Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/118/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/118/21 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи (служби) з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992 , з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи (служби) з 02.11.1976 по 08.11.1978 , з 01.08.1984 по 26.12.1992 , з 27.12.1992 по 15.08.2002 , 16.08.2002 по 04.12.2002 та перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 з нарахуванням починаючи з 16.09.2020, та виплатою у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 08.09.2020 за №24; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність відмови відповідачем зарахуванні до його стажу державного службовця періодів роботи з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії держаного службовця, він досяг віку, який дає право на одержання пенсії державних службовців, мав достатній страховий стаж та понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців на день набрання чинності Законом №889-VІІІ, а тому має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889-VII. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до стажу ОСОБА_1 державної служби періодів роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, з 16.09.2020; - в задоволенні решти позову відмовлено; - стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 700,00 грн (сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність підстав, визначених законом, для призначення позивачу пенсії за віком на підставі Закону №889-VІІІ, оскільки позивач на момент набрання чинності Законом №889-VІІІ не займав посаду державної служби, не мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (надалі - Закон №3723-XII) або актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Позивач заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , 1958 року, народження перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2018 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV). Позивач 16.09.2020 року звернувся до відповідача із заявою щодо переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VII. За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення від 21.09.2020 №303724/59, яким відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно з Законом №889-VII, у зв`язку з відсутністю законних підстав. Листом від 05.10.2020 №2600-0303-8/140356 відповідач повідомив позивача про те, що підстави для призначення позивачу пенсію за віком на підставі Закону №889-VII відсутні, оскільки позивач, на день набрання чинності Законом №889-VII не займав посаду державної служби, не мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII. Відповідно до наявної в матеріалах справи трудової книжки, позивач 01.08.1984 - прийнятий на роботу дільничним держінспектором Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 01.08.1984 №162); 12.12.1985 - переведений на посаду райдержінспектора Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 12.12.1985 №269); 25.06.1987 - переведений старшим держінспектором Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 24.06.1987 №235); 26.12.1992 - звільнений по пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією управління (наказ від 22.12.1992 №158); 27.12.1992 - прийнятий на посаду начальника Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 25.12.1992 №1); 01.03.1996 - у зв`язку з зміною штатного розкладу переведений районним держінспектором в оперативній інспекції рибоохорони "Головрибвод" (наказ від 01.03.1996 №28к); 04.06.1996 - переведений держінспектором тої ж інспекції, інспекцію реорганізовано в Басейнове управління "Одесарибвод" (наказ від 04.60.1996 №57к, наказ від 01.12.1996 №204); 12.02.1997 - у зв`язку зі зміною в штатному розкладі переведений начальником Дунайської інспекції (наказ від 14.02.1997 №27к); 14.03.1999 - призначений головним інспектором управління "Одесарибвод" (наказ від 14.03.1999 №15к); призначений замначальника управління (наказ від 14.05.1999 №65); 15.08.2002 - звільнений по переводу (наказ від 15.08.2002 №121к). Відповідно до довідки від 14.06.2011 №954 виданої Західно-Чорноморським державним басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про те, що позивач працював дільничним інспектором Біляївської рибоохоронної дільниці Дністровської інспекції рибоохорони Західно-Чорноморського басейного управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства "Захчоррибвод" з 01.08.1984 по 11.12.1985, районним інспектором з 12.12.1985 по 24.06.1987, старшим державним інспектором - начальником Дунайської інспекції рибоохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства "Захчоррибвод" з 25.06.1987 по 26.12.1992 та звільнений 26.12.1992 у зв`язку з ліквідацією управління "Захчоррибвод". Головним управлінням державної служби України листом від 09.06.2000 №3900/12-11 надано роз`яснення стосовно зарахування до стажу державної служби окремих періодів роботи, відповідно до якої: до стажу державної служби позивача зараховуються наступні періоди: з 02.11.1976 по 08.11.1978 - служба в Радянській армії, 01.081984 по 26.12.1992 - держінспектор, райдержінспектор, старший держінспектор Біляївської інспекції рибоохорони Дністровської інспекції рибоохорони та Дунаївської інспекції охорони Західно-Чорноморського басейного управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства; з 27.12.1992 по 18.09.2003 - керівні посади в "Одесарибвод" та оперативній інспекції рибоохорони "Головрибвод"; з 18.09.2003 по 24.06.2005 - начальник Державної екологічної інспекції - головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища; з 29.07.2008 по 04.08.2008 - головний спеціаліст відділу персоніфікованого обліку та по видачі свідоцтва Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі міста Києва; з 05.08.2008 по 06.10.2010 - начальник управління охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, завідувач сектору науки та освіти, заступник та перший заступник начальника Головного державного управління хорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства; з 30.11.2010 -08.12.2010 - помічник Міністра охорони навколишнього природного середовища України. Державна екологічна інспекція України видала довідку від 08.09.2020 №24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, відповідно до якої ОСОБА_1 працював в Державній екологічній інспекції України на посаді відділу екологічного контролю тваринного світу та водних живих ресурсів Департаменту екологічного контролю природних ресурсів - старшого інспектора України з охорони навколишнього природного середовища, заробітна плата працюючого на відповідній посаді державного службовця станом на вересень 2020 року становить: посадовий оклад - 11000 грн, надбавка за ранг (4 ранг) - 700 грн, надбавка за вислугу років (50%, за стаж державної служби понад 27 років) - 5500 грн, всього - 17200 грн. Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції України від 08.09.2020 №25 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданої ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат відносно визначених законодавством таких виплат за прирівняними посадами за серпень 2020 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, становили: надбавка за інтенсивність - 5500 грн, премія місячна - 3300 грн, інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю - 1909,37 грн, разом - 10907,37 грн. Представник позивача звернувся до пенсійного органу із запитом від 23.10.2020 щодо пенсійного забезпечення, за результатами розгляду якого, відповідач листом від 04.11.2020 №2600-0202-8/156506 повідомив про те, що станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посаду державного службовця та не має неменше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, а тому підстави для призначення пенсії за віком - відсутні. Крім того, відповідач надав алгоритм розрахунку пенсії за віком держслужбовців, відповідно до якого вбачається, що позивач має страховий стаж з урахуванням перетину періодів - 36 років 1 день 44 дні, при цьому, періоди діяльності позивача: з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 30.06.2000; з 01.07.2000 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 - не визначені як періоди трудової діяльності держслужбовця. Позивач не погоджуючись із відмовою у зарахуванні до стажу державної служби періодів його роботи з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та вважаючи протиправною відмову у призначенні йому пенсії за віком на підставі Закону №889-VII, звернувся з цим позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1058-IV, а тому, у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення, а тому, належним способом захисту в даному випадку буде зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача періодів роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та призначити з 16.09.2020 пенсію за віком згідно з Законом №889-VII, саме такий спосіб захисту буде ефективним і призведе до реального відновлення порушеного права позивача. Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Аналогічні приписи закріплено і у статях 9, 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV). Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV). Так, до 01.05.2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII. У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 року (надалі - Закон № 889-VІІІ). У зв`язку з набранням чинності Закону № 889-VІІІ, з 01.05.2016 року втратив чинність Закон № 3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII. За правилами пунктів 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 року передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Дана позиція узгоджується з висновками викладеним у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року по справі №676/6166/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача від 05.10.2020 року, пенсійний орган відмовив позивачу у переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» за відсутності необхідного стажу роботи. Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач не обіймав посаду, на яку поширюється дія Закону № 889-VIII та не мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України. Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно записів в трудовій книжці (стор. 14-20), позивач з 01.08.1984 - прийнятий на роботу дільничним держінспектором Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 01.08.1984 №162); 12.12.1985 - переведений на посаду райдержінспектора Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 12.12.1985 №269); 25.06.1987 - переведений старшим держінспектором Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 24.06.1987 №235); 26.12.1992 - звільнений по пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією управління (наказ від 22.12.1992 №158); 27.12.1992 - прийнятий на посаду начальника Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 25.12.1992 №1); 01.03.1996 - у зв`язку з зміною штатного розкладу переведений районним держінспектором в оперативній інспекції рибоохорони "Головрибвод" (наказ від 01.03.1996 №28к); 04.06.1996 - переведений держінспектором тої ж інспекції, інспекцію реорганізовано в Басейнове управління "Одесарибвод" (наказ від 04.60.1996 №57к, наказ від 01.12.1996 №204); 12.02.1997 - у зв`язку зі зміною в штатному розкладі переведений начальником Дунайської інспекції (наказ від 14.02.1997 №27к); 14.03.1999 - призначений головним інспектором управління "Одесарибвод" (наказ від 14.03.1999 №15к); призначений замначальника управління (наказ від 14.05.1999 №65); 15.08.2002 - звільнений по переводу (наказ від 15.08.2002 №121к). За правилами пункту 8 розділу XI Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Статтею 25 Закону №3723-XII передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком. За змістом пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час строкової військової служби. Згідно з Додатком до Порядку №283, до переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, віднесено, зокрема: Рада Міністрів УРСР, Міністерства і відомства СРСР, міністерства і відомства республік СРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств). Наказом начальника Головного управління по охороні і відтворенню рибних запасів і регулюванню риболовства при Державному комітеті Ради Міністрів СРСР по рибному господарству від 06.05.1962 №54/П створено Головне Чорноморське управління з охорони та відтворення рибних запасів і регулюванню риболовства, у складі якого створено, зокрема Західно-Чорноморське басейне управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства. З аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів доходить висновку, що законодавством, чинним на момент проходження позивачем служби за спірний період, встановлено право зарахування до стажу державної служби, як на керівних посадах, так і посадах спеціалістів періоду роботи в Раді Міністрів УРСР, Міністерствах і відомствах СРСР, міністерствах і відомствах республік СРСР (включаючи головні управління, управління, що входили до центрального апарату цих міністерств і відомств), що свідчить про те, що періоди роботи позивача з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, з 16.08.2002 по 04.12.2002 підлягають зарахуванню до його стажу державної служби на підставі Порядку №283. Крім того, також підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача час строкової військової служби в Радянській армії СРСР з 02.11.1976 по 08.11.1978. Отже, з огляду на наявні в трудовій книжці записи та вищевказані норми законодавства, періоди з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002, підлягають зарахуванню до стажу державної служби. З аналізу матеріалів справи колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду України позивач досяг пенсійного віку (62 роки), мав страховий стаж - 36 років 1 місяць 4 дні, стаж державної служби станом на 01.05.2016 - понад 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак, відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні позивачу пенсії згідно Закону України "Про державну службу", що є підставою для визнання такої відмови протиправною. Колегія суддів вважає твердження відповідача безпідставним, що посади які обіймав позивач не віднесено до жодної з категорій встановлених статтею 25 Закону України "Про державну службу", оскільки за правилами Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених як статтею 25 Закону України "Про державну службу" так і актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому, на день набрання чинності Законом №889-VIII позивач мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених актами Кабінету Міністрів України, а саме Постановою №283. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачу пенсію призначено відповідно до Закону №1058-IV, а тому, у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення. Отже, в даному випадку суд першої інстанції правомірно для належного способу захисту в даному випадку зобов`язав відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача періодів роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та призначити з 16.09.2020 пенсію за віком згідно з Законом №889-VII, саме такий спосіб захисту є ефективним і призведе до реального відновлення порушеного права позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову частково та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан