Постанова 4852 № 340/4134/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 січня 2022 року м. Дніпросправа № 340/4134/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2021р. у справі №340/4134/21 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 22.07.2021р. ОСОБА_1 в інтересах якого адвокат Гулий А.В., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради (далі Управління соціального захисту населення) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії /а.с. 1-6/. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2021р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №340/4134/21 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження /а.с. 19/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що він має статус учасника бойових дій та має право на одержання пільг встановлених для даної категорії осіб, у тому числі на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, але у 2021р. йому була виплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі меншому ніж передбачено чинним законодавством України, що на його думку суперечить ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновку Конституційного Суду України у рішенні від 27.02.2020р. у справі №1-247/2018 (3393/18), він звернувся до відповідача з заявою щодо здійснення виплати разової допомоги до 5 травня, відповідач повідомив про те що, йому здійснено виплату допомоги у розмірі 1491грн., не погодившись з такою відповіддю звернувся до суду за захистом порушеного права та просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми; - стягнути з відповідача на його користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000грн.; - стягнути з відповідача на його користь судові витрати. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2021р. у справі №340/4134/21 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000грн. (Суддя Сагун А.В.) /а.с. 41-43/. Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гулий А.В., не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу /а.с. 48-51/, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди в розмірі 5000грн., та змінити рішення суду і присудити на його користь з відповідача 5000грн. моральної (немайнової) шкоди, 15.11.2021р. адміністративна справа №340/4134/21, разом з апеляційною скаргою позивача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду /а.с.47/. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021р. у справі №340/4134/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2021р. у справі №340/4134/21 та справу призначено до апеляційного розгляду порядку письмового провадження з 14.12.2021р / а.с. 58,59/, про що судом було повідомлено учасників справи відповідно до норм діючого процесуального законодавства та за допомогою відомих суду апеляційної інстанції засобів електронної пошти /а.с. 60,61/. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч.5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 30.08.2021р. залишити без змін /а.с.62-64/. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині незадоволення вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди в розмірі 5000грн., а тому в іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається. На обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивачем зазначено, про те, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у стягненні моральної (немайнової) шкоди, виходив із того, що позивачем та його представником належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не визначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної шкоди, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 30.08.2021р. не підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача моральної (немайнової) шкоди, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню в цій частині, виходячи з наступного. Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Колегія суддів погоджується, з тим що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивачем на підтвердження наведених у позові доводів не надано жодного доказу заподіяння йому моральних страждань протиправними діями відповідача, які виразились у моральних та психічних стражданнях, переживаннях. Також, позивачем не зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди у такому ж розмірі. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що оскільки вимога позивача про відшкодування моральної шкоди на користь позивача не підтверджена жодними доказами, не є доведеними обставини понесення позивачем втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями відповідача, а тому вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди є необґрунтованою, не доведеною та задоволенню не підлягає. Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі, які полягають у незгоді з висновками суду першої інстанції, наявністю іншої судової практики яка, на думку позивача, свідчить на його користь. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.12.1994р. у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» зазначив, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 30.08.20201р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. На підставі викладеного, керуючись ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гулий Андрій Васильович - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2021р. у справі №340/4134/21 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття , та може бути оскаржена у строки та в порядку встановлені ст. ст. 329,331 КАС України. Повний текст виготовлено та підписано 31.01.2022р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя В.Є. Чередниченко суддя О.М. Панченко