Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/3489/19

Справа № 307/3489/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 07.02.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 2 доби. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08.11.2019 та постанови суду, ОСОБА_1 після ознайомлення 04.07.2019 з умовами та порядком відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 годин, цього ж дня був направлений у Тячівську міську раду для їх виконання. За повідомленням Тячівської міської ради № 05-19/1015 від 30.08.2019 ОСОБА_1 протягом липня-серпня 2019 року до виконання суспільно корисних робіт не приступив, тому 03.10.2019 повторно був направлений на виконання суспільно корисних робіт до Тячівського міського комунального підприємства «Міськжитлокомунгосп», однак станом на 22.10.2019 до суспільно корисних робіт не приступив, про причини цього не повідомляв, за викликом до уповноваженого органу з питань пробації не прибув. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на нього накладено постановою судді Тячівського районного суду від 31.05.2019 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, але в резолютивній її частині допущена описка (замість «ч. 1 ст. 183-1» вказано «ст. 124» КУпАП, яка, на його думку, унеможливлювала виконання постанови. В подальшому постановою судді від 24.10.2019 ця описка у непередбачений законом, незаконний спосіб, на його думку, була виправлена, але без його відому, що позбавило його права і можливості оскаржити постанову про виправлення описки. Оскільки ж про виправлення описки йому відомо не було, вважає, що складу адміністративного правопорушення в його діянні немає. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника, адвоката Гоздо В. В., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення неодноразово відкладався, зокрема 29.04.2020, 01.12.2020 та 02.06.2021. У цьому контексті суд бере до уваги позицію Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», а саме те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не з`явився до суду, хоча обізнаний з тим, що у суді розглядається подана ним же апеляційна скарга, при цьому відомостей про поважність причин своєї неявки до апеляційного суду та заяви про відкладення розгляду справи на інший термін від апелянта та його представника не надходило. Тому, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності апелянта чи його представника, апеляційний суд не вбачає. Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказаних вимог закону під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції було дотримано. Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП є обґрунтованими, правильними та законними. Так, статтею 183-2 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт. Згідно з приміткою до цієї статті, під ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у цій статті слід розуміти неприбуття особи до місця виконання суспільно корисних робіт (підприємства, установи, організації) упродовж двох днів з дати, визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначений підприємством, установою, організацією, більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння. Поважними причинами визнається хвороба та інші документально підтверджені обставини, що фактично позбавляють можливості особи прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення від 08.11.2019 убачається, що ОСОБА_1 , після ознайомлення 04.07.2019 з умовами та порядком відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин, цього ж дня був направлений у Тячівську міську раду для їх виконання. За повідомленням Тячівської міської ради № 05-19/1015 від 30.08.2019, ОСОБА_1 упродовж липня-серпня 2019 року до виконання суспільно корисних робіт не приступив. 03.10.2019, був повторно направлений на виконання суспільно корисних робіт до Тячівського міського комунального підприємства «Міськжитлокомунгосп», однак станом на 22.10.2019 до суспільно корисних робіт не приступив, про причини свого неприбуття не повідомляв, за викликом до уповноваженого органу з питань пробації не прибув. З протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що копію процесуального документу йому вручено. Вказані у протоколі обставини підтверджуються постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2019 року, якою на ОСОБА_1 за ст. 183-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 (сто двадцять) годин. Відповідно до повідомлення про прийняття постанови щодо виконань від 20.06.2019, Тячівський районний відділ філії Державної установи "Центр пробації" в Закарпатській області отримав вказану постанову суду 19.06.2019. Копією виклику до Тячівського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Закарпатській області підтверджується, що ОСОБА_1 було направлено повідомлення про виклик для ознайомлення з порядком та умовами відбування стягнення і видачі направлення для відбування суспільно корисних робіт. Відповідно до довідки від 04.07.2019, з ОСОБА_1 проведено бесіду про ознайомлення з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт та попереджено, що у разі ухилення від відбування суспільно корисних робіт, його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183-2 КУпАП. Згідно з направленням, ОСОБА_1 скеровано до Тячівського міського комунального підприємства "Міськжитлкомунгосп" для відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 (сто двадцять) годин. Розпорядженням начальника Тячівського міського комунального підприємства "Міськжитлкомунгосп" від 15 жовтня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 було прийнято для виконання суспільно корисних робіт з 16 жовтня 2019 року по чотири години на день, складено графік виходу на роботу, про що його ознайомлено. Відповідно до листа начальника ТМКП "Міськжитлкомунгосп" Пилипа Й. Д. № 12 від 23 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 не з`являється на суспільно корисні роботи та не виконує покладені на нього обов`язки. З пояснень особи, яка протягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 убачається, що він отримував направлення про прийняття для відпрацювання та був особисто ознайомлений з відповідним розпорядженням та графікам виходу на роботу з 16.10.2019. Стверджує, що один раз таки з`явився для виконання вказаних робіт, однак, за його словами, на місці нікого не знайшов, після чого, після правової консультації зі своїм адвокатом, більше туди на приходив, оскільки вважав це недоцільним. Дослідивши фактичні обставини справи, перевіривши наявні докази на предмет належності, достовірності та достатності, апеляційний суд вважає, що правильність висновків місцевого суду про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, сумнівів не викликає. Так, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , знаючи про наявність судового рішення, будучи належним чином поінформований про порядок його виконання, та ознайомлений з наказом про початок відбування суспільно корисних робіт, графіком початку та кінця їх виконання, свідомо не прибув до місця виконання, не повідомив про це уповноважений орган, при цьому не вказав жодних поважних причин, що унеможливили виконання судового рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає недоцільними та такими, що не підтверджуються жодними доказами твердження апелянта про те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Відхиляє суд апеляційної інстанції і доводи ОСОБА_1 про те, що адміністративне стягнення на нього накладено постановою судді Тячівського районного суду від 31.05.2019 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, однак, у резолютивній частині судового рішення допущена описка (замість «ч. 1 ст. 183-1» вказано «ст. 124» КУпАП, що на думку апелянта, фактично унеможливило виконання постанови. Вказану описку місцевий суд, без відома ОСОБА_1 , виправив, що, на переконання апелянта, суперечить вимогам закону. Так, апеляційний суд визнає, що твердження ОСОБА_1 у цій частині є такими, що не свідчать про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення з огляду на таке. Судом встановлено, що у постанові Тячівського районного суду Закарпатської області від 31.05.2019 допущена описка, яка була виправлена постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.10.2019. Апеляційний суд звертає увагу на те, що хоча чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено порядок виправлення описок у постанові судді, однак національні суди вважають за необхідне у таких випадках застосовувати аналогію закону, визначену іншими процесуальними кодексами України. Оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення є різновидом судових рішень, тому у тексті постанови про накладення адміністративного стягнення необхідно виправити допущену описку, застосувавши ст. 379 КПК України, Так, статтею 379 КПК України передбачено, що суд за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи може виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що на момент розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постанова судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року є не скасованою, свою чинність не втратила, отже сумнівів у законності судового рішення у апеляційного суду не виникає. Тому, з огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає непереконливими та безпідставними доводи апелянта про те, що поважною причиною невиконання судового рішення є допущена місцевим судом описка, яку суд виправив у незаконний спосіб, що у подальшому унеможливило оскаржити постанову суду в апеляційній інстанції. Дослідивши наявні у справі докази, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 , знаючи про наявність постанови та накладене на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин, свідомо та навмисно не виконав вимоги вказаного судового рішення, при цьому факт невиконання підтвердив у своїх поясненнях від 08.11.2019. Отже, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, апеляційний суд визнає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу. Таку позицію особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 суд розцінює як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ст. 183-2 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, необхідно залишити без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його представник, адвокат Гоздо В. В., не з`явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП ОСОБА_1 залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван Стан