Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 626/2140/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 р.Справа № 626/2140/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Мухортової Н.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 25.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Рибальченко І.Г., м. Красноград, по справі № 626/2140/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ 29.07.2021 ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 20.07.2021 серії БАВ № 403069 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесену інспектором ВРПП Красноградського РВП ГУНП України в Харківській області старшим лейтенантом поліції Лобатенко Русланом Вікторовичем відносно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400, 00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) електроскутер "АІМА МІNE", яким він керував під час зупинки, не відноситься до механічних транспортних засобів, оскільки має потужність двигуна менше 4 кВт., а тому в силу п.2.1 ПДР позивач не мав обов`язку мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області 25.11.2021 по справі № 626/2140/21 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №403069 від 20.07.2021 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень. Провадження по справі - закрито. Відповідач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Красноградського районного суду Харківської області 25.11.2021 по справі № 626/2140/21 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосував до спірних правовідносин п. 2.1 (а), п. 2.13 ПДР України в яких законодавцем чітко встановлений обов`язок водія мати посвідчення водія категорії А1 при керуванні мопедами, моторолерами та іншими двоколісними транспортними засобами, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Вважає, що транспортний засіб "АІМА МІNE", яким керував позивач, хоч і не є механічним, адже обладнаний електродвигуном потужністю менше 3 кВт, проте являється транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками прирівняний до мопеду, а тому наполягає на правомірності винесення відповідачем постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Посилаючись на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.03.2018 у справі №278/3362/15-к вказує, що будь-який транспортний засіб, який приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів. В надісланій до суду заяві просив розгляд справи проводити без участі відповідача. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Красноградського районного суду Харківської бласті від 25.11.2021 по справі № 626/2140/21 - без змін, як законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Наполягає, що наведені апелянтом аргументи не спростовують порушення інспектором ВРПП Красноградського РВП ГУНП України в Харківській області вимог ст.ст.247, 252, 268, 280 КУпАП при складанні оскаржуваної постанови, а посилання на постанову Верховного Суду від 01.03.2018 по справі 278/3362/15-к вважає таким, що втратило логічну послідовність, оскільки за змістом цього рішення транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 межу 3 кВт. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Справу просив розглянути у свою відсутність. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2021 інспектором ВРПП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області Лобатенком Р.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №403069, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 гривень 00 копійок. У вказаній постанові інспектором було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 20.07.2021 року о 08 год. 16 хв., на перехресті вулиць Соборної та Шиндлера м. Краснограда, ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки відповідно до визначень, закріплених у Правилах дорожнього руху України електроскутер "АІМА МІNE" потужністю 0.8 кВт, не може визнаватись механічним транспортним засобом (та не підлягає державній реєстрації), а особа, яка ним керує не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п.2.1 (а) ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до яких вказаний електроскутер не віднесено. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За визначенням п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. В силу приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правове регулювання суспільних відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюються Законом України "Про дорожній рух" Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху" затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР). Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У п. 1.10 наведені терміни, що використовуються у цих Правилах та мають наступне значення: транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. Тобто транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує вказаним визначенням 3кВТ межу. Згідно з п. 1.10 ПДР України мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Отже, порівнявши поняття «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» колегія суддів прийшла до висновку, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №278/3362/15-к. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач під час зупинки його інспектором ВРПП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області Лобатенком Р.В. керував електроскутером "АІМА МІNE", який відповідно до технічного паспорту має потужність двигуна 800 ВТ (0.8 кВт), максимальна швидкість до 42 км/г максимальне навантаження до 180, діаметр колеса 10, ємність акумулятора 1200 Вт/год., колісна база 1250 мм. Таким чином, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції наведені вище та відсутність визначення «електроскутер» у ПДР колегія суддів вважає, що електроскутер марки "АІМАМІNE" потужністю 0.8 кВт не може прирівнюватись до мопеду та визнаватись механічним транспортним засобом. Пунктом 2.1 (а) ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з п. 2.13 ПДР транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Відповідно до п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) на яке посилається відповідач, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; Враховуючи, що електроскутер марки "АІМАМІNE" це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача. Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2018 у справі № 278/3362/15-к не є прийнятним, оскільки у даній справі Верховний Суд розділив поняття двигуна внутрішнього згоряння та електродвигуна, і вказаний висновок стосується саме транспортних засобів обладнаних двигуном внутрішнього згоряння. Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення п. 2. 1 (а) ПДР може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електроскутер позивача марки "АІМАМІNE" не віднесено, позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП. З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, працівником поліції не дотримано вимог закону, а саме ст.ст. 245, 247, 280 КУпАП, неповно і невсебічно з`ясовано обставини адміністративної справи, а тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності вірно визнана судом першої інстанції протиправною та скасована. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. Відповідно до ст. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 25.11.2021 по справі № 626/2140/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій