квартирі АДРЕСА_1 . Вважаючи припис про усунення порушень вимог законодавства протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що у КП «Київтеплоенерго» були відсутні правові підстави для зняття з обліку індивідуального лічильника гр. ОСОБА_2 , який був погоджений та взятий на облік 05.09.2017. Також суд акцентував увагу і на тому, що позивачем жодних доказів несправності квартирного засобу обліку, встановленого у гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , суду не надано, відтак відсутні підстави для справляння плати за нормативами (нормами) споживання. Зазначене чітко узгоджується із абз. 2 п. 10 Правил №

630. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон). Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно ст. 6 Закону підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Як вбачається з матеріалів справи, позапланова перевірка КП «Київтеплоенерго» здійснювалася на підставі звернення фізичної особи за погодженням центрального органу виконавчої влади виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), а відтак була призначена у відповідності до вимог чинного законодавства. Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 7 Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Як було встановлено судом першої інстанції, у ході перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що підприємством щодо споживача порушено вимог абз. 2 п. 10 Правил №630, згідно якого справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту прийняття на комерційний облік вузла обліку теплоенергії для потреб опалення окремого приміщення від 05.09.2017, засіб обліку Ultrameter-M взято на комерційний облік та допущено до експлуатації. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. Згідно ч. 7 ст. 4 указаного Закону вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються. У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно. Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги. Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм. Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630). Відповідно до абз. 2 п. 9 Правил № 630 квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Відповідно до абз. 2 п. 10 Правил № 630 справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Аналогічні норми містяться і в Типовому договорі про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №

630. За приписами абз. 5 п. 15 Правил 630 передбачено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання. Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, з системного аналізу норм Правил № 630 вбачається, що не допускається справляння плати за нормативами споживання у разі, якщо наявні квартирні засоби обліку. Виключенням з цього правила є лише випадок, коли такий засіб обліку має несправності. Відповідно до пп. 5 п. 29 Правил № 630 споживач має право на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік. Такому праву споживача кореспондує обов`язок виконавця забезпечувати за заявою споживача взяття на абонентський облік у тижневий строк квартирних засобів обліку (пп. 9 п. 32 Правил № 630). Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим. Порядок №829, який набрав чинності 24.10.2018, визначає процедуру визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі (далі - вузол розподільного обліку), інформацію, яка має бути зазначена в акті обстеження внутрішньобудинкової системи опалення для визначення можливості встановлення вузлів розподільного обліку, критерії визначення економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах. Пунктом 4 Порядку №829 передбачено, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб`єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у пункті 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім`я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається критерій з переліку згідно з пунктом 6 цього Порядку, якому не відповідає внутрішньобудинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку. При цьому за правилами п. 5 Порядку №829 замовником обстеження внутрішньобудинкової системи опалення є власник (співвласники) будівлі або власник (співвласники) окремих приміщень у будівлі. Приписи п. 6 Порядку №829 визначають, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації. Так, на думку апелянта, після введення в дію нового Порядку № 829, на відміну від попереднього порядку, встановлення абонентом індивідуального вузла розподільного обліку тепла (квартирного лічильника) можливе лише при горизонтальному розведенні інженерних мереж. Квартира позивача розташована у будинку, де подача теплоносія здійснюється за вертикальною системою. Однак, як вже було вказано вище та вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту прийняття на комерційний облік вузла обліку теплоенергії для потреб опалення окремого приміщення від 05.09.2017, засіб обліку Ultrameter-M взято на комерційний облік та допущено до експлуатації. Так, на момент встановлення позивачем вузла розподільчого обліку теплової енергії ПАТ «Київенерго» (попередній виконавець послуг) здійснював розподіл обсягів комунальних послуг, а тому зміна законодавства, що регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника. Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії. Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, було визначено право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку. Отже показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку № 829, повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП ВК КМР (КМДА) «Київтеплоенерго». Колегія суддів також звертає увагу на те, що Порядок № 829 не передбачає необхідність приведення раніше встановленого вузла обліку у відповідність до цього Порядку та не встановлює заборони щодо врахування показників за такими лічильниками, які надаються споживачами. Вказаний порядок не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку №

829. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 756/2361/20-ц. Матеріали свідчать, що, наголошуючи на неможливості встановлення вузлів розподільного обліку у будинку АДРЕСА_3, апелянт посилається на акт обстеження від 24.01.2020 №б/н, складений та підписаний головним інженером КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», начальником ЖЕД №319 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та заступником начальника районного відділення збуту №6 СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго». Однак, апеляційний суд наголошує, що вказаний акт не може вважатися належним і допустимим доказом, що підтверджує неможливість встановлення у будинку АДРЕСА_3 вузлів розподільного обліку, оскільки, по-перше, він складений суб`єктами, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, по-друге, в описовій частині акту зазначено, що проводилося обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_3 , у той час як у констатуючій частині акту зафіксовано висновки щодо системи опалення, яка встановлена у житловому будинку по АДРЕСА_4 . При цьому, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції вимог ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», оскільки доказів здійснення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , реконструкції чи капітального ремонту КП «Київтеплоенерго» не надано. Також необґрунтованими є посилання апелянта на рішення судів у справах № 754/2479/20, №753/2748/20 та від 756/12036/19, оскільки вони не створюють преюдиції щодо спірних правовідносин та не є постановами Верховного Суду, виключно викладені в яких позиції в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування судами. До того ж, враховуючи відсутність у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду даної справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України), що свідчить про дотримання судом першої інстанції приписів процесуального законодавства та правомірність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду Повний текст виготовлено 28 січня 2022 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді Н.В. Безименна, А.Ю. Кучма