Постанова 4850 № 200/6435/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2022 року справа №200/6435/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року у справі №200/6435/21 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача податковий борг на загальну суму 18666,16 гривень, з яких: - з орендної плати з фізичних осіб в сумі 6989,35 гривень; - з земельного податку з фізичних осіб в сумі 291,56 гривень; - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 11385,25 гривень. В обґрунтування позову зазначив, що за відповідачем існує податковий борг у загальному розмірі 18666,16 гривень по сплаті орендної плати з фізичних осіб, земельного податку з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, який виник у зв`язку с несплатою основних платежів за період з 2016 по 2020 рік та нарахованої пені. В зв`язку з несплатою суми податкової заборгованості була винесена податкова вимога № 1/13 від 09.03.2010 року, проте прийняті заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача, не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача суми податкового боргу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 суму податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 11385,2 5 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 суму податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 291,56 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Нарахування пені за правилами п.129.1.1 ПК України здійснюється у випадку пропуску платником податків граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного п.57.3 ПК України та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших виплатах погашення податкового боргу та /або грошових зобов`язань. Тому податковий орган правильно зазначив суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача. Суд першої інстанції не звернув уваги, що вимогою позову є стягнення податкового боргу, тому предметом доказування у цій справі є встановлення факту добровільної сплати боргу чи відсутності такого факту; перевірки вжиття податковим органом заходів щодо стягнення податкового боргу тощо. В межах цієї справи не може надаватися оцінка правомірності нарахування пені, сума якої входить до складу податкового боргу. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги позивача, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині задоволення позову, яка сторонами не оскаржується. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 46-49) ОСОБА_1 належить на праві приватної власності - магазин будівельних матеріалів, склад та житловий будинок. Рішенням Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області від 08.06.2011 року № 6/8-171 зі змінами і доповненнями: 15.06.2012 № 6/19-550; 21.06.2013 № 6/30-873; 27.01.2015 № 6/49-1306; 22.01.2016 № 6/66-1586; 19.02.2016 № 6/67-1594; 23.12.2016 № 6/83-1886; 10.01.2017 № 6/84-1890 «Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Положень про місцеві податки і збори» встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 50-74). Заборгованість відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості складає 11385,25 гривень, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень форми «Ф» № 32466-13 від 22.06.2017 року на суму 522,26 гривень (а.с. 37), № 0040919-4811-0533 від 04.04.2018 року на суму 3132,80 гривень (а.с. 39), № 0015795-4811-0533 від 02.04.2019 року на суму 3644,82 гривень (а.с. 41), № 0070235-5633-0533 від 01.04.2020 року на суму 4085,37 гривень (а.с. 43) (нерухоме майно розташоване на території Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області). Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу: АДРЕСА_1 та особисто отримувались ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відправлення (а.с. 37зв.бік, 39зв.бік, 41зв.бік). Податкове повідомлення-рішення № 0070235-5633-0533 від 01.04.2020 року на суму 4085,37 гривень також направлялось на адресу позивача, проте повернулось до податкового органу за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 44). Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (а.с. 32-36). Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, контролюючим органом були прийняті і направлені відповідачу податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: від 30.05.2019 року № 6551155-4811-0533 на суму 73,27 грн. та № 6551156-4811-0533 на суму 72,51 грн. (а.с. 28), від 23.04.2020 року № 2486345-5633-0533 на суму 73,27 гривень та № 2486343-5633-0533 на суму 72,51 гривень (а.с. 30), якими визначені суми податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. Сума заборгованості за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями склала 291,56 гривень. Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу позивача, проте повернулось до податкового органу за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 29, 31). Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з земельного податку з фізичних осіб (а.с. 24-27). Вищезазначені податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем в судовому порядках, і на даний час є узгодженими. Податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф1» № 1/13 від 09.03.2010 року про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 35,05 гривень, яка отримана відповідачем особисто 17.03.2010 року, що підтверджується підписом на податковій вимозі (а.с. 13). Крім того, відповідачу нарахована пеня з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 6989,35 гривень, яка підтверджується карткою особового рахунку з орендної плати з фізичних осіб (а.с. 14-23). Пеня нарахована на податковий борг, який виник на підставі декларації від 28.01.2010 року та податкового повідомлення-рішення № 0005651730 від 25.03.2010 року. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в рахунок погашення податкового боргу, виходив з того, що позивачем порушено вимоги ст. 102 ПК України, оскільки граничною датою звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості є 2013 рік щодо стягнення заборгованості на підставі податкової декларації від 28.01.2020 року та 25.03.2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0005651730 від 25.03.2010 року. Оцінка суду. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг це - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. На підставі пункту 54.1 статті 54 ПК України крiм випадкiв, передбачених податковим законодавством, платник податкiв самостiйно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пенi, яку зазначає у податковiй (митнiй) декларацiї або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановленi цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пенi вважається узгодженою. Загальні строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. За приписами пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання рішення про застосування штрафних санкцій, або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України - у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Верховний Суд аналізуючи наведені вище норми права в постанові від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18 (адміністративне провадження №К/9901/25029/19), висловив думку, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно. Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Як свідчать матеріали справи відповідно до п.129.4 ст.129 ПК України відповідачу була нарахована пеня з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 6989,35 гривень. Ця заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з орендної плати з фізичних осіб. Податковим органом нараховано пеню на податковий борг, який виник на підставі декларації від 28.01.2010 року та податкового повідомлення-рішення № 0005651730 від 25.03.2010 року. При цьому граничною датою звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості на підставі податкової декларації від 28.01.2010 року є 28.02.2013 року. Граничною датою звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості на підставі податкового повідомлення-рішення № 0005651730 від 25.03.2010 року є 06.04.2013 року. Згідно до підпункту 129.11 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня. наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом. Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. Таким чином, пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу (у редакції ПК України станом на час здійснення спірних правовідносин між сторонами) нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Строк давності встановлений статтею 102 ПК України становить 1095 днів, який, для цілей стягнення податкового боргу, обраховується з наступного дня після закінчення граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. Отже, протягом цього строку несплачена сума грошового зобов`язання вважається податковим боргом, щодо якого податковий орган має право вживати заходи для його погашення. Однак, по завершенні цього строку податковий борг вважається безнадійним та підлягає списанню. Відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України, під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Таким чином, у разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу такий борг визнається безнадійним і підлягає списанню разом з нарахованими на такий податковий борг пенею та штрафними санкціями. З цього часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-яких заходів щодо стягнення суми боргу. Між тим, податковим органом нараховано пеню на податковий борг який виник на підставі декларації від 28.01.2010 року та податкового повідомлення-рішення № 0005651730 від 25.03.2010 року, щодо яких сплинув 1095-денний строк для стягнення податкового боргу, що свідчить про порушення позивачем вимог ст. 102 ПК України. Як правильно встановлено судом першої інстанції, сума боргу, яка увійшла до предмету стягнення у даній справі складається, зокрема, з нарахованої пені на несвоєчасно сплачені відповідачем податкові зобов`язання, що самостійно визначені платником податку в декларації з орендної плати з фізичних осіб від 28.01.2010 року та визначені контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні від 25.03.2010 року, та набули статусу податкового боргу ще в 2010 році. При цьому, строк звернення позивача з позовом про стягнення суми боргу у відповідності до статті 102 КАС України сплив у 2013 році, а тому контролюючий орган не мав права у 2021 році звертатись до суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму податкового боргу після спливу 1095 денного строку з дня його виникнення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року по справі № 807/2097/16. При цьому є безпідставним застосування позивачем при розрахунку пені п. 52-2 Розділу XX Перехідні положення підрозділу 10, відповідно до якого на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, оскільки зазначена норма прийнята пізніше, ніж сплинув 1095-денний строк стягнення податкового боргу (пені з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 6989,35 гривень. Є безпідставними посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.01.2021 року у справі №819/1399/17, оскільки зазначених податковим органом в апеляційній скарзі висновків постанова Верховоного Суду у справі №819/1399/17 від 12.10.2021 року не містить, а постанова у зазначеній справі від 13.01.2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень не існує. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року у справі №200/6435/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року у справі №200/6435/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 07 лютого 2022 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Т.Г. Гаврищук А.В. Гайдар