Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5097/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 280/5097/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2021 р. (суддя Семененко М.О., повне судове рішення складено 01.10.2021 р.) в справі № 280/5097/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ) про визнання зобов`язання сформувати та надати подання, передбачене пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787, про повернення йому збору за обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25.09.2020 р. в розмірі 10 169,54 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 0019011 від 25.09.2020 р. АТ КБ «ПриватБанк». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2021 р. позов задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та надати ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 10 169,54 грн., помилково сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією №0019011 від 25.09.2020 AT КБ «ПриватБанк». В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що особа, яка вперше придбає житло за умови подання нотаріусу документів, передбачених пп. «в» п.15-2 Порядку № 1740, не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Проте вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що якщо особа не реалізувала свого права на подання документів, що посвідчують її права на звільнення від сплати такого збору під час нотаріального посвідчення угоди, не позбавлена права на звернення до органу ПФУ із заявою про повернення збору, адже відповідач є територіальним органом ПФУ, а встановлення факту придбання особою нерухомості вперше належить до компетенції нотаріуса, який посвідчує договір купівлі-продажу, а не до компетенції відповідача, якому діючим законодавством не надано права встановлювати такий факт. Також вважає, що Порядок № 787 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він стосується повернення помилково або надміру сплачених сум, а в цьому випадку не реалізація особою права не сплачувати збір не можливо вважати помилковою сплатою збору. Справа розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку спрощеного провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2020 позивач ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) уклали договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким продавці передають (продають) у власність покупця, а покупець приймає (купує) у власність належну продавцям квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 2.1 договору ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 1 016 954,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу від 25.09.2020 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк ЮА., зареєстрований в реєстрі за №3873. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 25.09.2020 позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 169,54 грн., що підтверджується копією квитанції № 0019011 від 25.09.2020 AT КБ «ПриватБанк». Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.01.2021, у якій просив повернути безпідставно сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 169,54 грн. У відповідь на заяву позивача щодо повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна листом від 19.04.2021 №0800-0605-8/28190 Головне управління Пенсійного фонду України Запорізької області повідомило, що на теперішній час в Україні право власності на нерухомість підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте зазначений реєстр не містить вичерпного переліку власників нерухомого майна, відповідно витяги з нього не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Таким чином, підстави для повернення збору відсутні. Врахувавши, що за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.06.2021 №260270808 відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого (житлового) майна відсутні, а також те, що держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 19.04.2021 №0800-0605-8/28190, про неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше як підстава для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованою. Також суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача сформувати та надати позивачу подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією №0019011 від 25.09.2020 AT КБ «ПриватБанк». Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, 25.09.2020 р. у зв`язку з придбанням нерухомого майна (квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), вартість якого складає 1 016 954,00 грн., за договором купівлі-продажу, посвідченого 25.09.2020 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. за реєстровим №3873, ОСОБА_1 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 169,54 грн., що підтверджується копією квитанції № 0019011 від 25.09.2020 AT КБ «ПриватБанк». Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.01.2021 р. про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 169,54 грн. Відповідач листом від 19.04.2021 р. №0800-0605-8/28190 повідомив позивача, що на теперішній час в Україні право власності на нерухомість підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте зазначений реєстр не містить вичерпного переліку власників нерухомого майна, відповідно витяги з нього не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Таким чином, підстави для повернення збору відсутні. Також судом встановлено, що за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.06.2021 №260270808 відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого (житлового) майна відсутні. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.07.1997 р. № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР), відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 якого платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону №400/97-ВР об`єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740, застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. За змістом пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Відтак, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Проте, фізичні особи, які придбавають нерухоме майно (житло) вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Аналогічного правозастосування зі спірного в цій справі питання дотримується й Верховний Суд в постановах від 30.01.2018 р. у справі №819/1498/17, від 31.01.2018 р. у справі №819/1667/17. За обставинами, аналогічними обставинам в цій справі, Верховний Суд в постанові від 03.07.2018 р. у справі №819/33/17, а також у постановах від 30.11.2018 у справі №819/976/17 та від 19.06.2018 у справі №607/14722/16-а, від 30.09.2019 у справі №819/1727/16, вказав, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити факт придбання нерухомого майна конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. За правовою позицією, висловленою Європейським судом з прав людини в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v.Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v.The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv.Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. В цьому випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано. Тому суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири позивачем вперше, відсутність у органу Пенсійного фонду компетенції з перевірки факту придбання позивачем житла вперше та, відповідно, про відсутність підстав для повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету встановлений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 (далі - Порядок №787). Пунктами 5 та 10 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі. Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що процедура повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, складається з декількох етапів: підготовка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, подання про повернення коштів; надання органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, підготовленого подання платнику; звернення платника із відповідним поданням та заявою довільної форми до головного управління Казначейства. Оскільки відповідач за результатами розгляду заяви позивача про повернення надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у разі відсутності підстав для відмови у задоволенні такої заяви зобов`язаний підготувати подання, а органи Державної казначейської служби зобов`язані здійснити повернення надмірно сплачених сум, а відповідачем не надано доказів складання такого подання за зверненням позивача, а також відмови у наданні подання про повернення позивачу надмірно сплаченої суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, є правильним висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача сформувати та надати позивачу подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією №0019011 від 25.09.2020 AT КБ «ПриватБанк». Доводи апелянта стосовно того, що саме під час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна та його посвідчення нотаріусом позивач мав реалізувати право на подання документів, що посвідчують його право на звільнення від сплати збору, а встановлення факту придбання особою нерухомості вперше належить до компетенції нотаріуса, який посвідчує договір купівлі-продажу, а не до компетенції відповідача, якому діючим законодавством не надано права встановлювати такий факт, спростовані приведеними вище висновками суду, які ґрунтуються й, зокрема, на правових висновках Верховного Суду у питанні застосування норм права в аналогічних правовідносинах. Стосовно посилання апелянта на те, що Порядок № 787 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він стосується повернення помилково або надміру сплачених сум, а в цьому випадку не реалізація особою права не сплачувати збір не є помилковою сплатою збору, також є незмістовними, адже вище судом зазначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Крім того, суд зазначає, що у будь-якому випадку у разі сплати фізичною особою, яка за законом звільнена від такого обов`язку, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, така сплати вважається помилковою, відповідно, позивач має право на повернення помилково сплаченого збору. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України розглядається за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства Україні, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2021 р. в справі № 280/5097/21 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2021 р. в справі № 280/5097/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 07.02.2022 р. та відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 07.02.2022 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко