Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/599/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 280/599/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі удового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року ( суддя 1-ї інстанції Татаринов Д.В.) у справі №280/599/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: У січні 2021р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення №18680424/827 від 16 листопада 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняти рішення про врахування сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71010000 згідно квитанцій №35 від 18 серпня 2018 року, №50 від 18 вересня 2018 року, №0.0.1156421231.1 від 12 жовтня 2018 року, №27 від 12 листопада 2018 року, №69 від 11 грудня 2018 року із відповідним відображенням даних платежів в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішенням податкового органу, оскільки позивачем своєчасно сплачено єдиний внесок за найманого працівника ОСОБА_2 , який працював на посаді помічника адвоката з 02.08.2018 року по 30.04.2019 року, що підтверджується квитанціями №35 від 18.08.2018, №50 від 18.09.2018, №0.0.1156421231.1 від 12.10.2018, №27 від 12.11.2018, №69 від 11.12.2018. Відповідно до зазначених квитанцій єдиний внесок помилково сплачено на інший рахунок за технологічним кодом 71040000, замість 71010000. Для здійснення перерахування помилково сплачених сум єдиного внеску, позивач звернулась до контролюючого органу із листом №25.2/19 від 25.01.2019, в якому просила перерахувати з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 помилково сплачені кошти єдиного внеску. Перерахунок на момент звернення з позовною заявою контролюючим органом не здійснено, жодної відповіді з цього питання позивачу не надіслано. Зазначена бездіяльність відповідача призвела до прийняття рішення №18680424/827 від 16.11.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення №18680424/827 від 16 листопада 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України врахувати сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71010000 згідно квитанцій №35 від 18 серпня 2018 року, №50 від 18 вересня 2018 року, №0.0.1156421231.1 від 12 жовтня 2018 року, №27 від 12 листопада 2018 року, №69 від 11 грудня 2018 року із відповідним відображенням даних платежів в інтегрованій картці платника податку. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, а саме суми єдиного внеску сплачені позивачем були зараховані в порядку черговості, а заява про перерахунок помилково сплачених суми надійшла після такого зарахування. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, позивач була зареєстрована 17 травня 2007 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 21030000000033688, за адресою: АДРЕСА_1 . Види діяльності за КВЕД: 69.10 Діяльність у сфері права (основний); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. 26 грудня 2008 року позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке видане відповідно до рішення Запорізької обласною КДКА №34 від 26 грудня 2008 року, про що зазначено у Єдиному реєстрі адвокатів України. На сьогоднішній день адвокатська діяльність позивача не зупинена. З 02 серпня 2018 року по 30 квітня 2019 року у позивача був помічник ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за якого вона сплачувала, зокрема, але не виключно, єдиний внесок як за найманого працівника. Оплата єдиного внеску здійснена позивачем відповідно до наступних квитанцій: - №35 від 18 серпня 2018 року на суму 820,16 грн; - №50 від 18 вересня 2018 року на суму 819,06 грн; - №0.0.1156421231.1 від 12 жовтня 2018 року на суму 819,06 грн; - №27 від 12 листопада 2018 року на суму 820,16 грн; - №69 від 11 грудня 2018 року на суму 820,16 грн; - №12 від 15 січня 2019 року на суму 918,06 грн; - №53 від 12 лютого 2019 року на суму 918,06 грн; - №0.0.1293400250.1 від 13 березня 2019 року на суму 918,06 грн; - №910184662833 від 11 квітня 2019 року на суму 924,00 грн. - №0.0.01374037279.1 від 06 червня 2019 року на суму 2988,40 грн; - №27 від 13 листопада 2019 року на суму 924,00 грн. Позивач звернулася до відповідача із листом №25.2/19 від 25 січня 2019 року, в якому просила перерахувати з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 помилково сплачені кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у сумі 4128,74 грн, за квитанціями №35 від 18 серпня 2018 року, №50 від 18 вересня 2018 року, №0.0.1156421231.1 від 12 жовтня 2018 року, №27 від 12 листопада 2018 року, №69 від 11 грудня 2018 року. Відповіді не надано. За власним рішенням діяльність позивача як фізичної особи-підприємця припинено, про що 13 червня 2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за номером: 21030060005033688, стан суб`єкта: припинено. 24 листопада 2020 року позивачем отримано рішення №18680424/827 від 16 листопада 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (Додаток 12), яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI застосовано штраф 10% у розмірі 1518,14 грн за період 21.09.2018-14.11.2019 та нараховано пеню у розмірі 763,58 грн. (0,1% суми недоїмки) Позивачем вказане рішення оскаржено в адміністративному порядку, шляхом подання скарги від 04 грудня 2020 року до ДПС України, за результатом розгляду якої рішенням ДПС України про результат розгляду скарги №36413/6/99-00-06-02-01-06 від 28.12.2021 рішення №18680424/827 від 16 листопада 2020 року залишено без змін, а скарга - без задоволення. Не погодившись із рішення №18680424/827 від 16 листопада 2020 року, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції частково задовольняючи позов дійшов висновку про обґрунтованість позову щодо протиправності оскарженого рішення у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача може бути забезпечений шляхом зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України врахування сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71010000 згідно квитанцій №35 від 18 серпня 2018 року, №50 від 18 вересня 2018 року, №0.0.1156421231.1 від 12 жовтня 2018 року, №27 від 12 листопада 2018 року, №69 від 11 грудня 2018 року із відповідним відображенням даних платежів в інтегрованій картці платника податку. Переглядаючи судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить наступного висновку. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Порядок сплати єдиного внеску визначений ст. 9 Закону № 2464-VI. Відповідно до п. 2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Як свідчать встановлені обставини справи, позивачем помилково здійснено перерахування сум єдиного внеску на рахунок №37198204020827, який призначений для сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000, який згідно даних з офіційного порталу ДФС України призначений для для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Самостійно встановивши помилкову сплату, позивач звернулась до контролюючого органу із листом №25.2/19 від 25 січня 2019 року, в якому просила перерахувати з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 помилково сплачені кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у сумі 4128,74 грн. Контролюючим органом не здійснено перерахування відповідних коштів з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , як зазначено його представником у додаткових поясненнях (вх.№29432 від 24 травня 2021 року) у зв`язку із зарахуванням в рахунок сплати по звітам які подано позивачем, у порядку календарної черговості. Крім того, податковим органом не заперечується сплата згідно квитанцій зазначених у листі позивача №25.2/19 від 25 січня 2019 року. Таким чином є вірними висновки суду першої інстанції, що позивач фактично сплатив єдиний внесок на рахунок, який призначений для перерахування грошового зобов`язання до державного бюджету, але за іншим кодом бюджетної класифікації (технологічним кодом), отже відсутні підстави для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Законом строк. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2021 року (справа №826/9800/16), від 25 березня 2019 року (справа №823/567/17), від 11 квітня 2019 року (справа №822/3323/17), від 16 грудня 2020 року (справа №806/1146/16) та Верховним Судом України у постановах від 16 червня 2015 року (справа №21-377а15) та від 2 грудня 2015 року (справа №826/6059/13-а). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав прийняття оскарженого рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні. Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі №280/599/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак