Постанова 4852 № 160/5779/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/5779/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року (суддя Олійник В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року позов задоволено. Суд вирішив Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.12.2019 року № 0011183305 та № 0011203305. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №7847-55 від 24 січня 2020 року. Відповідачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано, що за порушення позивачем пп. 164.2.17 (д) п. 164.2 ст. 164, з урахуванням пп. 165.1.55, п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167 ПК України позивачу було нараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 372514,52грн. у зв`язку з отриманням у 2 кварталі 2018 року 2069525,11грн. додаткового блага у вигляду анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, а також відповідно і військовий збір в сумі 31042,88грн. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, 26 червня 2008 року укладено договір кредиту №105/6-264-8 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника Дніпродзержинського відділення Дніпропетровської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Пунктом 1.1 статті 1 передбачалось, що кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 91 370 (дев`яносто одна тисяча триста сімдесят) доларів США 00 центів, зі сплатою 13,5 процентів річних та комісій та в порядку, визначених у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Строк погашення договору з липня 2009 року по червень 2028 року (останній платіж). 28 липня 2017 року між позивачем та публічним акціонерним товариством укладено додаткову угоду до договору кредиту від 26.06.2008 №105/6-264-8, відповідно до пункту 6 якої, сторони дійшли згоди про звільнення позичальника від подальших зобов`язань за кредитом. На запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.07.2019 №78922/10/04-36-55-50 від ПАТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 09807750) надійшов лист від 02.09.2019 №3098 «Про надання інформації» (вхідний №2062/10 від 06.09.2019). В листі зазначалось, що ПАТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 09807750) на лист від 09.07.2019 №78922/10/04-36-55-50 про надання інформації та її документального підтвердження щодо виплати доходів на користь фізичних осіб, перелік яких наведений у листі, протягом 2018 р., повідомляє, що вказаній у запиті фізичній особі банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форми 1-ДФ) за 2018 рік відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» (додаткове благо) у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №774-п від 10.10.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. За результатами перевірки складено акт від 14.11.2019 №10302/04-36-33-05/ НОМЕР_1 , яким виявлені порушення: п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік; абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 372 514,52 грн.; п.1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік в розмірі 31 042,88 грн. На підставі акту перевірки, було винесено податкові повідомлення-рішення №0011183305 від 10.12.2019 на загальну суму 465 643,15 грн. з податку на доходи фізичних осіб, № 0011193305 від 10.12.2019 на суму 170,00 грн. за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2018 р. та №0011203305 від 10.12.2019 на загальну суму 38 803,60 грн. з військового збору. У зв`язку із наявністю податкового боргу ОСОБА_1 сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 24.01.2020 за №7847-55 на суму 538 223,68 грн., яка вручена особисто платнику податків 09.04.2020. Позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність спірних рішень не було доведено. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Пунктом 164.1 статті 164 АК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» , згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є зміна валюти зобов`язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню. Судом першої інстанції було вірно враховано, що отриманий позивачем кредит в іноземній валюті станом на 01.01.2014 не був погашений. Прощення боргу відбулося у другому кварталі 2018 року, тобто, після 01.01.2015 . Вірно судом першої інстанції також було взято до уваги, що відповідачем під час перевірки не було встановлено з чого саме складається ця сума прощеного боргу та без врахування курсової різниці при переведенні боргу із валютного у гривневий, відповідачем не доведено чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 09 лютого 2022 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш