Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9405/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/9405/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (головуючий суддя Златін С.В.) у справі № 160/9405/21 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припис, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило визнати неправомірним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № 14/4.2/507 від 22.02.21. Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача про порушення підприємством вимог статті 32 КЗпП України відносно працівника ОСОБА_1 , оскільки зміна оплати праці відбулась на підприємстві не для всіх працівників, а тільки для тих, хто надав особисту згоду про прийняття нової системи оплати праці. ОСОБА_1 не надав своєї згоди на прийняття нової системи оплати праці; повідомлення № 28 від 09.11.2017 ОСОБА_1 не підписано. Крім того, скасування Верховним Судом наказу позивача від 31.10.2017 № 1322 «Про затвердження багаторівневої системи оплати праці» не призвело до повернення ОСОБА_1 на попередню систему оплати праці, оскільки він на неї не погоджувався. Позивач також посилається на те, що в оскаржуваному приписі відповідачем не вказано спосіб усунення виявленого порушення вимог трудового законодавства. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року позов задоволено. Суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження відповідача про порушення позивачем вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України, оскільки з акту перевірки та з оскаржуваного припису не є можливим встановити ані дати повідомлення позивачем ОСОБА_1 про зміни розміру окладу та суттєвих умов оплати праці, ані дати фактичного переводу позивачем ОСОБА_1 на багаторівневу окладну систему оплати праці згідно наказу позивача від 31.10.2017 № 1322 «Про введення багаторівневої окладної системи оплати праці». Відповідних доказів відповідачем суду не надано. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач наполягає на тому, що правопорушення не обов`язково повинно мати наслідок, оскільки воно може бути з не закінченим складом, але бути вчиненим. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не оспорює того факту, що ним було повідомлено працівника у 53 денний строк до дати початку дії наказу про перехід на багаторівневу систему оплати праці. На думку відповідача, такі дії позивача вчинені всупереч вимогам законодавства про оплату праці, є юридичним фактом і тому інспектор праці виніс припис, в якому зобов`язав останнього в подальшому дотримуватись норм чинного законодавства про оплату праці. Поряд із зазначеним, відповідач не погоджується з розподілом судових витрат, здійсненим судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні, з огляду на те, що судом не взято до уваги той факт, що відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами внесеними Законом України №1320-ІХ від 04.03.2021), а тому, на думку останнього, він не має відшкодовувати позивачу понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Представником позивача подані додаткові докази, в саме: акт від 08.12.2017 про відмову ОСОБА_2 від ознайомлення з повідомленням про зміну суттєвих умов праці. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Відповідачем - Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, занятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, за наслідками якого складений акт від 22.02.2021 № 28/4.2/507. У вказаному акті відповідачем зафіксовано порушення позивачем вимог трудового законодавства, а саме: з 01.01.2018 на підприємстві запроваджена багаторівнева окладна система оплати праці (БОСОП) шляхом внесення змін до діючого колективного договору від 02.01.2007, що створює зміну істотних умов праці. Проте, підприємство ознайомлює працівника ОСОБА_1 повідомленням № 23 від 09.11.2017 «про зміну розміру окладу та істотних умов праці», в якому зазначається, що з 01.01.2018 на підприємстві впроваджується багаторівнева окладна система оплати праці. Виходячи із суті зазначеного повідомлення відповідачем встановлено, що працівника ознайомили за 53 дні до впровадження змін. Розбіжність із строком, визначеним законодавством, становить 7 днів. Акт з боку позивача підписаний із зауваженнями, що порушень ч.3 ст.32 КЗпП України допущено не було. Підприємство зазначило, що зміни системи плати праці відбулись тільки у тих працівників, які надали письмову особисту згоду про прийняття достроково нової системи оплати праці. Для кожного працівника, якому було запропоновано перехід на нову систему оплати праці, було передбачено збільшення заробітної плати. Застосування терміну повідомлення зі змінами суттєвих умов праці ОСОБА_1 не є обґрунтованим, адже фактично змін системи оплати праці не відбулося. ОСОБА_3 до теперішнього часу не дбав згоди на перехід до нової системи оплати праці. Крім того, позивач повідомив, що відповідно до акту від 08.12.2017 ОСОБА_3 відмовився від ознайомлення з особистим повідомленням № 28 від 09.11.2017, тому дія наказу № 1322 від 31.10.2017 на ОСОБА_3 не розповсюджується. Всі доплати, премії та надбавки, які існували в попередній системі оплати праці, ОСОБА_3 збережено. У зв`язку з виявленим порушенням вимог законодавства про працю відповідачем винесено Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № 14/4.2/507 від 22.02.2021, яким позивача зобов`язано забезпечити додержання норм законодавства про працю; в подальшому дотримуватись процедури попередження про заплановані зміни в оплаті праці. Строк усунення порушення - до 01.03.2021. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до ст.259 КЗпП України в редакції на час виникнення спірних правовідносин державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон). Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку. Відповідно до пп.1 п.5 цього Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю. Відповідно до п.16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. За правилами п.17, 18 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Відповідно до п.20 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду (п.21 Порядку № 823). У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п.24 Порядку № 823). Спірним у цій справі є питання правомірності висновків відповідача про недотримання підприємством вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України, відповідно до приписів якої у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Суть виявленого порушення відповідач пов`язує з тим, що наказом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 31.10.2017 №1322 «Про введення багаторівневої окладної системи оплати праці» на підприємстві з 01.01.2018 запроваджено багаторівневу окладну систему оплати праці; надано працівникам позивача право на достроковий перехід на багаторівневу окладну систему оплати праці з 01.11.2017 або з 01.12.2017. Цим же наказом встановлено, що з дати переходу на нову систему оплату праці: не нараховувати доплати та надбавки, які враховані під час розрахунку багаторівневої окладної системи оплати праці; відмінено положення про оплату праці та преміювання; перевід робітників на багаторівневу окладну систему оплати праці передбачено здійснити з дотриманням вимог ст.ст. 32 та 103 КЗпП України; забезпечити ознайомлення працівників позивача з новими умовами оплати праці під розпис протягом 14 днів з дня видання наказу. Позивачем на виконання означеного наказу оформлено повідомлення № 28 від 09.11.2017, яке адресовано працівнику підприємства ОСОБА_2 , про зміни розміру окладу та суттєвих умов оплати праці (відповідно до довідки від 24.09.2018 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_3 ). З огляду на дату оформлення цього повідомленням - 09.11.2017 і дати з якої на підприємстві впроваджується багаторівнева окладна система оплати праці, 01.01.2018, відповідачем встановлено, що працівника ОСОБА_2 ознайомили за 53 дні до впровадження змін, що не відповідає вимогам ч.3 ст.32 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що виходячи з наведеної норми Кодексу законів про працю України, істотні умови праці окремого працівника можуть бути змінені роботодавцем в односторонньому порядку виключно за повідомленням такого працівника про зміну цих умов не пізніше ніж за два місяці. Отже для складу порушення ч.3 ст.32 КЗпП України визначальними є момент (дата) повідомлення працівника про зміну істотних умов праці і час, з якого відбулась фактична зміна істотних умов праці цього працівника. За встановлених у справі обставин в спірному випадку у працівника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 не відбулось істотних умов праці, що підтверджено листами відповідями позивача на звернення ОСОБА_2 від 20.06.2018, від 22.08.2018, які містяться у матеріалах справи і згідно яким ОСОБА_2 було запропоновано ознайомитись з повідомленням про перехід на багаторівневу окладну систему оплати праці, але ОСОБА_2 від ознайомлення і переходу на БОСОП відмовився, що засвідчено актом, складеним 08.12.2017. У зв`язку з такою відмовою порядок нарахування заробітної плати для ОСОБА_2 не змінився і здійснюється по погодинно-преміальною системою по розряду (окладу) виконуваної роботи за фактично відпрацьований час. Отже, у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від переходу на багаторівневу окладну систему оплати праці порядок нарахування йому заробітної плати на підприємстві позивача не зазнав змін. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання відповідача в якості доказів порушення підприємством законодавства про працю на повідомлення № 28 від 09.11.2017, оскільки з цього повідомлення вбачається, що воно не містить підпису ОСОБА_2 і дати його повідомлення. Актом, складеним та підписаним в.о.начальника ЦПС, заступником начальника ЦПС по обладнанню, начальником відділу ОТіЗП СД, старшим майстром ОПУ ЦПС 08.12.2017, засвідчено той факт, що в присутності вказаних осіб в кабінеті начальника ЦПС слюсар-ремонтник 5 розряду ОСОБА_2 відмовився від ознайомлення з особистим повідомленням № 28 від 09.11.2017 про зміни розміру окладу та суттєвих умов оплати праці. Інших доказів, які б свідчили про повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов його праці та переведення ОСОБА_1 на багаторівневу окладну систему оплати праці згідно наказу підприємства від 31.10.2017 №1322, матеріали справи не містять. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми в діях позивача порушення ч.3 ст. 32 КЗпП України, про які зазначив і зафіксував в акті від 22.02.2021 № 28/4.2/507 відповідач, тому є правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № 14/4.2/507 від 22.02.2021. Стосовно стягнення з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» судового збору у розмірі 2270 грн. суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеними в апеляційній скарзі доводами. Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору, підлягають компенсації. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять виключень в правилах розподілу судових витрат щодо відшкодування стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всіх судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, в залежності від того, чи звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» такий відповідач, чи ні. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 160/9405/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко