Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5341/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 р.Справа № 520/5341/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+", Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.08.21 по справі № 520/5341/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ+", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Хмельницькій області №0004173201 від 17.08.2020 на суму 20000,00 грн; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області №18336-13 від 05.03.2021 на суму 20000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що застосування до нього штрафної (фінансової) санкції за відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників рівня пального у резервуарі є необґрунтованим, оскільки на об`єкті перевірки встановлені та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ+" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області №18336-13 від 05.03.2021 на суму 20000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в цій частині вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що станом на час звернення до суду першої інстанції Товариство не отримало рішення ДПС України про результати розгляду скарги, однак 22.03.2021 р. засобами поштового зв`язку Товариство отримало податкову вимогу від 05.03.2021 р. № 18336- 13 на суму 20 000,00 грн., яка була виписана згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0004173201 від 17.08.2020 р. Представник позивача наголошує, що у зв`язку з цим, Товариство не мало можливості за об`єктивних підстав звернутись до суду протягом місяця з дня отримання рішення про результати розгляду скарги від ДПС України, як визначено п.56.19 ст. 56 Податкового Кодексу України. Вищезазначені обставини позивач вважає поважними причинами пропуску Товариством встановленого чинним законодавством України строку на звернення до суду за захистом своїх прав. Представник ТОВ «БРЕНТ+» зазначає, що не згоден з оскаржуваним податковим повідомленням- рішенням та вважає його протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки наказ «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «БРЕНТ+» позивачу не вручався, з його суттю керівник ТОВ «БРЕНТ+» не був ознайомлений у встановленому законом порядку. Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Також, представник позивача зазначає, що недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Крім того, позивач наголошує, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Позивач вважає, що акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в цій частині вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, борг виник згідно податкового повідомлення-рішення від 17.08.2020 №0004173201, яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 20000,00 грн. Позивачем не сплачено податковий борг, згідно зазначеного податкового повідомлення-рішення. В зв`язку з наявністю податкового боргу по штрафній санкції за порушення норм Податкового кодексу у позивача станом на 05.03.2021 року виник податковий борг у сумі 20 000,0 грн. та на виконання вимог статті 59 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 «Про затвердження Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам, податків» в АІС «Податковий блок» автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 05.03.2021 №18336-13, яка направлена платнику податків 11.03.2021 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом з рішення про опис майна у податкову заставу від 11.03.2021 №2388/6/22-01-13-05-06. Вищезазначений лист вручено позивачу засобами поштового зв`язку 22.03.2021 року. Представник відповідача зазначає, що оспорювана позивачем податкова вимога не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності (не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а свідчить про необхідність погашення суми податкового боргу, який рахується у інтегрованій картці; платника у зв`язку із несплатою грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатом перевірки, відтак немає підстав і для її скасування, оскільки грошове зобов`язання на момент її винесення податковим органом, належно виконане не було. Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляціного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, згідно даних податкової інформації у Реєстрі ТОВ «БРЕНТ+» зареєстровано 01.06.2020 року коригуючу Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри з уніфікованим номером акцизного складу - 1014387. В даній Довідці зазначено: в Таблиці №1 «Інформація щодо розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів та установлених на них рівнемірів» - інформація про рівнеміри відсутня; в Таблиці №2 «Інформація щодо витратомірів, установлених на акцизному складі пального на місцях відпуску пального паливом з акцизного складу» - інформація щодо витратомірів відсутня. Згідно коригуючої Довідки від 02.06.2020 року з уніфікованим номером акцизного складу 1014387: в Таблиці №1 «Інформацію щодо розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів та установлених на них рівнемірів», а саме: на ємність для скрапленого вуглеводного газу з серійним номером резервуара - 774, об`ємом -10 м3 зареєстровано рівнемір за № 40843, який установлено - 02.06.2020 року; в Таблиці №2 «Інформацію щодо витратомірів, установлених на акцизному складі пального на місцях відпуску пального паливом з акцизного складу», зареєстрований витратомір серійний (ідентифікаційний) № 1341, який установлено та зареєстровано 02.06.2020 року. Фактичною перевіркою встановлено порушення вимоги пп.230.1.2 п.230.1 ст.230, пункт 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, а-саме: на АЗС, що розташований за адресою с.Соколівка, вул. Шевченка, 114, та належить суб`єкту господарювання БРЕНТ+», 01.06.2020 зберігалося пальне за відсутності реєстрації витратоміра-лічильника в Реєстрі, що вбачається із наданої позивачем коригуючої Довідки. Представник відповідача зазначає, що штрафна санкція в роімірі 20000 гривень застосовується за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник (1 одиниця), а також за кожний незареєстрований витратомір-лічкльник (1 одиниця) до позивача -застосована штрафна санкція у розмірі 20 000 грн. На думку представника відповідача, рішення суду першої інстанції в частині правомірності податкового повідомлення-рішення від 17.08.2020 №0004173201, є законним, обгрунтованим, таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скаргаТовариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ+" (далі за текстом ТОВ "БРЕНТ+") (код ЄДРПОУ 41423131) є юридичною особою. Основним видом діяльності суб`єкта підприємницької діяльності є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30). Посадовими особами контролюючого органу на виконання наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 20.07.2020 №1247 Про проведення фактичної перевірки та направлень від 20.07.2020 №1321 та №1328, на підставі пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України проведено фактичну перевірку ТОВ «БРЕНТ+», за місцем здійснення діяльності: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Соколівка, вул. Шевченка,

114. За наслідками перевірки складено акт фактичної перевірки від 21.07.2020 №0193/22-01-32-01/41423131, у якому зафіксовано порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме: не обладнання та/або відсутність реєстрації в Реєстрі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому за акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу. За наслідками перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2020 №0004173201 про застосування штрафної санкції у розмірі 20000,00 грн за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції, код платежу: 21081103. Позивачем оскаржено дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 15.12.2020 №35226/6/99-00-06-02-06-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17.08.2020 №0004173201 - без змін. На підставі податкового повідомлення-рішення від 17.08.2020 №0004173201 ГУ ДПС у Хмельницькій області за результатами адміністративного оскарження винесено податкову вимогу від 05.03.2021 №18336-13 на суму 20000,00 грн. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що процедура адміністративного оскарження на момент винесення контролюючим органом податкової вимоги №18336-13 від 05.03.2021 не була завершена, оскільки рішення, відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України, належним чином не направлено та не вручено позивачу, а тому податковий борг на момент складання податкової вимоги є неузгодженим та податкова вимога Головного управління ДПС у Хмельницькій області №18336-13 від 05.03.2021 на суму 20000,00 грн підлягає скасуванню. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" стосовно протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Хмельницькій області №0004173201 від 17.08.2020 на суму 20000,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно із п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Відповідно до пп. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області №1247 від 20.07.2020 призначено проведення фактичної перевірки за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів, через які здійснює діяльність ТОВ «БРЕНТ+», терміном 10 діб у період з 21.07.2020, за період діяльності платника податків з 01.07.2019 по 30.07.2020. Слід зазначити, що даний наказ відповідає вимогам, що передбачені п.п. 81.1ст. 81 Податкового кодексу України, а саме, вказаний наказ містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адреса об`єкта; мета перевірки контроль за дотриманням вимог чинного законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з обігом пального, вид перевірки, підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, зокрема, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України; дата початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Також вказаний наказ містить підпис першого заступника начальника ДПС та скріплений печаткою контролюючого органу. Отже, оскільки вищевказаний наказ на перевірку відповідає вимогам чинного законодавства, то контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством. Аналогічний висновок щодо застосування вимог матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18. Також, судом першої інстанції встановлено, що до початку перевірки представниками контролюючого органу ознайомлено особу, що проводила розрахункові операції, оператора АЗС ОСОБА_1 , зі змістом наказу на проведення перевірку та надано направлення на перевірку. Проте, оператор АЗС відмовилась від підпису у направленнях на перевірку від 20.07.2020 № 1328 та № 1321. Відповідно до частин 4-5 п. 81.1 ст. 81 ПК України при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Оскільки особа, що проводила розрахункові операції, оператор АЗС ОСОБА_1 , в даній господарській одиниці відмовилась від підпису у направленнях на перевірку від 20.07.2020 № 1328 та № 1321, представниками відповідача складено Акт №0160/22-01-32-01/ НОМЕР_1 про відмову від підпису у направленні на перевірку, що слугувало підставою для початку проведення такої перевірки (п. 81.1 ст.81 ПК України) (а.с. 98). Стосовно виявленого під час перевірки порушення позивачем підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України в частині не обладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, суд зазначає наступне. Відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. Згідно із п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України необладнення, та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового. Пунктом 12 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року. Відповідно до пункту 18 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються: з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу); з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу); з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу); з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне). Постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 22.11.2017 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів ( в подальшому Порядок), пунктом 15 якого встановлено, що реєстрацією у Реєстрі розпорядників акцизних складів, акцизних складів, резервуарів, прийнятих в експлуатацію, витратомірів та рівнемірів у розрізі акцизних складів є прийняття надісланих розпорядником акцизного складу електронних документів для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 1-4 і 6 пункту 5 цього Порядку. Наказом Міністерства фінансів України № 944 від 27.11.2018, затверджено формати даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, відповідно до якої встановлено, що реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм: довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі -Довідка 1); довідки подаються окремо щодо кожного акцизного складу пального, основна Довідка 1 надсилається окремо щодо кожного акцизного складу пального одноразово; коригуючі довідки формуються і надсилаються протягом трьох календарних днів з дати виявлення помилки (помилок) у наданій у довідках інформації; коригуюча довідка подається не частіше одного разу на добу. Згідно даних податкової інформації у Реєстрі ТОВ «БРЕНТ+» зареєстровано 01.06.2020 коригуючу Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі - Довідка) з уніфікованим номером акцизного складу - 1014387. В даній Довідці зазначено: в Таблиці №1 «Інформація щодо розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів та установлених на них рівнемірів» - інформація про рівнеміри відсутня; в Таблиці №2 «Інформація щодо витратомірів, установлених на акцизному складі пального на місцях відпуску пального паливом з акцизного складу» - інформація щодо витратомірів відсутня (а.с. 30-31). Згідно коригуючої Довідки від 02.06.2020 з уніфікованим номером акцизного складу - 1014387: в Таблиці №1 «Інформацію щодо розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів та установлених на них рівнемірів», а саме: на ємність для скрапленого вуглеводного газу з серійним номером резервуара - 74, об`ємом - 10,00 м3 зареєстровано рівнемір за № 40843, який установлено - 02.06.2020; в Таблиці №2 «Інформацію щодо витратомірів, установлених на акцизному складі пального на місцях відпуску пального паливом з акцизного складу», зареєстрований витратомір серійний (ідентифікаційний) № 1341, який установлено та зареєстровано 02.06.2020 (а.с. 32-33). Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки перевіркою встановлено, що позивачем зберігалося пальне за відсутності реєстрації витратоміра-лічильника в Реєстрі, а рівнемір та витратомір на ємність для скрапленого вуглеводного газу установлено позивачем 02.06.2020, то контролюючим органом правомірно винесене податкове повідомлення-рішення №0004173201 від 17.08.2020, яким застосовано до ТОВ "БРЕНТ+" штрафні санкції на суму 20000,00 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Хмельницькій області №0004173201 від 17.08.2020 на суму 20000,00 грн. винесено на підставі вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" висновків суду не спростовують. Щодо доводів апеляційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області стосовно правомірності податкової вимоги №18336-13 від 05.03.2021 на суму 20000,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. За правилами п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. У відповідності до п. 56.1, 56.2, 56.18 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з положеннями ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення- рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що борг виник згідно податкового повідомлення-рішення від 17.08.2020 №0004173201, яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 20 000,00 грн. Отже, позивачем не сплачено податковий борг, згідно зазначеного податкового повідомлення-рішення. Так, колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що в зв`язку з наявністю податкового боргу по штрафній санкції за порушення норм Податкового кодексу у позивача станом на 05.03.2021 року виник податковий борг у сумі 20 000,0 грн. та на виконання вимог статті 59 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 «Про затвердження Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків» в АІС «Податковий блок» автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 05.03.2021 №18336-13, яка направлена платнику податків 11.03.2021 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом з рішення про опис і майна у податкову заставу від 11.03.2021 №2388/6/22-01-13-05-06. Вищезазначений лист вручено позивачу засобами поштового зв`язку 22.03.2021 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки оспорювана позивачем податкова вимога не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності (не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а свідчить про необхідність погашення суми податкового боргу, який рахується у інтегрованій картці платника у зв`язку із несплатою грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатом перевірки, отже немає підстав і для її скасування, оскільки грошове зобов`язання на момент її винесення податковим органом, належно виконане не було. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 01.07.2020 по справі №804/4602/16. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджуючись з доводами апеляційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області, дійшла висновку, що оскільки податкове повідомлення-рішення на підставі якого виник податковий борг не скасовано, з урахуванням того, що податкова вимога надіслана позивачу не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання, отже податкова вимога від 07.06.2019 №104727-58 є правомірною. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року по справі № 520/5341/21, в частині задоволення позовних вимог, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 по справі № 520/5341/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області №18336-13 від 05.03.2021 на суму 20000,00 грн. Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року по справі № 520/5341/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 31.01.2022 року