Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 638/16982/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022 р.Справа № 638/16982/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова (головуючий І інстанції Латка І.П.) від 30.11.2021 року по справі № 638/16982/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, Інспектора батальйону № 4 роти № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Салієнка Дмитра Олександровича про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою, в якій просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4956749 від 27.10.2021 р. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що винесена постанова є необґрунтованою, незаконною, а отже підлягає скасуванню з тих підстав, що відповідач при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи. Відповідач у постанові вказав, що позивач керував транспортним засобом в населеному пункті м. Харків зі швидкістю 101 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 51 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України, з чим позивач не згоден, оскільки жодних доказів того, що на шляху руху був встановлений дорожній знак « 5.70» інспектор не надав. На відеозаписі не видно, що саме позивач знаходився за кермом транспортного засобу під час фіксації. Відповідач не мав права використовувати пристрій TruCam, тримаючи його у руці, а отже постанова складена безпідставно та підлягає скасуванню. Також позивачем були заявлені клопотання про надання доказів вчинення правопорушення, однак інспектор не надав доказів, що саме позивач знаходився за кермом транспортного засобу у момент вчинення правопорушення. Поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже жодного розгляду справи взагалі не було. Поліцейський обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури, чим порушив ст. 276, 277,277-2,278, 279,280, 281 КУпАП. Позивач просив суд скасувати постанову серії ЕАО №4956749 від 27 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.11.2021 року по справі № 638/16982/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подали. За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач та відповідачі повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи засобами електронного зв`язку на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи. Також, у відповідності до положень ст. 268 КАС України на веб-порталі Судова влада розміщено повідомлення про виклик у судове засідання учасників справи. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАО №4956749 від 27 жовтня 2021 року на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. Фактично підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 27 жовтня 2021 року приблизно о 17:57 год водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті м. Харків, по вул. Білгородське Шосе, 5/4, зі швидкістю 101 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 51 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС 000755. Своїми діями водій порушив п. 12.4 ПДР України порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами, а постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4956749 від 27 жовтня 2021 року складена з дотриманням норм статті 283 КУпАП. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353 (далі Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). Правила дорожнього руху відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. За змістом пункту 12.9 б ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 Обмеження максимальної швидкості, 3.31 Знак 3.31 Зона обмеження максимальної швидкості або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту и пункту 30.3 цих Правил. Знак 3.29 Обмеження максимальної швидкості забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові. Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Приписи ч. 1 ст. 122 КУпАП (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають адміністративну відповідальність, в т.ч. за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. За правилами ст. 222 КУпАП розгляд справ за частинами 1, 2, 3, 5 статті 122 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу. Відповідно до статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. З оскаржуваної постанови вбачається, що порушення зафіксоване лазерним вимірювачем TruCam LT1 20/20 ТС000755, який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 р. № UA-MI/1-2903-2012. Відповідно, на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, та пройшов повірку. Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 р. № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 р. №

193. Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Іnс, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 передбачає можливість використання цього приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні. Тобто, поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. Можливість використання виробу "TruCam LTІ 20/20" виробництва Laser Technology Inc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 р. № 04/02/03-3008, термін дії якого до 27.09.2021 р. Зі змісту спірної постанови вбачається, що швидкість руху здійснювалася приладом TruCAM ТС 000755. На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до відзиву на позовну заяву надано фотокопії з приладу TruCAM ТС 000755, а також відповідний відео-фрагмент з цього приладу та відеофайл процедури розгляду справи про притягнення до адміністративною відповідальності. Ці файли надані до суду на оптичному диску та засвідчені кваліфікованим електронним підписом. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1 ст. ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Наведене свідчить про те, що приписи ст. 251 КУпАП надають право працівникам поліції використовувати інформацію отриману за допомогою, зокрема, лазерного вимірювача TruCAM та інформацію відеозапису в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення. В той же час, приписами ч. 1 ст. ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року) визначено спосіб використання та встановлення (монтування/розміщення) спеціальних приладів, до яких відноситься і прилад TruCAM. З урахуванням зазначеної правової норми, суд доходить висновку, що прилад TruCAM при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно змонтованим/розміщеним. Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. У відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідач не заперечує здійснення фіксації швидкості автомобіля приладом TruCAM з руки з посиланням на те, що такий прилад конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання. Разом з тим, враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону. При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання, зокрема, лазерних вимірювачів TruCAM працівниками патрульної поліції, ніж монтування/розміщення їх виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013). З урахуванням тієї обставини, що судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, колегія суддів приймає в якості належних доводи позивача про імовірну похибку під час здійснення такого вимірювання. Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до інструкції використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM допускається можливість використання приладу як із руки, так і з триноги, таким чином, використання із руки є допустимим та не є порушенням., колегія суддів зазначає наступне. Так, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» регулює застосування працівниками поліції технічних приладів та технічних засобів. Як вказувалося вище, згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції від 01.01.2021 року зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021, яка набрала чинності 17.03.2021 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні. Таким чином, до 17.03.2021 року поліція не була зобов`язана закріплювати техніку, що здійснює фіксацію порушень правил дорожнього руху не в автоматичному режимі, а правова норма щодо такого закріплення з`явилася після набрання чинності Законом № 1231-IX від 16.02.2021 р. Оскільки справа про притягнення до адміністративної відповідальності позивача розглядалась інспектором 27.10.2021 р. підлягає застосуванню редакція Закону України «Про Національну поліцію» від 16.02.2021 р.. Отже, твердження відповідача, стосовно правомірності використання приладу TruCAM з рук, на момент винесення постанови, є помилковим. Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 2 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки надані ним докази (фото- і відео-файли з приладу TruCAM) не є належними, через порушення поліцейським порядку використання спеціального приладу. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що інші доводи сторін про правомірність чи неправомірність оскаржуваної постанови не впливають на вирішення справи по суті. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова серії ЕАО № 4956749 від 27 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). В силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, але таке рішення суд може прийняти тільки у випадку встановлення ним відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення через його недоведеність відповідачем суб`єктом владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.11.2021 року по справі № 638/16982/21 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.11.2021 року по справі № 638/16982/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову серії ЕАО № 4956749 від 27 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 1135,00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень) 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 31.01.2022 року