Постанова 4855 № 640/2638/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2638/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова прийнята у спосіб, що не визначений нормами чинного законодавства, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, порушує права, інтереси АТ «Харківгаз» та споживачів, а тому оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». В апеляційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач, у разі зміни місця провадження господарської діяльності має повідомити регулятора з метою коригування меж ліцензованої території, втім ВАТ «Кіровоградгаз» звернулось з відповідним листом щодо розширення місця провадження господарської діяльності на територію смт. Донець та с. Копанка Ізюмського району Харківської області, та надало всі необхідні документи. Відтак, з огляду на передачу АТ «Укргазвидобування» в експлуатацію та баланс об`єкти газорозподільних систем від газорозподільних станцій до споживачів, у тому числі газопроводи-вводи до будинків споживачів природного газу ВАТ «Кіровоградгаз» відповідачем і було прийнято оскаржувану постанову. У свою чергу, АТ Харківгаз» не надав документів, передбачених, зокрема пунктом 1.5 Ліцензійних умов в частині зміни території ліцензованої діяльності, відтак смт. Донець та с. Копанка Ізюмського району Харківської області не перебуває на законних підставах у власності чи користуванні газорозподільної системи ПАТ «Харківгаз», відтак останнє не може провадити діяльність з розподілу природного газу на цій території. З огляду на вказане, приймаючи оскаржувану постанову, НКРЕКП виключно уточнило територію ліцензовану діяльність ПАТ «Харківгаз» в районі, де розташовані зазначені населені пункти. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що НКРЕКП самовільно розширило зону провадження ВАТ «Кіровоградгаз» на територію смт. Донець та с. Копанка Ізюмського району Харківської області, припишивши право ПАТ «Харківгаз» здійснювати ліцензовану діяльність на цій території, що свідчить про порушення прав позивача. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що на момент прийняття оскаржуваної постанови існувало рішення про анулювання виданої ліцензії АТ «Харківгаз». У поясненнях третьою особою вказано, що у позивача на території смт. Донець та село Копанка не перебуває газорозподільна система, а також відсутні договори на користування, господарське відання чи експлутацію з АТ «Укргазвидобування», тому слід завольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Крім того, апелянт просить розглядати справу у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, втім у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити, з огляду на наступне. У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Cтаттею 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік випадків, які для цілей цього Кодексу є справами незначної складності. Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Враховуючи, що позивачем пред`явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), з огляду на положення п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою НКРЕКП від 19 червня 2017 року №809 Публічному акціонерному товариству «Харківгаз» видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства «Харківгаз», відповідно до додатка. При цьому, у додатку - територія, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства АТ «Харківгаз», серед іншого зазначено Балаклійський район Харківської області. У подальшому, відповідно до постанови НКРЕКП від 20 липня 2019 року №1322 внесені зміни до постанови НКРЕКП від 19 червня 2017 року №809 в частині зміни абревіатури «ПАТ» на «АТ» та зміни у тексті і додатку до постанови слова «Публічне акціонерне товариство» у всіх відмінках замінити словами «Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи». Наведене свідчить, що АТ «Харківгаз» отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території Балаклійського району Харківської області. Разом з тим, згідно з постановою НКРЕКП від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Порядку ліцензування видів господарської діяльності, ліцензування яких здійснюється НКРЕКП, затвердженого постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року №548, у зв`язку з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» НКРЕКП постановила: «

1. Пункт 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року №849 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ВАТ «Кіровоградгаз» після слова та знаків «Гайворон),» доповнити словами та знаком «селища міського типу Донець та села Копанка Ізюмського району Харківської області».

2. В абзаці п`ятнадцятому додатка до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19 червня 2017 року №809 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «Харківгаз» після слова «район» доповнити знаками та словами «(крім селища міського типу Донець та села Копанка)».

3. ВАТ «Кіровоградгаз» до 01 березня 2021 року забезпечити укладання договорів розподілу природного газу зі споживачами природного газу на території селища міського типу Донець та села Копанка Ізюмського району Харківської області відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494.

4. Ця постанова набирає чинності з дня її прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01 березня 2021 року». При цьому, відповідно до підпункту 20 пункту 1 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено у Харківській області Ізюмський район (з адміністративним центром у місті Ізюм) у складі територій Балаклійської міської, Барвінківської міської, Борівської селищної, Донецької селищної, Ізюмської міської, Куньєвської сільської, Оскільської сільської, Савинської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Тобто, Балаклійський район фактично увійшов до складу Ізюмського району Харківської області, з урахуванням чого смт. Донець та с. Копанка Ізюмського району Харківської області є тотожними смт. Донець та с. Копанка Балаклійського району Харківської області. З огляду на вказане, НКРЕКП фактично розширила зону провадження діяльності ВАТ «Кіровоградгаз» на територію смт. Донець та с. Копанка Ізюмського району Харківської області, припинивши право АТ «Харківгаз» здійснювати ліцензовану діяльність на цій території. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача про уточнення території провадження діяльності та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки постанова НКРЕКП від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законом, а тому є протиправною і підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На час виникнення спірних правовідносин у даній справі правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики (далі - НКРЕКП), її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення врегульовано Законом України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII). Відповідно до зазначеного Закону НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Крім Закону №1540-VIII, у своїй діяльності НКРЕКП також керується положеннями Законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», та іншими актами законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах. При цьому, 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №394-ІХ), яким НКРЕКП визначено як постійно діючий центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин НКРЕКП діяла як державний регулятор у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до положень Закону №1540-VIII. Стаття 2 Закону №1540-VIII установлює, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу. Згідно з положеннями статті 3 Закону №1540-VIII регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання зокрема шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; використання інших засобів, передбачених законом. Таким чином, НКРЕКП здійснює державне регулювання зокрема шляхом ліцензування діяльності у сфері енергетики. У свою чергу, на момент видачі позивачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу відповідач керувався нормами Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». За правилами частини першої та частини третьої статті 11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою, а до заяви про отримання ліцензії про отримання ліцензії додаються, зокрема, документи відповідно до ліцензійних вимог. При цьому, відповідно до пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201 (далі - Ліцензійні умови) (у редакції, чинній на момент видачі ліцензії позивачу), ці Ліцензійні умови є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу. Відповідно до пункту 1.3 ліцензійних умов у цих Ліцензійних умовах терміни вживаються в таких значеннях: - газорозподільна система ліцензіата - об`єкти газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають у власності чи користуванні здобувача ліцензії/ліцензіата (у тому числі на праві господарського відання, користування чи експлуатації), та які знаходяться в межах місць провадження господарської діяльності; - засіб провадження діяльності - газорозподільна система, що на законних підставах перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації здобувача ліцензії/ліцензіата, якою здійснюється розподіл природного газу; - місце провадження господарської діяльності - територія адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, село тощо), де знаходиться газорозподільна система ліцензіата, до якої підключено не менше 50 000 точок приєднання суб`єктів ринку природного газу, щодо якої НКРЕКП прийнято рішення про надання права ліцензіату в її межах здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу. Вимога щодо кількості точок приєднання розповсюджується на суб`єктів господарювання, які мають намір отримати ліцензію з розподілу природного газу. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у законах України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про ринок природного газу», чинному Кодексі газотранспортної системи. Пункти 1.4 та 1.5 Ліцензійних умов установлюють, що здобувач ліцензії, який має намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, подає до НКРЕКП, заяву про отримання ліцензії за формою, згідно з додатком 1 до Ліцензійних умов. З матеріалів справи вбачається, що згідно з постановою НКРЕКП від 19 червня 2017 року №809 Публічному акціонерному товариству «Харківгаз» видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства «Харківгаз», відповідно до додатка. Тобто, видаючи ліцензію на провадженню господарської діяльності з розподілу природного газу АТ «Харківгаз», НКРЕКП підтвердила місце провадження діяльності АТ «Харківгаз», зокрема на території усього Балаклійського (Ізюмського) району, розташування на цій території газорозподільної системи ліцензіата та відповідність її ліцензійним вимогам. При цьому, правомірність видання АТ «Харківгаз» ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу ні відповідач, ні позивач не заперечує. У той же час, приймаючи оскаржувану постанову, НКРЕКП зазначив, що ВАТ «Кіровоградгаз» до 01 березня 2021 року необхідно забезпечити укладання договорів розподілу природного газу зі споживачами природного газу на території селища міського типу Донець та села Копанка Ізюмського району Харківської області відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494. У свою чергу, відповідач та третя особа зазначають, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови є відсутність у позивача на законних підставах у власності чи користуванні газорозподільної системи на території смт. Донець та с. Копанка Ізюмського району Харківської області. Відповідно, НКРЕКП посилається на лист АТ «Укргазвидобування» від 03 листопада 2020 року №52.1-04-4845, у якому повідомлено НКРЕКП про виникнення негативного небалансу з причин внесення оператором ГРМ АТ «Харківгаз» недостовірних даних про фізичні точки входу АТ «Укргазвидобування» та обсяги газу, зокрема обсяги газу, передані на потреби споживачів смт. Донець та с. Копанка, та про укладання ГПУ «Шебелинкагазвидобування» договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів із АТ «Кіровоградгаз» і передачу мережі на баланс для розширення зони ліцензованої діяльності на населені пункти смт. Донець та с. Копанка. Втім, зазначений лист є лише повідомленням АТ «Укргазвидобування» про певні обставини, які склались щодо споживачів, які проживають у смт. Донець та с. Копанка. Слід зазначити, що ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу видавалась позивачу на підставі документів, які підтверджують наявність на законних підставах у власності чи користуванні газорозподільної системи. У свою чергу, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (на підставі якого видалась ліцензія), невідповідність здобувача ліцензії ліцензійним умовам або виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії, є підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії. Крім того, у оскаржуваній постанові відповідач посилається на Порядок ліцензування видів господарської діяльності, ліцензування яких здійснюється НКРЕКП, затверджений постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року №548, який визначає процедуру видачі, переоформлення, зупинення та анулювання таких ліцензій. Однак, у цьому Порядку також не визначено таких повноважень та дій НКРЕКП як уточнення (розширення або звуження) території ліцензованої діяльності. При цьому, позивач не звертався до НКРЕКП із заявою про зміну місця провадження діяльності або зміни території адміністративно-територіальних одиниць (область, район, місто, село тощо), де знаходиться газорозподільна система ліцензіата в частині смт. Донець та с. Копанка. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваною постановою НКРЕКП вчинила дії, не передбачені Законом №1540-VIII або Порядком ліцензування видів господарської діяльності, ліцензування яких здійснюється НКРЕКП, затвердженим постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року №548, що суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України. До того ж на момент, винесення спірної постанови не існувало рішення про анулювання виданої ліцензії АТ «Харківгаз», тому виключення з території ліцензованої діяльності АТ «Харківгаз» смт. Донець та с. Копанка Ізюмського району фактично позбавило позивача можливості здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу на вказаній території. Посилання апелянта на те, що він неодноразово звертався до позивача щодо надання ним документів, передбачених Ліцензійними умовами щодо уточнення території ліцензованої діяльності, однак, позивач не надав документів, передбачених пунктом 1.5 Ліцензійних умов, колегія суддів оцінює критично, оскільки предметом розгляду даної справи є правомірність дій НКРЕКП щодо звуження території ліцензованої діяльності АТ «Харківгаз», а не відповідність позивача ліцензійним умовам. Крім того, відповідачем було надано лише один лист відповідача від 10 грудня 2020 року №13297/21.2/7 з проханням надати інформацію щодо газопроводів та споруд на них, що знаходяться у власності чи користуванні АТ «Харківгаз» в межах території смт. Донець та с. Копанка Ізюмського (Балаклійського) району, на який позивач надав відповідь від 24 грудня 2020 року з реєстром газопроводів та споруд на них, що знаходяться в експлуатації АТ «Харківгаз». У свою чергу, доводи апелянта про те, що у позивача на території смт. Донець та с. Копанка не перебуває у власності газорозподільна система, а також відсутні договори на експлуатацію, користування та господарське відання з АТ «Укргазвидобування» (власника газорозподільної системи), та позивач фактично не являється оператором ГРМ на вказаній території, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у справі відсутні докази, які б підтверджували, що АТ «Укргазвидобування» є єдиним власником газорозподільної системи на згаданій території. При цьому, згідно договорів на експлуатацію складових газорозподільної системи від 11 червня 2019 року №06F610-7199-19, від 19 вересня 2019 року №06F610-13583-19, від 19 вересня 2019 року №06F610-13585-19, укладені між АТ «Харківгаз» та ПЖКГ «Донецьке», та договору на експлуатацію складових газорозподільної системи від 25 лютого 2021 року, укладеного ВАТ «Кіровоградгаз» з ПЖКГ «Донецьке», вбачається, що АТ «Укргазвидобування» не є єдиним власником газорозподільної системи та її складових на спірній території. У даному випадку, НКРЕКП не надало належного обґрунтування отриманої від позивача інформації щодо реєстру газопроводів та споруд на них, що знаходяться в експлуатації АТ «Харківгаз» в межах спірної території із зазначенням: найменування газопроводу, його довжини та типу володіння на підставі договорів на експлуатацію складових газорозподільної системи від 11 червня 2019 року №06F610-7199-19, від 19 вересня 2019 року №06F610-13583-19, від 19 вересня 2019 року №06F610-13585-19, укладених між АТ «Харківгаз» та ПЖКГ «Донецьке». Крім того, з даного реєстру та доданих актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін вбачається, що на території смт. Донець та с. Копанка АТ «Харківгаз» має в експлуатації підземні, надземні газопроводи, запірні арматури - які, з огляду на розділ ІІ Кодексу газорозподільних систем, входять до складу ГРМ. Твердження апелянта про те, що оскаржувана постанова не порушує жодних прав та інтересів АТ «Харківгаз», так як позивач не є суб`єктом владних повноважень та не наділений правами щодо пред`явлення даного позову до суду колегія суддів вважає помилковими, оскільки постановою НКРЕКП від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» фактичною позбавлено позивача права на здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу на території смт. Донець та с. Копанка Ізюмського (Балаклійського) району, що однозначно порушує права та інтереси АТ «Харківгаз» на здійснення ліцензованої діяльності, та в межах спірних правовідносин даний спір не є компетенційним, а направленим на захист своїх порушених прав від незаконних рішень суб`єкта владних повноважень. Враховуючи викладене, постанова НКРЕКП від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законом, а тому є протиправною і підлягає скасуванню. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук