Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/12470/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/12470/21 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2021р. у справі №420/12470/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд: - визнати протиправними дiї Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особi територіального підрозділу Чорноморського міського відділу головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Д-22/6/5120-21/5120/361-21) щодо відмови в оформленні та видачi паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Чорноморського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала про наявність у її неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 права на отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що по досягненню 14-річного віку оформляється паспорт громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. При цьому, жодних виключень положення чинного законодавства не містять. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі №420/12470/21 позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління ДМС України в Одеській області задоволено. Визнано протиправними дiї Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особi територіального підрозділу Чорноморського міського відділу головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Д-22/6/5120-21/5120/361-21) щодо відмови в оформленні та видачi паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Чорноморського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задовольняють позовні вимоги суд першої інстанції вказав про те, що звернувшись до уповноваженого суб`єкта із відповідними документами заявник має право на отримання паспорта громадянина України, у тому числі, у формі книжечки. Не погодившись із вищеозначеним рішенням окружного адміністративного суду Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області подано апеляційну скаргу у якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального право, що, на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДМС в Одеській області вказує про недоречність посилання суду першої інстанції на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.09.2018р. у зразковій справі №806/3265/17. Також, відповідач зазначає, що вирішення спірного питання віднесено до дискреційних повноважень Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області. Крім того, скаржник наголошує, що заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994року у формі книжечки розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». При цьому, рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України не приймалось. Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом позивачкою до апеляційного суду подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_1 повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 20.09.2021р., у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду без змін. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження від 11.04.2006р. серії НОМЕР_1 . Апеляційним судом з`ясовано, що ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до Чорноморського міського відділу ГУ ДМС в Одеській області та ГУ ДМС в Одеській області із заявою від 08.06.2021р. щодо оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. До вказаного звернення було додано: дві фотокартки 3,5 х 4,5см. ОСОБА_2 ; заяву ОСОБА_2 , за формою про видачу паспорта відповідно до наказів МВС України №320 від 13.04.2012р. та №456 від 06.06.2019р.; листи Міністерства освіти і науки України №1/9-347 від 24.06.2020р., №1/9-131 від 11.03.2021р. За наслідками розгляду заяви щодо оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, Чорноморським міським відділом ГУ ДМС в Одеській області на ім`я ОСОБА_3 надіслано лист від 18.06.2021р. №Д-22/6/5120-21/5120/361-21, яким останню повідомлено про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Також, ГУ ДМС в Одеській області на ім`я ОСОБА_4 надіслано лист від 15.06.2021р. №Д-744/6/5101-21 про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Не погодившись із вищевказаними відмовами в оформленні та видачі паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з позовом. Надаючи відповіді на поставлені перед судом апеляційної інстанції питання, колегія суддів виходить з такого. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів. Згідно із частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Частиною першою статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Відповідно до частини першої ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України. За приписами частини третьої ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій. Згідно із частинами першою, другою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено частиною сьомою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якої такий містить, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи. Відповідно до пунктів 1, 2, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Згідно із пунктами 12, 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Для одержання паспорта громадянин подає: - заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. 25.03.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України». 26.10.2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745, якою внесено відповідні зміни до постанови №

302. Указана постанова набрала чинності з 01.11.2016 року, і з цієї ж дати паспорт громадянина України оформляється у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №

302. Згідно із підпунктом 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302, передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, як: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019р. №398 до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302 внесено зміни, з урахуванням яких Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2019 р. №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019р. №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Відповідно до п.2 Тимчасового порядку №456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №415 «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185». Пунктом 3 Тимчасового порядку №456 передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто. За приписами п.п. 4, 5 Тимчасового порядку №456, оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи. Як установлено апеляційним судом спірним, у межах розгляду даної справи, є питання видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року. Водночас, апеляційний суд зазначає, що питання щодо права особи на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, у зв`язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, за результатами розгляду якої 19.09.2018р. було винесено постанову у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18). У вказаній справі Верховний Суд зробив висновок, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не лише звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції. Колегією суддів з`ясовано, що судом першої інстанції було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18). Згідно із пунктом 21 частини 1 статті 2 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Відповідно до частини десятої статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: 1) ознаки типових справ; 2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; 3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) визначено наступні ознаки типових справ: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. З урахуванням того, що сторони та заявлені у справі, що розглядається, позовні вимоги містять визначені Верховним Судом ознаки типової справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018р. у зразковій справі №806/3265/17. Означене спростовує твердження скаржника про недоречність посилання окружного адміністративного суду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.09.2018р. у зразковій справі №806/3265/17. Також, у справі, що розглядається, спірним є питання віку, з якого має видаватися паспорт у формі книжечки. Надаючи відповідь на вказане питання апеляційний суд виходить з такого. Статтею 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» установлено обов`язок громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку отримати паспорт громадянина України. Натомість, приписами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, передбачено отримання паспорта з шістнадцятирічного віку. Тимчасовим порядком №456 також визначено шістнадцятирічний вік для оформлення та видачі паспорта. Частинами другою, третьою статті 7 КАС України передбачено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, висновок суду першої інстанції щодо застосування Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти є обґрунтованим та відповідає зазначеним вище приписам процесуального законодавства. До того ж, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що положення ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» мають імперативний характер щодо зобов`язання кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України. Крім того, відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Отже, у разі відсутності у особи паспорта, остання не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації такою особою своїх громадянських прав. За таких обставин апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки у зв`язку з досягненням ним чотирнадцятирічного віку, буде належним та достатнім способом захисту його порушеного права у даній справі. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 18.11.2021р. у справі №420/4049/20. Що стосується дискреційності повноважень ГУ ДМС в Одеській області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. За правилами частин 3-4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), а тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. При цьому, колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту порушеного права беззаперечно повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечить неухильне поновлення такого права, є саме зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Чорноморського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно того, що заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994року у формі книжечки розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», при цьому рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України не приймалось, з урахуванням такого. З огляду на преамбулу Закону України «Про звернення громадян» означений нормативно-правовий акт регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів; забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Водночас, апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до Чорноморського міського відділу ГУ ДМС в Одеській області та ГУ ДМС в Одеській області із заявою від 08.06.2021р. щодо оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. До вказаного звернення було додано: дві фотокартки 3,5 х 4,5см. ОСОБА_2 ; заяву ОСОБА_2 , за формою про видачу паспорта відповідно до наказів МВС України №320 від 13.04.2012р. та №456 від 06.06.2019р.; листи Міністерства освіти і науки України №1/9-347 від 24.06.2020р., №1/9-131 від 11.03.2021р. Означене звернення не подавалась до міграційного органу в порядку Закону України «Про звернення громадян». До того ж, відмовляючи в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідач посилався на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», постанову Верховної Ради України від 16.06.1992р. №2503-ХІІ, постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» №302 від 25.03.2015р., наказ МВС України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2019р. №456. За наслідками дослідження вищевказаної відмови Чорноморського міського відділу ГУ ДМС в Одеській області, викладеної в листі від 18.06.2021р. №Д-22/6/5120-21/5120/361-21, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що означена відповідь суб`єкта владних повноважень є саме рішенням про відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, прийнятим відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, яке може бути оскаржено до суду. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2021р. у справі №420/12470/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.