Постанова 4850 № 360/4392/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022 року справа №360/4392/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2021 року у справі № 360/4392/21 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУПФУ, відповідач), в якому просив: визнати протиправною відмову щодо неврахування довідки шахтоуправління «Ровеньківське» від 25.05.2021 року, копії наказу № 656 від 31.10.1997 року та додатку до нього, копії особової картки форми Т-2 та копії експертного висновку при обчисленні і нарахуванні/перерахунку пенсії; зобов`язати перерахувати наявний страховий стаж з урахуванням довідки шахтоуправління «Ровеньківське» від 25.05.2021 року, копії наказу № 656 від 31.10.1997 року та додатку до нього, копії особової картки форми Т-2 та копії експертного висновку, зарахував стаж роботи за період 24.09.1992 року по 21.12.1998 року як пільговий; зобов`язати нарахувати і виплатити заборгованість по виплаті пенсії відповідно до перерахунку пенсії з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії (а.с. 28-31). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо незарахування позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи на відокремленому підрозділі «Шахта Ворошиловська» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з 03.02.1993 року по 05.12.1999 року на підземних роботах з повним робочим днем; - зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з дати призначення пенсії з 28.02.2021 року, зарахував до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи на відокремленому підрозділі «Шахта Ворошиловська» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року з повним робочим днем під землею, що дає право на обчислення пенсії по Списку № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з виплатою усієї заборгованості по пенсії; - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 104-109). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу, оскільки позивачем подано заяву в довільній формі, на яку надано листом відповідне роз`яснення. Крім того, відповідач не має можливості перевірити достовірність наданих позивачем копій документів, оскільки видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області з 11.05.2021 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.02.2021 року (а.с. 11, 75). Страховий стаж позивача склав 30 років 0 місяців 15 днів, з них робота за Списком № 1 - 12 років 8 місяців 4 дні (а.с. 84). До пільгового стажу за Списком № 1 позивачу не зарахована робота на відокремленому підрозділі «Шахта Ворошиловська» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року (а.с. 85). 28.05.2021 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії та прийняття копій документів: листа (експертний висновок) № 9949; довідки від 25.05.2021 року; довідки від 25.05.2021; наказу № 656 від 31.10.1997 року; особової карточки; довідки б/н та дати, які видані відокремленим підрозділом «Шахтоуправління Ровеньківське» (а.с. 14-21, 88-97). Листом від 29.06.2021 року № 2323-2224/Д-02/8-1200/21 ГУПФУ в Луганській області повідомило, що у зв`язку з тим, що м. Ровеньки Луганської області (територіальне місцезнаходження ВП «Шахта Ворошиловська» державного підприємства «Ровенькиантрацит»), розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» віднесено до переліку населених пунктів, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань (Закон України від 16.09.2014 року № 1680-VІІ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей») органи Пенсійного фонду України тимчасово не виконують свої повноваження і не мають доступу до архівних сховищ, тому отримати будь-які документи не надається можливим. З огляду на вищезазначене, період роботи позивача у відокремленому підрозділі «Шахта Ворошиловська» державного підприємства «Ровенькиантрацит» з 24.09.1992 по 31.12.1998 року зараховано на загальних підставах. Документи, які надано до звернення, а саме: довідки Шахтоуправління «Ровеньківське» б/н від 25.05.2021 року, копії наказу № 656 від 31.10.1997 року та додаток до нього, копія особової картки форми Т-2 та копія експертного висновку завірені печатками з окупованої території не мають правових наслідків та не можуть бути враховані для перерахунку пенсії (а.с. 12-13, 98-100). Згідно відомостей з трудової книжки позивач працював в період з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року у відокремленому підрозділі «Шахта Ворошиловська» державного підприємства «Ровенькиантрацит»: з 24.09.1992 року по 30.11.1992 року - учень гірника підземного І розряду з повним робочим днем під землею; з 01.12.1992 року по 13.05.1993 року - машиніст підземних установок II розряду з повним робочим днем під землею; з 14.05.1993 року по 23.05.1993 року - учень електрослюсаря підземного І розряду з повним робочим днем під землею; з 24.05.1993 року до 26.09.2002 року електрослюсарем підземним III та IV розряду з повним робочим днем під землею. Згідно запису трудової книжки № 12 від 31.10.1997 року за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за Списком № 1 (а.с. 8-10). За п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Статтею 26 Закону № 1058 визначені умови призначення пенсії за віком. Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (ч. 1 статті 44 Закону № 1058). Згідно п. 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (п.1.7 розділу І Порядку № 22-1). У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку). За п.2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. Згідно абз. 2 п. 1 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. За п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Згідно абз. 1 пункту 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.18 Порядку № 637). Згідно п. 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 саме орган, що призначає пенсію надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій. За п. 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. При цьому, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу. Враховуючи вимоги пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен всебічно, повно, об`єктивно розглянути подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на призначення/ перерахунок пенсії. Матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз`яснень (порушення п. 3 Порядку № 637), не пропонував в рамках наданих повноважень (п. 3.3. Порядку № 22-1) можливість виклику до пенсійного органу свідків (пункти 17, 18 Порядку № 637). Згідно практики Європейського суду з прав людини слідує в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Щодо листа (експертний висновок) № 9949; довідки від 25.05.2021 року; довідки від 25.05.2021 року; наказу № 656 від 31.10.1997 року; особової картки; довідки б/н та дати, які видані відокремленим підрозділом «Шахтоуправління Ровеньківське» та в яких зазначена інформація щодо роботи позивача на відокремленому підрозділі «Шахта Ворошиловська» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року на підземних роботах з повним робочим днем (а.с. 15-22, 89-96). За п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». За ст. 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014. Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область зазначено м. Ровеньки. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 року № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено м. Ровеньки. За ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92). Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]". Згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям. За ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування загальних принципів («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки листа (експертний висновок) № 9949; довідки від 25.05.2021 року; довідку від 25.05.2021 року; наказу № 656 від 31.10.1997 року; особової картки; довідки б/н та дати, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення. Враховуючи викладене, за обставин, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією м.Ровеньки, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії. Отже, відповідач повинен був врахувати та проаналізувати надані позивачем довідки з м. Ровеньки. За п. 1 ч. 2 статті 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Надав відповідь листом від 29.06.2021 року № 2323-2224/Д-02/8-1200/21, ГУПФУ в Луганській області по суті відмовило позивачу у перерахунку пенсії за заявою від 28.05.2021 року, яку суд першої інстанції правильно розцінив як відмову. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зарахування позивачу спірного періоду роботи до пільгового стажу. Оскільки позивач надав усі необхідні документи про пільговий стаж за період роботи з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року протягом трьох місяців із дня звернення (до 01.06.2021 року), а саме: 28.05.2021 року, позивач має право на виплату пенсії в перерахованому розмірі з урахуванням стажу за період з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року з дати призначення пенсії. Щодо посилання апелянта як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що позивач звернувся за перерахунком пенсії із заявою невстановленої форми, колегія суддів зазначає, що такий підхід пенсійного органу є надмірним формалізмом, оскільки зі змісту поданої позивачем заяви чітко встановлено вимоги про перерахунок пенсії із зарахуванням конкретного періоду роботи до пільгового. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, про визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Луганській області щодо незарахування позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на відокремленому підрозділі «Шахта Ворошиловська» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року на підземних роботах з повним робочим днем; зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з дати призначення пенсії з 28.02.2021 року, зарахував до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи на відокремленому підрозділі «Шахта Ворошиловська» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року з повним робочим днем під землею, що дає право на обчислення пенсії по списку № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з виплатою усієї заборгованості по пенсії. Водночас, суд першої інстанції допустив описку в резолютивній частині рішення в зазначені спірного періоду перерахунку пенсії. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу, проте допустив описку в резолютивній частині в зазначені спірного періоду перерахунку пенсії, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2021 року у справі № 360/4392/21 - змінити в абзаці другому резолютивної частини шляхом зазначення замість дати «з 03.02.1993 по 05.12.1999» зазначити дату «з 24.09.1992 року по 21.12.1998 року». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Повний текст постанови складений 31 січня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова