Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/4527/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2022 року справа №360/4527/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 360/4527/21 (головуючий суддя І інстанції Шембелян В.С.), складену в повному обсязі 31 серпня 2021 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця,- В С Т А Н О В И В : 26 серпня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений позов, який підписано від імені юридичної особи позивача його представником за довіреністю адвокатом Шевченко Д.В., в якому представник просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича від 09.08.2021 ВП № 66444877 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича повернуто позивачу у зв`язку з тим, що позовну заяву від імені позивача підписано та подано особою, яка не має права її підписувати, оскільки довіреність (наявна в матеріалах справи) не є належним документом на підтвердження повноважень адвоката як представника в адміністративному суді. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що ст. 59 КАС України не вимагає обов`язкового надання разом з ордером копії або витягу із договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень адвоката як представника. Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час а місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження повноважень представника до вказаної позовної заяви надано довіреність від 6.01.2021, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в особі Голови Правління на підставі Статуту уповноважує адвоката Шевченка Д.В. представляти інтереси Товариства в судах. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення її права, свободи або законні інтереси. Згідно з п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. У відповідності до частини 1 статті 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (частина 3 статті 26 Закону № 5076-VI). Частиною четвертою статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Отже, частина перша статті 26 Закону № 5076-VI визначає загальний перелік документів, якими може бути посвідчено повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому, частиною четвертою цієї статті встановлюються спеціальні вимоги до підтвердження повноважень адвоката саме як представника, зокрема, в адміністративному судочинстві, які відсилають до відповідних положень процесуального законодавства. За змістом частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Згідно частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону № 5076-VI. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина 2 статті 26 Закону № 5076-VI). Отже, для представництва особи в адміністративній справі адвокат повинен мати або ордер або довіреність. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року в справі № П/9901/736/18 та в постанові від 20 травня 2020 року в справі № 9901/44/19. Колегія суддів зазначає, що довіреність, яка видана Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в особі Голови Правління на підставі Статуту уповноважує адвоката Шевченка Д.В. представляти інтереси Товариства в судах, є тим документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, КАС України не вимагає. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)». У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відтак, формальні обставини повернення позовної заяви не можуть бути підставою для порушення прав позивача в частині не розгляду позовних вимог по суті. Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву діяв з порушення норм процесуального права та передчасно, а, відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на положення ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись ст. ст. 311, 320, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 360/4527/21 задовольнити. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 360/4527/21 - скасувати, а справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року. Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць Г.М. Міронова