Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/11158/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 р.Справа № 520/11158/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. представника позивача: Остропільця А.В. представника відповідача: Нікончука М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 26.10.21 року по справі № 520/11158/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "ССП", Товариство), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000/3365/0724 від 17.03.2021 року, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00112850709 від 15.06.2021 року, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000/3371/0724 від 17.03.2021 року, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 замінено відповідача в адміністративній справі № 520/11158/21 з Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ ВП 43983495; адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним та неправильним установленням обставин, які мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, зазначає про необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині тверджень позивача щодо незаконності наказу про проведення перевірки. Вказує, що у позивача відсутній обов`язок використовувати виключно облікові документи за формами, затвердженими наказом, який втратив чинність, але судом першої інстанції не було обґрунтовано впливу цих документів на нарахування зобов`язань із податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями - рішеннями. Апелянт зауважує, що надав відповідачу під час перевірки всі витребувані документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції та впливають на формування податкового кредиту, а отже, оскаржуване судове рішення винесене за неповного з`ясування обставин справи, судові висновки не відповідають обставинам справи. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що процедура проведення документальної позапланової перевірки була ним дотримана, оскільки перевірка проводилася за наявності підстав, щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та позивач не заявляв вимог щодо скасування наказу чи протиправності дій контролюючого органу. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є безпідставними, наводить обставини щодо порушення позивачем порядку складання первинних документів, неможливість встановлення використання придбаних запасних частин у господарській діяльності позивача, отримання позитивного економічного ефекту від їх використання, а отже і доцільність їх придбання та включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, а представник відповідача - позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2020 року (від 18.01.2021 за № 9368990404), яку сформовано за рахунок періодів виникнення від`ємного значення: жовтень 2018 року - грудень 2020 року, відповідно до якої від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту становить більше 100 тис. грн. У зв`язку із поданням позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року від 18.01.2021 за № 9368990404, відповідно до якої від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту становить більше 100 тис. грн., заступником начальника ГУ ДПС у Харківській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, пп. 61.1, 61.2 ст. 61, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі ПК України), з метою контролю за правомірністю визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість Товариства, прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 29 січня 2021 року, тривалістю 5 робочих днів, оформлене наказом від 27.01.2021 р., № 448-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сучасні Системи Пакування" (податковий номер 38526265) з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з ПДВ, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року (від 18.01.2021 за № 9368990404), яке сформовано за рахунок періодів виникнення від`ємного значення: жовтень 2018 - грудень 2020 року (далі декларація з ПДВ). На підставі означеного наказу відповідачем видане направлення на перевірку від 28.01.2021, № 668 головному державному ревізору-інспектору Харківського відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС області Седлецькому Дмитру Олександровичу, в якому зазначено, що метою її проведення є дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з питань правомірності декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яка становить більше 100 тис. грн. за період жовтень 2018 - грудень 2020 р. У період з 29.01.2021 по 04.02.2021 року посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка, результати якої оформлені актом від 15.02.2021 за № 2348/20-40-07-24-09/38526265 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сучасні Системи Пакування" (податковий номер 38526265) з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 року (від 18.01.2021, № 9368990404), яку сформовано за рахунок періодів виникнення від`ємного значення: жовтень 2018 - грудень 2020 роки» (далі по тексту - акт перевірки). Колегією суддів установлено, що термін проведення перевірки продовжувався на 02 робочих дні - з 05.02.2021 по 08.02.2021 на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 03.02.2021, № 516-П. При цьому, як зазначив відповідач в акті перевірки, 29.01.2021 інспектор здійснив вихід за податковою адресою Товариства та у зв`язку із відсутністю посадових осіб не зміг розпочати перевірку, про що склав акт від 29.01.2021, тому фактично перевірка проводилася у період з 02.02.2021 по 04.02.2021 з відома та у присутності директора Товариства. В акті перевірки наведено, що у ході проведення перевірки директору ТОВ "ССП" Шульга О.А. 02.02.2021 вручено листи ГУ ДПС у Харківській області «Про надання документів для проведення перевірки» від 28.01.2021 за № 28/6/20-40-07-24-16, від 04.02.2021 за № 52/20-40-07-24-16, від 08.02.2021 за № 63/6/20-40-07-24-1. Станом на 08.02.2021 ТОВ "ССП" не надано у повному обсязі до перевірки оригіналів та копії запитуваних документів з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до декларації з ПДВ, а саме: інвентарних карток основних засобів, складених на час придбання основних засобів та підписаних посадовою особою ОСОБА_1 ; заявок щодо проведення ремонту, модернізації основних засобів, що надані позивачем в оренду ТОВ "Пакерс" (податковий номер 36429718); рішення комісії підприємства, узгодженого керівником підприємства щодо необхідності ремонту, модернізації основних засобів; актів дефектності основних засобів, повернення зіпсованих запасних частин та їх оприбуткування; ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів"; ОЗ-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів"; М-8 "Лімітно-забірна картка"; М-9 "Лімітно-забірна картка"; М-10 "Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів"; М-11 "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів"; М-17 "Акт N про виявлені дефекти устаткування"; складські документи, які підтверджують фактичне списання запасів, які обліковувались по рахунку № 20, у т. ч. 207, 209, які були придбані за відповідний період; актів зупинення експлуатації обладнання для проведення ремонту, модернізації; актів вводу в експлуатацію обладнання після модернізації; актів виконаних робіт, про що складено відповідний акт від 09.02.2021 за № 530/20-40-07-2409/38526265. Відповідно до висновків акту перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено порушення ТОВ "ССП" вимог: п. 14.1.185. п.п. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14, п. 188,1 ст. 188, п. 198.5. ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1467890 грн., у т. ч. за листопад 2019 року 1121580 грн., грудень 2019 року 20706 грн., січень 2020 року 59154 грн., лютий 2020 року 70870 грн., березень 2020 року 41809 грн., квітень 2020 року 47 369 грн., травень 2020 року 16059 грн., червень 2020 року 16 275 грн., липень 2020 року 39494 грн., серпень 2020 року - 26 221 грн., вересень 2020 року - 4 718 грн., жовтень 2020 року - 3 356 грн., листопад 2020 року - 279 грн., внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ за грудень 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 158 555 грн. та до заниження суми ПДВ сплати (р. 18.1 декларації з ПДВ) в сумі 1309335грн., у т. ч. за травень 2020 року 53177 грн., червень 2020 року - 204 566 грн., липень 2020 року - 1 051 592 грн. Не погодившись із висновками акту перевірки, платник надав заперечення № 3 від 26.02.2021 р. на акт від 15.02.2021 за № 2348/20-40-07-24-09/38526265, в яких позивач зауважив, що зазначені податковим органом в акті перевірки відомості про не надання Товариством у повному обсязі до перевірки оригіналів та копії запитуваних документів не відповідають дійсності, а також наголосив на тому, що надав контролюючому органу всі документи, зокрема ті, які згадуються в акті перевірки, але не були запитані, ані письмово, ані усно. Однак, для уникнення непорозумінь Товариство разом з даним запереченням повторно надає: інвентарні картки основних засобів, складені на час придбання основних засобів; додаткові угоди, укладені між ТОВ "ССП" та ТОВ "Пакерс"; накази керівника щодо необхідності ремонту, модернізації основних засобів; акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів; накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів на 183 аркушах, які підтверджують підстави, факт відображення модернізації та поточного ремонту основних засобів, відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у Товаристві, де запроваджено електронний документообіг. Додатково позивач звернув увагу на невірні суми у зведеній таблиці податкових накладних, яка міститься у третьому розділі акта перевірки. Листом від 16 березня 2021 року (вих. № 253/6/20-40-07024-16) ГУ ДПС у Харківській області повідомило про результати розгляду заперечень позивача, в якому зазначило, що перевірку ТОВ "ССП" проведено у відповідності до вимог діючого законодавства та прийнято рішення вважати висновки в акті перевірки від 15.02.2021 № 2348/20-40-07-24-09/38526265 такими, що відповідають чинному законодавству, а заперечення ТОВ "ССП" такими, що не підлягають задоволенню. 17 березня 2021 року на підставі акта перевірки від 15.02.2021 р., № 2348/20-40-07-24-09/38526265 відповідач прийняв наступні податкові повідомлення рішення (далі - ППР): - № 000/3365/0724 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 158555,00 грн.; - № 000/3368/0724 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 636 668,75 грн., у т. ч. 1309335,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 327333,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 000/3371/0724 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 13600,00 грн. за платежем податок на додану вартість. 29 березня 2021 року ТОВ "ССП" подало скаргу на спірні податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. Відповідно до рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 27.05.2021 року за № 11900/6/99-00-06-01-06-06, ГУ ДПС у Харківській області при винесенні ППР від 17.03.2021 за № 000/3368/0724 неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 % на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України, оскільки в акті перевірки не визначено, що діяння, передбачені п. 123.1 ст. 123 ПК України, вчинені умисно, а також не визначено, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства. Тому ДПС України застосовано штрафні санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 ПК України, у розмірі 10 %, відповідно, скасовано ППР № 000/3368/0724 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 196400,25 грн., а в іншій частині ППР - залишено без змін, а скарга частково задоволена. У зв`язку із чим ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00112850709 від 15.06.2021 р., згідно з яким було зменшено суму штрафних санкцій до 1440268,50 грн. на підставі вище згаданого рішення ДПС України. Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку наявні передбачені пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України підстави, оскільки документальна позапланова виїзна перевірки проводилася щодо законності декларування від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., та застосував положення Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», погодившись з висновком відповідача про відсутність у ТОВ «ССП» документального підтвердження щодо ведення бухгалтерського обліку по операціях зі списання запасів (бухгалтерський рахунок № 20), чим порушено п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 1.2, п. 2.15, п. 2.16 п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 Податкового кодексу України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Щодо процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ССП". За правилами п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Так, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Отже, перевірка за правилами п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України має відмінність, застосування якої залежить від того, чи заявлено платником податку відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Якщо так, для проведення перевірки необхідна наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу. Якщо бюджетне відшкодування не заявлено - така вимога відсутня. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 813/3175/15, від 02.12.2021 у справі № 640/17090/19. З матеріалів справи слідує, що бюджетне відшкодування позивачем не було заявлено у декларації з ПДВ, тому відповідач обґрунтовано зазначив підставою проведення документальної позапланової виїзної перевірки пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з метою контролю правомірності визначення суми від`ємного значення з ПДВ у вказаній декларації, оскільки позивач задекларував від`ємне значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. Відповідно до вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Як убачається з наказу від 27.01.2021, № 448-П щодо проведення перевірки позивача та направлення на перевірку від 28.01.2021 за № 668, вони містять підстави для проведення перевірки (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) та період діяльності, який буде перевірятися (жовтень 2018 року - грудень 2020 року). Тому контролюючим органом дотримано вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України. Судовою колегією встановлено, що вищенаведені направлення та копію наказу відповідач вручив директору Товариства 02.02.2021, а наказ № 516-П від 03.02.2021 щодо продовження строку проведення перевірки - 04.02.2021. Перевірку проведено з відома та у присутності директора Товариства, відмови позивача у допуску відповідача до перевірки не встановлено. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує доводи ТОВ "ССП", що платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень, проте таких порушень з боку ГУ ДПС у Харківській області у даній справі колегією суддів не встановлено. Разом з тим, постанова Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 520/8836/18, на яку посилається апелянт, не є релевантною щодо справи, яка розглядається, оскільки судові рішення прийняті за відмінних обставин справи та різних правовідносин. Зокрема, у справі № 520/8836/18 підставою проведення документальної позапланової виїзної перевірки є пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тоді як у цій справі контролюючий орган зазначив іншу підставу перевірки - пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Крім того, з наказу від 27.01.2021, № 448-П контролюючого органу слідує, що перевірку Товариства, відповідно до податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 року, яке сформовано за рахунок періодів виникнення від`ємного значення: жовтень 2018 грудень 2020 року. З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що у наказі і направленні відсутні підстави призначення перевірки та не відображено період діяльності, який буде перевірятися. За таких обставин, колегія суддів уважає вищезгадані наказ та направлення такими, що відповідають вимогам ПК України, тому визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності, передбачених пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України підстав для проведення перевірки позивача з урахуванням висновків Верховного Суду у постановах від 19.02.2021 р. у справі № 821/1235/17, від 19.03.2020 р. у справі № 460/2939/18, від 29.01.2020 р. у справі № 814/3860/14. Щодо встановлених контролюючим органом під час перевірки порушень позивачем податкового законодавства при декларуванні у декларації з ПДВ від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. Підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). За змістом пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, містить ст. 44 ПК України. Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регламентовано, що для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно до ст. ст. 3, 4 наведеного Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципах: повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, превалювання сутності над формою. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з п. 2.1 та 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин (далі Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Як встановлено в ході судового розгляду справи, основною підставою виникнення від`ємного значення з ПДВ є придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Пакерс"та здійснення експортних операцій. В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Сучасні системи пакування" у періоді 2019 - 2020 років здійснювало придбання запчастин в асортименті на суму 8803800,00 грн., у тому числі, 1467890,00 грн. ПДВ, відповідно до накладних, перелік яких наведено в акті, в т.ч. у ТОВ "Пакерс". Судова колегія відзначає, що придбання позивачем у контрагентів товарно-матеріальних цінностей (запасних частин в асортименті) у перевіряємий період підтверджується наявними у справі видатковими накладними (т. 1 а.с. 231-250, т. 2 а.с. 1-110). Придбані запасні частини в асортименті позивач оприбуткував по бухгалтерському рахунку № 20, як запаси. Розрахунки з контрагентами -постачальниками проведено у повному обсязі: сальдо на 01.10.2018 - кредиторська заборгованість 3175018,41 грн.; оборот за дебетом - 19927956,30 грн., за кредитом 1674456,40 грн.; сальдо на 31.12.2020 - 7481,49 грн. Основним постачальником запасних частин (запасів) є ТОВ "Пакерс". Позивач придбав запасні частини згідно з договором купівлі-продажу основних засобів від 25.11.2019, № 25/11-19, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ "Пакерс"- продавець та ТОВ "ССП" - покупець уклали договір про те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупця майно - матеріальні активи, вказані у п. 1.2 цього договору, а покупець приймає й зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Згідно із п. 1.2 договору предметом купівлі-продажу за цим договором є саме майно, що складається з матеріальних активів у кількості та характеристиками, що наведені у видаткових накладних до цього договору, які є невід`ємною частиною останнього (надалі - основні засоби). Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість основних засобів, які продаються за цим договором, становить 8160298,35 грн. (з урахуванням ПДВ). Покупець набуває право власності на основні засоби з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.1.). Додатковою угодою до вказаного договору купівлі-продажу основних засобів від 25.11.2019 за № 25/11-19 п. 1.2 викладено у наступній редакції: «Предметом купівлі-продажу за цим договором є майно, що складається з матеріальних активів у кількості та характеристиках, що наведені у видаткових накладних та/або актах приймання-передачі майна до цього договору, які є невід`ємною його частиною (далі - Основні засоби). Майно передається у складі машини для виготовленні преформи HUSKY HL300pet P100/120E140». Також договір доповнено п. 1.4. наступного змісту: «Майно, що передається за цим договором, знаходиться за місцем розташування основних засобів (обладнання)» (т. 1 а.с. 212). Відповідно до акту приймання - передачі майна від 25.11.2019 до договору № 25/11-19 купівлі-продажу основних засобів від 25.11.2019 ТОВ "Пакерс" передало у власність ТОВ "ССП" майно згідно з вказаним у ньому переліку (т. 1 а.с. 207-210). Як відзначив контролюючий орган, на підставі даного договору виписано накладні, відповідно до яких ТОВ "ССП" придбаває запасні частини, які обліковує на рахунку № 20 «запаси», у той час як відповідно до договору № 25/11-19 від 25.11.2019 придбаває основні засоби, а отже має їх облікувати по рахунку № 10 «Основні засоби». Суд першої інстанції погодився із висновком перевіряючого про те, що ТОВ "Сучасні системи пакування" порушено умови ведення бухгалтерського обліку або відсутнє придбання запасів, оскільки у тексті договору від 25.11.2019 № 25/11-19 та акту приймання-передачі вказано, що позивачем було придбано основні засоби, а отже вони повинні обліковуватися по рахунку 10 «Основні засоби». Колегія суддів не погоджується із таким висновком, позаяк з акту приймання - передачі майна від 25.11.2019 до вказаного договору чітко вбачається, що позивач придбав майно, яке не підпадає під визначення основних засобів, а саме: автоматичний вимикач корпусний 3-п, асинхронний двигун, блок циліндрів, вент.вузол, вимикач навантаження полюсний, візок гідравлічний, втулка, гумова мембрана, датчик тиску на гідро фільтрах, датчик точки роси (гігрометр), двигун для повороту плити, ел.вібратор, елемент стиснення К-36, з`єднувальна муфта, з`єднувальний кабель, клапани, кільця зносу, кільце-фіксатор, коробка передач, кронштейни, магнітні решітки, масляні фільтри, матриці металеві, модулі контролерів, муфти, набори графітових лопаток, інші набори, нагрівальні елементи, насоси, панелі керування, ПЕЕК стрижень, перетворювач частоти, підшипники, пластикові ущільнення для допоміжних циліндрів виштовхування пресформи, плата живлення дозатора, плата керування сушаркою, редуктори, ремні, ремкомплекти, сепаратори, сервісні набори, стабілізатор напруги, стрічки конв., трубки, черв`ячні мотори-редуктори, шестерня, шток 56х1739. Відтак, позивач об`єктивно обліковував придбані вище наведені запасні частини на рахунку № 20 «Запаси». В акті перевірки ревізором-інспектором установлено, що відповідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 10 у ТОВ "ССП", обліковуються основні засоби - 4 квартал 2018 року: Автомобіль легковий BMW F15 X5xDrive 30d (чорний); Ваги платформні 1; Кран електричний підвісний КМЕК-3,2т; Кран мостовий однобалочний; Машина для виготовлення преформи HUSKY HL300pet P100/120E140 (5); Машина для виготовлення преформи HUSKY HyPet 300 Р100/110 Е120 (0); Нежитлові будівлі площею 6096,10 кв.м.: Б-1 - 4194,5; А - 1692,50; Ж-1 - 67,80; Д-1 - 141; лічильник водопостачання; Холодильна машина (чиллер) TSX364FS; Холодильна машина (чиллер) TSX364FS; 2019 рік: Автомобіль легковий BMW F15 X5xDrive 30d (чорний); Ваги платформні 1; компресорна; Кран електричний підвісний КМЕК-3,2т; Кран мостовий однобалочний; лабораторія; Матриця металева 72; Матриця металева 72 (1); Матриця металева 72 (2); Матриця металева 72 (3); Машина для виготовлення преформи HUSKY HL300pet P100/120E140 (5); Машина для виготовлення преформи HUSKY HyPet 300 Р100/110 Е120 (0); Нежитлові будівлі площею 6096,10 кв.м.: Б-1 - 4194,5; А - 1692,50; Ж-1 - 67,80; Д-1 - 141; Перетворювач SD611; Перетворювач SD611 (1); стабілізатор напруги; лічильник водопостачання; Тельфер в/п 2т, Н-12м; Холодильна машина (чиллер) TSX364FS; Холодильна машина (чиллер) TSX364FS; 2020 рік: Автомобіль легковий BMW F15 X5xDrive 30d (чорний); Ваги платформні 1; Візок гідравлічний HANSE HL 2000 Р/TP; Комплект дозуючого обладнання MOVAtag1 MC18-12X-A20C-MIX2PHA-ME25V-ALIGHT-MPA; компресорна; Конструкція "Силос"; Кран електричний підвісний КМЕК-3,2т; Кран мостовий однобалочний; лабораторія; Матриця металева 72; Матриця металева 72 (1); Матриця металева 72 (2); Матриця металева 72 (3); Машина для виготовлення преформи HUSKY HL300pet P100/120E140 (5); Машина для виготовлення преформи HUSKY HyPet 300 Р100/110 Е120 (0); Металосепаратор GF-70; Нежитлові будівлі площею 6096,10 кв.м.: Б-1 - 4194,5; А - 1692,50; Ж-1 - 67,80; Д-1 - 141; Перетворювач SD611; Перетворювач SD611 (1); Ресивер LV511CE VESSEL 11b; Стабілізатор напруги; Стабілізатор напруги; лічильник водопостачання; Тельфер в/п 2т, Н-12м; Холодильна машина (чиллер) TSX364FS; Холодильна машина (чиллер) TSX364FS; шафа настінна; шафа настінна (1). Зазначені основні засоби ТОВ "ССП" надає в оренду ТОВ "Пакерс" (податковий номер 36429718) згідно з договором оренди обладнання № 29/04 від 29.04.2016, відповідно до якого ТОВ "ССП" - орендодавець надає, а ТОВ "Пакерс" - орендар приймає у строкове платне користування Машину для виготовлення преформи HUSKY HL300pet P100/120 E140, серійний номер № 2763737. Згідно розділу 2 договору об`єкт оренди передається в оренду для виробництва преформи. Розмір орендної плати за весь об`єкт оренди в цілому становить 124000 грн., в т.ч. ПДВ 20666,67 за місяць (п. 4.1.). Згідно із п. 6.1 до обов`язки орендаря, зокрема, віднесено наступне: п.п. 6.1.4 здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт орендованого майна; п.п. 6.1.5 здійснювати капітальний ремонт орендованого майна за власний рахунок; п.п. 6.1.6 за власний рахунок здійснювати ремонт поломок майна. Згідно з додатковою угодою від 04.11.2019 року до договору оренди обладнання № 29/04 від 29.04.2016, п. 6.3.1. викладено з урахуванням змін в наступній редакції: «орендодавець для проведення профілактичного обслуговування, поточного ремонту та поліпшення об`єкта оренди має право надавати орендарю запасні частини та комплектуючи до них для послідуючого встановлення/заміни силами орендатора». Відповідно до договору оренди обладнання № 01-09/16 від 01.09.2016 ТОВ "ССП" як орендодавець надає, а ТОВ "Пакерс" як орендар приймає у строкове платне користування Машину для виготовлення преформи HUSKY HyPET 300 модель P100/110E120, серійний номер № 3603342. Згідно розділу 2 договору об`єкт оренди передається в оренду для виробництва преформи. Згідно із п. 4.1 договору розмір орендної плати за весь об`єкт оренди в цілому становить 120000 грн., в т.ч. НДС 20000 грн. за місяць. За змістом п. 6.1 договору до обов`язків орендаря, зокрема, віднесено наступне: п.п. 6.1.4 - здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт орендованого майна; п.п. 6.1.5 - здійснювати капітальний ремонт орендованого майна за власний рахунок; п.п. 6.1.6 - за власний рахунок здійснювати ремонт поломок майна. Права орендодавця згідно з додатковою угодою від 04.11.2019 року до договору оренди обладнання № 01-09/16 від 01.09.2016 сторонами викладено з урахуванням змін в наступній редакції: «6.3.1. орендодавець для проведення профілактичного обслуговування, поточного ремонту та поліпшення об`єкта оренди має право надавати орендарю запасні частини та комплектуючи до них для послідуючого встановлення/заміни силами орендатора». За договором оренди обладнання № 02/12-19 від 02.12.2019 року ТОВ "ССП" - орендодавець передає ТОВ "Пакерс" - орендарю на умовах, визначеним цим договором, у користування майно: холодильна машина «Чиллер» TSX 364 FS (2 шт); перетворювач SD 611 (2 шт); матриця металева 72 (4 шт); тельфер в/п 2т, Н-12 м (1 шт); лабораторія у комплексі (1 шт); компресорна (1 шт). Згідно з п. 1.2. договору загальна вартість обладнання становить 3205499,96 грн. Розділом 3 договору передбачено, що орендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 36000 грн./міс., що складається з: холодильна машина «Чиллер» TSX 364 FS (2 шт) - 7920 грн.; перетворювач SD 611 (2 шт) - 2500 грн.; матриця металева 72 (4 шт) - 1400 грн.; тельфер в/п 2т, Н-12 м (1 шт) - 440 грн.; лабораторія у комплексі (1 шт) - 22 500 грн.; компресорна (1 шт) - 1 240 грн. Пунктом 4.1 договору визначено, що орендодавець зобов`язаний: ознайомити орендаря з правилами технічної експлуатації об`єктів оренди; надати інформаційне і консультаційне сприяння орендарю відносно порядку правильної експлуатації об`єкта оренди. Згідно з п. 4.2 договору орендар зобов`язаний: використовувати об`єкт оренди відповідно до умов цього договору; своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату; дотримуватись належного режиму експлуатації та зберігання обладнання у відповідності до технічної документації; усунути можливість доступу до обладнання некомпетентних осіб; утримувати обладнання у повній справності; не передавати обладнання третім особам; повернути обладнання орендодавцю по закінченню строку оренди. Під час здійснення перевірки контролюючим органом установлено, що відповідно бухгалтерського рахунку № 20 станом на 31.12.2018 року залишки запасів - відсутні, станом на 31.12.2019 року - відсутні, станом на 31.12.2020 року - відсутні. З огляду на лист відповідача від 25.01.2021, № 18/6/20-40-07-24-16 щодо проведення на підприємстві інвентаризації, відповідно до наказу № 1 від 04.02.2021 позивачем проведено інвентаризацію, в ході проведення якої встановлені основні засоби підприємства, які відповідають переліку відображених по рахунку № 10 «Основні засоби», наявність запасів товарів не встановлено. Відповідно бухгалтерського та податкового обліку, а також первинних документів, ТОВ "ССП" за період жовтень 2018 - грудень 2020 року запаси не реалізовувало. Відповідно до даних бухгалтерського обліку, наданого ТОВ "ССП", встановлено, що підприємство не веде бухгалтерський облік по рахунку № 23 «Виробництво»; відповідно наданих первинних та бухгалтерських документів установлено, що ТОВ "ССП" здійснює єдиний вид діяльності - надання в оренду основних засобів, у т. ч. обладнання та нежитлових приміщень, тобто, запасні частини, придбані позивачем, не могли бути використані при виробництві. Оскільки сальдо по бухгалтерському рахунку № 20, станом на 31.12.2020 року - відсутнє, то позивачем списано по бухгалтерському рахунку запаси в повному обсязі. Відповідач зауважив, що всі придбані запаси протягом перевіряємого періоду ТОВ "ССП" мало використати або продати. Водночас, як пояснював керівник ТОВ "ССП" під час перевірки, так і представники позивача під час судового розгляду, що вищенаведені запаси були використані для поліпшення основних засобів, які позивач передав в оренду ТОВ "Пакерс". У той же час, колегія суддів відзначає, що чинним законодавством України не заборонено суб`єкту господарської діяльності поліпшувати основні засоби, які перебувають в оренді та не встановлюється спеціальних вимог щодо підстав такого поліпшення. Відповідно до П(С)БО № 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 (далі П(С)БО), запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання. На думку контролюючого органу, з якою погодився суд першої інстанції, для поліпшення основних засобів необхідно виконати одну з умов: або ТОВ "Пакерс" мало повернути ТОВ "ССП" основні засоби, або ТОВ "ССП" мало б передати запаси ТОВ "Пакерс", що повинно підтверджуватись первинними документами відповідно до Наказу Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29.12.1995 за № 352, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Колегія суддів не погоджується із такою позицією суду першої інстанції, оскільки відповідно до додаткових угод до договорів оренди обладнання, сторони дійшли згоди про те, що орендодавець для проведення профілактичного обслуговування, поточного ремонту та поліпшення об`єкта оренди має право надавати орендарю запасні частини та комплектуючи до них для послідуючого встановлення/заміни силами орендаря, тому відповідно до вказаних договірних умов модернізація основних засобів позивача здійснювалася силами ТОВ "Пакерс", що підтверджується наявними у справі доказами. Доводи відповідача, підтримані судом першої інстанції, про те, що ТОВ "ССП" не надано документи, які могли б підтвердити фактичне використання, придбаних запасів: 03-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів"; 03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів", лімітно-забірні картки; акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів, рішень або наказів, виданих/прийнятих керівником ТОВ "ССП" щодо здійснення ремонту, реконструкції та модернізації основних засобів, у зв`язку з чим неможливо підтвердити фактичну передачу запасів (запасних частин) від ТОВ "ССП" до ТОВ "Пакерс", фактичну передачу основних засобів від ТОВ "Пакерс" до ТОВ "ССП", а також їх повернення після ремонту або поліпшення, а отже і підтвердити факт ремонту, реконструкції або модернізації, а також списання матеріальних цінностей зі складу, а отже і підстави для списання за бухгалтерським обліком, придбаних запасів (запасних частин) за бухгалтерським рахунком № 20 та заміну матеріалів в основних засобах, переданих в оренду, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення доцільність придбання запасних частин ТОВ "ССП", спростовуються нижче наведеним. Так, на підставі наказів ТОВ "ССП" «Про модернізацію основного засобу» від 31.03.2020 № 1/МОЗ, від 01.06.2020 № № 2/МОЗ, 3/МОЗ, від 30.12.2020 № 4/МОЗ, мотивованих виробничою необхідністю та з метою збільшення функціональних можливостей основних засобів, відповідно до накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів типової форми № М-11 позивач відпустив ТОВ "Пакерс" матеріальні цінності відповідної номенклатури. У відповідності до накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 16.01.2020 № 01, вид операції відпуск, кому - ТОВ "Пакерс" через ОСОБА_2 (гол. інженер ТОВ "Пакерс") по рахунку, субрахунку 1522, всього відпущено 1 найменування (шток 60х1730) на суму 11180,00 грн.; накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 31.03.2020 № 02, через ОСОБА_2 , всього відпущено 14 найменувань (сепаратор повітряно-олійний, полюсний вимикач навантаження, авт.вимикач різної номенклатури, вент.вузол в зборі, магнітна решітка, мотор-вібратор, сепаратор в асортименті, фільтр магістральний з датчиком перепаду, сервісний набір завантажувального клапану в асортименті) на суму 322481,67 грн.; накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 01.06.2020 № 03 через ОСОБА_2 , всього відпущено 1 найменування (вент.вузол в зборі) на суму 56800,00 грн.; накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 01.06.2020 № 04 через ОСОБА_2 по рахунку, субрахунку 1522, всього відпущено 1 найменування (ротор сорбіційний в комплекті) на суму 71666,67 грн.; накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 30.06.2020 № 05 через ОСОБА_2 , всього відпущено 2 найменування (мотор-редуктор для осушувача, фільтраційна система пом`якшення води) на суму 92087,60 грн.; накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 30.08.2020 № 07 через ОСОБА_2 , всього відпущено 1 найменування (пас зубчатий) на суму 36680,00 грн.; накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 05.10.2020 № 08 через ОСОБА_2 , всього відпущено 2 найменування (ПЕЕК стрижень d040х1000мм чорний, форсунка автоматична) на суму 53968,08 грн. (т. 1 а.с. 199, 201-203, 214-220, 225). Колегією суддів установлено, що відповідно до актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів за типовою формою № ОЗ-2 позивач прийняв від ТОВ "Пакерс" об`єкти по закінченні ремонту (модернізації), передбачені відомістю дефектів роботи по модернізації виконані повністю, а саме: акту № 01 від 31.03.2020 рахунок, субрахунок 104, сума 333661,67 грн. (кошторисна вартість фактично виконаного обсягу модернізації), інв. № 30, машина для виготовлення преформи HUSKY HL300pet P100/120E140 (5), передбачені відомістю дефектів роботи по модернізації виконані повністю, зміни в характеристиці об`єкта, що визнані модернізацією: модернізація вузлів та агрегатів ТПА для збільшення продуктивності; акту № 02 від 01.06.2020, сума 56800,00 грн. (кошторисна вартість фактично виконаного обсягу модернізації), інв. № 30, машина для виготовлення преформи HUSKY HL300pet P100/120E140 (5), зміни в характеристиці об`єкта, що визнані модернізацією: модернізація вузла вентиляції магістралі подачі сировини в ТПА, в результаті чого підвищена пропускна здатність; акту № 03 від 01.06.2020, сума 71666,67 грн. (кошторисна вартість фактично виконаного обсягу модернізації), інв. № 32, машина для виготовлення преформи HUSKY HyPet300 P100/110E120 (0), зміни в характеристиці об`єкта, що визнані модернізацією: модернізація сушили ТПА в результаті чого збільшена продуктивність ТПА; акту № 05 від 30.12.2020, сума 224967,68 грн. (кошторисна вартість фактично виконаного обсягу модернізації), інв. № 30, машина для виготовлення преформи HUSKY HL300pet P100/120E140 (5), зміни в характеристиці об`єкта, що визнані модернізацією: модернізація системи охолодження, оброблена антистатиком преформа, у результаті збільшена продуктивність (т. 1 а.с. 221-224). Також у матеріалах справи наявні акти списання товарів, згідно з якими позивачем списано відповідні запаси на підставі наказів про списання запасних частин, комплектуючих та матеріалів, а саме: акти № 7 від 31.12.2019 на суму 8126,75 грн. (наказ № 13м від 31.12.2019), № 8 від 31.12.2019 на суму 56117,85 грн. (наказ № 12м від 31.12.2019), № 1 від 31.03.2020 на суму 25615,93 грн. (наказ № 2м від 31.03.2020), № 8 від 30.09.2020 на суму 60648,71 грн. (наказ № 6м від 30.09.2020), № 5 від 30.06.2020 на суму 267500,08 грн. (наказ № 5м від 30.06.2020), № 2 від 31.03.2020 на суму 112733,31 грн. (наказ № 1м від 31.03.2020), № 3 від 31.03.2020 на суму 4600,00 грн. (наказ № 3м від 31.03.2020), № 6 від 31.12.2020 на суму 28298,18 грн. (наказ № 8м від 31.12.2020), № 4 від 31.03.2020 на суму 283949,59 грн. (наказ № 4м від 31.03.2020), № 9 від 31.12.2020 (наказ № 9м від 31.12.2020)на суму 223602,29 грн. (т. 1 а.с. 175-198, 200). З огляду на процесуальні правила оцінки доказів, є неприйнятним висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, що у ТОВ "ССП" відсутнє документальне підтвердження щодо ведення бухгалтерського обліку по операціях зі списання запасів (бухгалтерський рахунок № 20), чим порушено п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 1.2, 2.15, 2.16 Положення № 88; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ПК України. Натомість, суд першої інстанції вищенаведені докази не досліджував та оцінки їм не надав, відтворивши у судовому рішенні зміст висновків податкового органу за результатом позапланової виїзної перевірки, викладеного в акті перевірки, фактично обмежившись цитуванням висновків акту перевірки. Дослідивши зазначені докази, судова колегія дійшла висновку про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Як встановив відповідач та підтверджує позивач, відповідно до наказу про облікову політику № 2/УП від 05.01.2016, на ТОВ "ССП" бухгалтерський облік ведеться відповідно до Національних положень (стандартів), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р., N 87, а амортизація нараховується прямолінійним методом. Посилаючись на висновки контролюючого органу, судом застосовано Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. за N 291, зокрема, щодо призначення рахунку 10 "Основні засоби", рахунку 20 "Виробничі запаси", рахунку 15 "Капітальні інвестиції", рахунку 23 "Виробництво". Враховуючи наведені положення, судом відзначено, що за правилами ведення бухгалтерського обліку витрати на ремонтно - поліпшувальні заходи обліковують так: Д-т 23, 91, 92, 93, 94 К-т 631 - на суму проведеного поточного ремонту об`єкта 03; Д-т 10, 11 К-т 152, 153 - на суму здійсненого поліпшення об`єкта

03. Позивач відзначив, що саме таким чином обліковує витрати на ремонтно -поліпшувальні заходи, як і було встановлено відповідачем в акті перевірки. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку № 10: залишкова балансова вартість основних засобів станом на 01.10.2018 року складає - 15541008,17 грн. Оборот по Дт - 1001035,74 грн. (придбано автомобіль легковий BMW F15X5xDrive 30d, чорний), оборот по Кт - 0,0 грн. Залишкова вартість на 31.12.2018 року - 16542043,91 грн.; залишкова балансова вартість основних засобів станом на 01.01.2019 року складає - 16541 043,91 грн. Оборот по Дт - 6843059,45 грн. (списано матеріали Кт 207), оборот по Кт - 0,0 грн. Залишкова вартість на 31.12.2019 року - 23385103,36 грн.; залишкова балансова вартість основних засобів станом на 01.01.2020 року складає - 23385103,36 грн. Оборот по Дт - 938499,42 грн. (списано матеріали Кт 207), оборот по Кт - 1183750,00 грн. (реалізовано автомобіль легковий BMW F15X5xDrive 30d,чорний). Залишкова вартість на 31.12.2020 року - 23139852,78 грн. Витрати, пов`язані з амортизацією обліковуються на рахунку № 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» та відображаються по рахунку № 83 «Амортизація». Відповідно до наданого до перевірки бухгалтерського обліку позивач на основні засоби нарахував амортизацію: за 4 квартал 2018 року 574 773,80 грн., 2019 рік 2553925,03 грн., 2020 рік 6568429,12 грн., що відповідає прямолінійному методу. Також позивач надав суду інвентарні картки обліку основних засобів, а саме: від 21.04.2016 № 01 машина для виготовлення преформи HUSKY HL300pet P100/120E140 (5) первісною балансовою вартістю 4791666,67 грн., інв. № 30; від 28.11.2019 № 01 лабораторія первісною балансовою вартістю 898418,95 грн. інв. № 01; від 22.01.2018 № 01 холодильна машина (чиллер) TSX364FS первісною балансовою вартістю 1278915,59 грн. інв. № 33, які містять відомості щодо проведення добудови, модернізації, індексації таких основних засобів із використанням запасних частин, придбаних, зокрема, у вище наведеного контрагента ТОВ "Пакерс" (т. 1 а.с. 204-206). Водночас, відсутні підстави вважати, що наведені документи не надавалися позивачем під час проведення перевірки, зважаючи на те, що акт перевірки містить деталізований аналіз господарських операцій ТОВ "ССП", зокрема, укладених позивачем договорів, оформлених накладних, відповідні докази містяться в матеріалах справи, а також подавалися податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки, які в силу п. 86.7 ст. 86 ПК України є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач підкреслив, що позивач надав до перевірки накладні-вимоги (форма М-11) на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, які заповнено з порушенням вимог Наказу Мінстату України від 21.06.1996 № 193, а саме: не зазначено підставу для відпуску (переміщення), не зазначено відправника та одержувача зазначених матеріалів, а також посадових осіб, що додатково підтверджує надання позивачем цих документів під час перевірки. Втім, наведені твердження відповідача не відповідають дійсності та спростовуються змістом самих первинних документів, оскільки накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів містять підстави для відпуску (переміщення), а саме: посилання на накази ТОВ "ССП" «Про модернізацію основного засобу» від 31.03.2020 № 1/МОЗ, від 01.06.2020 № № 2/МОЗ, 3/МОЗ, від 30.12.2020 № 4/МОЗ; містять дані кому та через кого відпущено матеріали: кому - ТОВ "Пакерс" через ОСОБА_2 (гол. інженер ТОВ "Пакерс"), а також підписи, прізвища та ініціали посадових осіб, які брали участь у господарській операції: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 199, 201-203, 214-220, 225). Таким чином, позивачем не було допущено порушення норм п.п. 44.3, 44.6 ст. 44 ПК України. Посилаючись на Накази Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р., N 291 і від 30.09.2003 р., № 561, відповідачем та судом було відзначено, що у разі якщо оренда - є основним видом діяльності підприємства, суми нарахованої амортизації відображають за дебетом рахунка 23 «Виробництво», формуючи собівартість орендних послуг. Якщо ж оренда основним видом діяльності не є, амортизацію включають до складу інших операційних витрат (дебет субрахунку 949), тому нарахування амортизації обладнання, переданого в оренду, відображається наступним чином: Дт 949 (23) Кт 131; сума прямих витрат, пов`язаних з наданням обладнання в оренду, формує собівартість орендної послуги та відображається наступними проводками: Дт 949 (23) Кт 20, 651,661; відображення фактичної собівартості наданих послуг з оренди проводиться: Дт 903 Кт 23 (949); дохід у вигляді орендних платежів визначається відображається за кредитом субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Водночас, апелянт недоречно наголосив на тому, що суд у рішенні послався на положення не чинного на дату винесення рішення акту - Наказу Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995, який втратив чинність відповідно до Наказу Державної служби статистики України № 238 від 17.09.2021 та який скасовано Наказом Державної служби статистики України № 266 від 22.10.2021, оскільки даний акт діяв у перевіряємому періоді та на час складення акту перевірки від 15.02.2021. Разом з тим, судова колегія вважає неприйнятним посилання контролюючого органу та суду першої інстанції на положення Наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року за № 561 «Про затвердження Методологічних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» і норми Наказу Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року за № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» і Наказу міністерства статистики України від 21 червня 1996 року, N 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», з огляду на те, що ці Накази не зареєстровані Міністерством юстиції України, тому не є нормативно-правовими актами в розумінні ст. 117 Конституції України, а відтак не належать до джерел права, які застосовуються судом відповідно до ст. 7 КАС України. При цьому, зважаючи на приписи ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 5 ст. 242 КАС України, колегією суддів ураховано висновки щодо застосування наведених норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 820/1593/17. В аспекті означеного слід звернути увагу, що за ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів; для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації; підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством). Пунктом 2.7 Положення № 88 також передбачається, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Отже, документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Таким чином, слід погодитися із доводами апелянта про необов`язковість застосування типових форм первинного обліку, що фіксують факт здійснення операцій. Колегія суддів уважає помилковими доводи контролюючого органу в акті перевірки та у відзиві з приводу надання ТОВ "ССП" до перевірки інвентарних карток обліку основних засобів за листопад 2019, березень 2020, червень 2020, грудень 2020, що підписані директором ОСОБА_3 , яка прийнята на роботу 23.12.2020, тому фізично вона не могла їх підписати з посиланням на положення п. 5 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. за № 561, з огляду на таке. У силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України, зокрема: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. За змістом ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. За змістом п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема: посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як зазначав позивач, на підприємстві запроваджено електронний документообіг, тому інвентарні картки були створені в електронному вигляді, а під час перевірки їх паперові копії були роздруковані та завірені діючим директором, що не суперечить чинному законодавству. Отже, зважаючи на норми ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. п. 2.4, 2.7 Положення № 88, колегія суддів знаходить вказані пояснення позивача обґрунтованими та вважає, що підписання Шульгою О. А., яка була директором на час проведення перевірки, інвентарних карток обліку основних засобів як візуальних форм подання електронного документа на папері, відповідає вимогам чинного законодавства, тому зауваження податкового органу є безпідставними, а відтак дані обставини не можуть бути підставою для невизнання господарської операції. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що запити на проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання відповідачем не направлялись, що останнім відображено у п. 2.13 акту перевірки та підтверджено під час судового розгляду. Заперечуючи проти позову, відповідач не надав доказів, які спростовують зміст наданих позивачем первинних документів, зокрема, докази того, що контрагент позивача заперечував факт модернізації основних засобів, які ним орендуються та, як наслідок, складання вищезгаданих накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та актів, або ж фактів, які б свідчили про наявність ознак фіктивності постачальника товару, у тому числі, ТОВ "Пакерс". Господарські відносини позивача з ТОВ "Пакерс", як установлено судом апеляційної інстанції, оформлені належними первинними документами, керуючись виробничою необхідністю, з метою збільшення функціональних можливостей основних засобів, відповідно до накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, позивач відпустив ТОВ "Пакерс" матеріальні цінності відповідної номенклатури та прийняв від ТОВ "Пакерс" об`єкти по закінченні ремонту (модернізації), результатом чого є збільшення продуктивності основних засобів, що використовуються позивачем в основній господарській діяльності, розрахунки проведені, відповідно, рух активів підтверджено, господарські операції були такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. У контексті викладеного, колегія суддів уважає невмотивованим посилання суду першої інстанції на те, що ані на перевірку, ані до суду позивачем не надано будь-якої технічної, технологічної та будь-якої іншої документації, яка би підтверджувала необхідність у певний період, або за певний технологічний цикл здійснювати ремонт, заміну, поліпшення тощо, переданого в оренду обладнання, адже суд не зазначив правових підстав надання позивачем такої документації, позаяк таких вимог чинне законодавство не висуває та не пов`язує підґрунтя здійснення модернізації основних засобів із наявністю зазначеної документації чи перебуванням таких засобів в оренді. Оскільки основним видом діяльності ТОВ "ССП" є надання в оренду основних засобів, на думку відповідача, з яким погодився суд, підприємство мало обліковувати суми нарахованої амортизації шляхом відображення за дебетом рахунка 23 «Виробництво», проте відповідно до наданого до перевірки, бухгалтерського обліку позивач не веде облік по рахункам: № 23, а отже підприємством порушено правила ведення бухгалтерського обліку, відповідно до Національних положень (стандартів), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. за N

87. Проте колегія суддів не може погодитися із наведеними доводами з огляду на Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року за № 92 (далі - П(с)БО 7), згідно з яким до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Згідно із п.п. 14, 15 П(с)БО 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Тому є вірними доводи позивача, що первинні документи на здійснення капітальних інвестицій не є обов`язковими при оподаткуванні операцій ПДВ, адже вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за формуванням витрат. Отже, оскільки у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт, всі витрати по ремонту (капітальний та поточний), згідно з законодавством, підприємство може віднести, відповідно, на поточні витрати або капітальні інвестиції. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 по справі № 821/1496/16. Крім того, судова колегія відзначає, що Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р., N 87 втратив чинність 19.03.2013 на підставі Наказу Міністерства фінансів N 73 від 07.02.2013. Підсумовуючи викладене, фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення позивачем господарських операцій у охопленому перевіркою періоді, позивач надав первинні документи, які підтверджують фактичне використання ним придбаних запасів, ураховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, та підтверджують формування показників податкової звітності відповідно до належно оформлених первинних документів. У свою чергу, всупереч передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язку, відповідачем не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. З вище означених мотивів колегія суддів уважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що з акту приймання - передачі від 25.11.2019, за яким ТОВ "Пакерс" передало, а ТОВ "ССП" прийняло в складі машини для виготовлення преформи HUSKY HL300petP100/120E140 комплектуючі, не вбачається, яким чином комплектуючі, що придбані ТОВ "ССП" у ТОВ "Пакерс" були вбудовані в обладнання та яким чином ТОВ "Пакерс" отримало дані комплектуючі. Суд першої інстанції не вказав норми матеріального права, на підставі яких дійшов такого висновку по даному епізоду. Відтак, з огляду на ч. 3 ст. 90 КАС України, надані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, що в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, тому судовою колегією відхиляються висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 14.1.185, 14.1.191. п. 14.1. ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано. Колегія суддів зауважує, що комплексне дослідження господарських операцій позивача виключає сумніви у правомірності визначення податкових зобов`язань позивачем, тому заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1467890 грн., завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 158555 грн. та заниження сплати ПДВ в сумі 1309335 грн. не вбачається. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2019 року по справі № 816/681/16, від 21 жовтня 2020 року по справі № 140/1845/19, від 20 липня 2021 року по справі № 620/1635/20. Отже, суд першої інстанції, неправильно застосовуючи норми матеріального права, дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Тому оскаржуване рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам ст. 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, а також відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушень податкового законодавства позивачем та неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Згідно із приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання розподілу судових витрат з урахуванням положень ст. 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються з витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальній сумі 56750,00 грн. (22 700,00 грн. - за подання позовної заяви та 34 050,00 грн. - за подання апеляційної скарги), що підтверджується доказами про їх оплату (платіжними дорученнями № 718 від 09.06.2021 та № 1347 від 24.11.2021). Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 по справі № 520/11158/21 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000/3365/0724 від 17.03.2021, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00112850709 від 15.06.2021, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000/3371/0724 від 17.03.2021, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" (в`їзд Орешкова, буд. 1, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 38526265) витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 56750 (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 02.02.2022 року