Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3917/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/3917/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року (суддя Єфанова О.В.) у справі №160/3917/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ТОВ «Інженерні Світлотехнічні Технології» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA100120/2020/000053/2 від 17.09.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2020/00197. Підставами позову визначено те, що надані для митного оформлення документи були достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця Держмитслужби (правонаступником якої є Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскарженого у межах цієї справи рішення митного органу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 09 липня 2018 року між Покупцем в особі керівника ТОВ Інженерні Світлотехнічні Технології (далі по тексту позивач) та іноземною компанією AVKUN TRADING, LLC (далі по тексту Постачальник) було укладено зовнішньоекономічний Договір поставки №09.07.18. За умовами даного Договору поставки, з урахуванням наявних у матеріалах справи додаткових угод №1 від 16.07.2018, №2 від 29.05.2019, №3 від 25.05.2020, Покупець замовив, а Постачальник, будучи торговим представником виробників електричної та освітлювальної фурнітури, за їх дорученням та від свого імені, поставив товар на умовах цього Договору. Сторони погодили, що поставка товару буде здійснюватись партіями, які узгоджуються з Покупцем на умовах CIР-Дніпро (Інкотермс 2010). Назва товару, кількість і ціна зазначається у рахунках на кожну партію товару відповідно. Загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором. Умови поставки можуть бути змінені за згодою Сторін та вказються у рахунках-фактурах на відповідну партію товару. Товар, який придбаватиме Покупець згідно з даним Договором передаватиметься на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору. Ціна товару за цим Договором поставки формується згідно з умовами поставки, які зазначено в рахунках на відповідну партію товару, і в ціну товару включається також вартість тари та упаковки. Товар повинен мати належне маркування. Оплата товару Покупцем за Договором здійснюватиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок за наступними, додатково погодженими ними, реквізитами у валюті платежу, передбаченій п.3.3 Договору, а саме: Отримувач: PANASONIC LIFE SOLUTIONS ELEKTRIK SANAYI VE TICARET A.S. (Адреса: Abdurrahmangazi Mah. Ebubekir Cad. No:44, 34887 Sancaktepe-Istanbul, Turkey. Банк бенефіціара: GARANTI Branch: PENDIK TЭCARЭ (Branch code: 1669) Адреса: Orta Mahallesi Latife Hanэm Sokak No:6/A Pendik Эstanbul, Turkey. SWIFT: TGBATRISXXX IBAN: TR830006200166900009007808 Подробиці: Account No: 9007808). 17.09.2020р. до митного оформлення за митною декларацією №UA100120/2020/633597 позивачем заявлений товар: 1) апаратура електрична для приєднання до електричних кіл, для напруги не більш 1000 В, не для коаксіальних кабелів та друкованих схем, в асортименті: блок шт., колодка - 612 шт., розетка - 113523 вимикач+розетка - 120 шт., вилка - 16000 шт., розетка з/з + USB - 480 шт., розетка комп`ютерна - 2760 шт. Не є РЕЗ та ВП, торговельна марка Lezard, Lexman, країна виробництва Tуреччина (код за УКТЗЕД 8536699090), 2) Апаратура електрична для комутації електричних кіл (механічна), для напруги 220 В, в асортименті: вимикач - 50156 шт., димер - 100 шт. Не є РЕЗ та ВП, торговельна марка Lezard, UP, країна виробництва TR. Tуреччина (код за УКТЗЕД 8536508000), 3) ізольовані електричні провідники із з`єднувальними деталями (вилкою та колодкою на різну кількість гнізд) для напруги 220 В в асортименті: подовжувач - 1977 шт. Торговельна марка Lezard, країна виробництва Tуреччина (код за УКТЗЕД 8544429098), 5) апаратура електрична для приєднання до електричних кіл, для напруги не більш 1000 В, для коаксіальних кабелів в асортименті: розетка супутникова - 840 шт., розетка ТВ - 2277 шт. Не є РЕЗ та ВП. Торговельна марка Lezard. країна виробництва Tуреччина (код за УКТЗЕД 8536691000), а також 4) Вироби будівельні з пластмас для стаціонарного встановлення в будівлях: рамка для розеток, вимикачів - 53273 шт. Торговельна марка Lezard, Lexman, Up, Країна виробництва TR. Tуреччина (код за УКТЗЕД 3925908000), за якими коригування митної вартості відповідачем не здійснювалось. Митна вартість товару позивачем була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України. На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації №UA100120/2020/633597 від 17.09.2020 року: зовнішньоекономічний Договір поставки №09.07.18 від 09 липня 2018 (код документу m 4100), з доповненнями (коди документів m 4103); декларацію митної вартості №1696, номер якої наведено у гр.7 ЕМД; рахунок-проформу (Proforma invoice) PROFORMA-ІNVOICE №110920-2 від 11.09.2020 (код документу 0325); рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial іnvoice) ІNVOICE №110920-2 від 11.09.2020 (код документу 0380); автотранспортну накладну (Road consignment note) міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №00197 від 15.09.2020 рок (код документу 0730); документ про походження товару (Declaration of origin) №110920-2 від 11.09.2020 (код документу 0862); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, Висновок експерта №ГО-2104 від 17.09.2020 року (код документу 3016); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (комерційна пропозиція) OFFER б/н від 08.09.2020 (код документу 3022); страховий поліс INSURANCE POLICY №97022010000215 від 14.09.2020 року (код документу 3530); інші некласифіковані документи (код документу 9000), в тому числі: лист б/н від 17.09.2020 про надання декларантом всіх документів; судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №160/1992/19 (код документу 9504); судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі 160/1992/19 (код документу 9504); судове рішення у справі адміністративної юрисдикції - ухвала Верховного Суду від 14.08.2020 у справі 160/1992/19 (код документу 9504). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого повідомлено про виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. За позицією Митниці: «документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; пунктом 3.8 зовнішньоекономічного договору №09.07.18 від 09.07.2018 зазначено, що у вартість товару включено вартість тари і упаковки, хоча відповідно до умов поставки СІР в обов`язки продавця входить експортна очистка; доставка до пункту завантаження, завантаження на судно, морське перевезення, вивантаження з судна, доставка до місця призначення, страхування; за митною декларацією від 17.09.2020 №UA100120/2020/633597 автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано форми митного контролю: за кодом 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів з коментарем. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ.; за кодом 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість митну вартість товарів По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ». Для підтвердження заявленої митної вартості товарів митний орган повідомив про те, що декларанту необхідно було надати документи відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу та додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюється за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення. Декларанту також повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару відповідно до положень частини 6 статті 53 Кодексу. Листом № б/н від 17.09.2020 декларант повідомив митницю про відсутність можливості додаткового надання запитуваних документів. 17.09.2020 року митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA100120/2020/000053/2, згідно якого митниця здійснила коригування митної вартості задекларованих товарів. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач повідомив про наступні обрані ним митні декларації: ЕМД №UA807200/2020/013225 від 31.08.2020 на рівні 6,16 USD/кг. ( товар №1); ЕМД №UA500080/2020/012425 від 06.07.2020 на рівні 8,02 USD/кг. (товар №2); ЕМД №UA500070/2020/229186 від 03.08.2020 на рівні 3,35 USD/кг. (товар №3); ЕМД ЕМД №UA500070/2020/223004 від 25.06.2020 на рівні 8,01 USD/кг. (товар №5). Відповідно до графи 33 зазначеного рішення, митна вартість скоригована митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст.64 МК України за резервним методом. Різниця митних платежів (ввізне мито, ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 421257,00 грн., в т.ч. ввізне мито в розмірі 80 967,11 грн. та податок на додану вартість в розмірі 340289,89 грн. Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про коригування митної вартості є предметом спору, який передано на вирішення суду. Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, правильно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України. Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів. Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи. Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у Відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача. Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що разом з митною декларації №UA100120/2020/633597 від 17.09.2020 року позивачем митному органу були надані: зовнішньоекономічний Договір поставки №09.07.18 від 09 липня 2018 (код документу m 4100), з доповненнями (коди документів m 4103); декларацію митної вартості №1696, номер якої наведено у гр.7 ЕМД; рахунок-проформу (Proforma invoice) PROFORMA-ІNVOICE №110920-2 від 11.09.2020 (код документу 0325); рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial іnvoice) ІNVOICE №110920-2 від 11.09.2020 (код документу 0380); автотранспортну накладну (Road consignment note) міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №00197 від 15.09.2020 рок (код документу 0730); документ про походження товару (Declaration of origin) №110920-2 від 11.09.2020 (код документу 0862); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, Висновок експерта №ГО-2104 від 17.09.2020 року (код документу 3016); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (комерційна пропозиція) OFFER б/н від 08.09.2020 (код документу 3022); страховий поліс INSURANCE POLICY №97022010000215 від 14.09.2020 року (код документу 3530); інші некласифіковані документи (код документу 9000). Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, зазначені документи містили всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 МКУ. При цьому, дані, наведені у вказаних документах, не суперечать і висновку Дніпропетровської Торгово-промислової палати України №ГО-2104 від 17.09.2020 року, відповідно до якого дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки СІР-Дніпро. Щодо аргументів митного органу про ненадання достовірних відомостей про включення до ціни товару витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до місця призначення, суд першої інстанції обґрунтованого виходив з такого. Згідно з інвойсом №110920-2 від 11.09.2020, який знаходиться у матеріалах справи, за зовнішньоекономічним договором №09.07.18 на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки СІР-Дніпро. Зазначені умови поставки заявлені декларантом у відповідній ЕМД №UA100120/2020/633597 від 17.09.2020 року. Згідно базису поставки СІP "фрахт/перевезення та страхування оплачено до ...(назва місця призначення)", в редакції Інкотермс 2010, постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Базис поставки СІP не покладає на покупця жодного зобов`язання перед продавцем щодо укладення договору (контракту) перевезення, тоді як продавець за даним базисом поставки зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення і за власний рахунок застрахувати вантаж з покриттям, визначеним відповідно до застереження (А) Інституту лондонських страховиків щодо страхування вантажів (LMA/IUA) або будь-яких подібних застережень відповідно до типу транспорту, що використовується., продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Базис поставки СІP передбачає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки. Продавець повинен здійснити пакування й маркування товару у спосіб, прийнятний для його перевезення, якщо сторони не домовляться про специфічні вимоги до пакування чи маркування. Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, погоджуючи обрані умови поставки СІР, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, транспортні витрати, страхові витрати, а також витрати, пов`язані з митними формальностями для експорту товару, витрати на пакування та маркування тощо. Оскільки, додаткові витрати на транспортування, страхування, пакування та маркування товару позивач не несе, то аргументи митного органу про ненадання декларантом достовірних відомостей про включення до ціни товару витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до місця призначення, є безпідставними. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 року у справі №160/1329/19 та від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16. Стосовно аргументів відповідача про ненадання позивачем додатково витребуваних документів суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст..53 МК України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару. Отже, проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішень про коригування митної вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи з якими відповідач пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі №160/3917/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частини проголошено 01.02.2022 Повне судове рішення складено 02.02.2022 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк