Постанова Київський апеляційний суд № 760/18928/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/764/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 лютого 2022 року місто Київ справа № 760/18928/20 Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., за участю: представника Київської митниці Держмитслужби - Короля Леоніда Івановича, захисника-адвоката особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Стефанкової Юлії Михайлівни, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби України на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення митних правил, передбачених ст.471 Митного кодексу України, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40грн. Вилучені відповідно до протоколу грошові кошти в сумі 1300 доларів СШАповернуто ОСОБА_1 . Не погодилась з вказаною постановою суду першої інстанції, Київська митниця Держмитслужби України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року та постановити нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. з конфіскацією вилучених предметів правопорушення, а саме грошових коштів в сумі 1300 доларів США. В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що постанова суду є незаконною, винесена без врахування дійсних обставин справи та норм чинного законодавства. Зазначала, що в силу положень ст.471 МК Україниконфіскація товарів, обмежених законодавством України до переміщення через митний кордон України є обов`язковим видом стягнення, який застосовується до осіб, які формою проходження митного контролю обрали проходження через «зелений коридор». У судовому засіданні апеляційного суду представник Київської митниці Держмитслужби України Король Л.І. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав. Захисник-адвокат особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Стефанкова Ю.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно зч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно з ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на положення ст.ст.251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності. Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 33 КУпАП визначено, що при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Стаття 471 МК України передбачає відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Об`єктивна сторона правопорушення за ст.471 МК України полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в зеленому коридорі, тобто в зоні спрощеного митного контролю. Відповідно до ч.ч.2, 4, 5 ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Громадянин самостійно обирає «зелений коридор» або «червоний коридор» для проходження митного контролю. Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Приписами ч.3 ст.197 МК України встановлено обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), які можуть встановлюватися Національним банком України. Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №3, визначено порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських металів. Відповідно до пунктів 5, 6 Положення фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу ; фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Однак аналіз зазначеної правової норми у поєднанні із положеннями ст.197 МК України вказує на те, що обмеження щодо переміщення валютних цінностей через митний кордон України та порядок їх переміщення, у тому числі особливості декларування та визначення граничних сум, які підлягають письмовому або усному декларуванню, не є тотожними поняттями. Зі змісту Положення вбачається, що ним встановлюється саме порядок переміщення готівкової валюти через митний кордон України та граничної суми переміщення готівкової валюти за умови її усного декларування, що не є тотожним встановленню обмежень щодо переміщення валюти, оскільки при цьому не вимагається надання будь-яких дозволів на таке переміщення, що є однією з ознак, якими характеризуються товари, обмежені до переміщення через митний кордон України. При цьому закон не визначає застережень щодо можливості обрання іншого порядку переміщення таких предметів. При вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв`язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника. З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2020 року о 15 год. 40 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» громадянина України ОСОБА_1 , що прилетів до України з ОАЄ, м. Дубаї, літаком авіакомпанії «FLYDUBAI», рейсом 727, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. На підставі п.4 ст.336 та ст.342 Митного Кодексу України громадянину, який самостійно обрав спосіб проходження митного контролю «зелений коридор», було задано запитання, після перетину ним «зеленої лінії», щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має приблизно 10000 доларів США. Після цього пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Пасажиром було видано готівку в розмірі 13022 доларів США, що знаходились у одному з відділень сумочки пассажира (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина України ОСОБА_1 вказана валюта належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, яка є меншою еквіваленту 10000 євро. З виявленої суми пасажиру було пропущено 11722 доларів США (9999 євро станом на 29 липня 2020 року). За протоколом про порушення митних правил вилучено 1300 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз`яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався та для декларування готівкових коштів на «червоний коридор» не звертався. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст.366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що в свою чергу, має ознаки наявності у діях та бездіяльності вказаної особи порушення митних правил, визначеного положеннями ст.471 МК України. Прийнявши до уваги вищевикладене, співробітниками митниці відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №1298/10000/20 від 29 липня 2020 року. За протоколом про порушення митних правил, на підставі положень ч.3 ст.197, ст.511 МК України у ОСОБА_1 вилучено предмет правопорушення - 1300 доларів США. Оскільки ОСОБА_1 своїми діями обрав порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де не передбачено наявність у пасажира предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено певний порядок, то, таким чином, переміщуючи через зону спрощеного митного контролю валютні цінності у розмірі більше 10000 Євро, останній вчинив дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст.471 МК України. З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.471 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. є законним і обґрунтованим, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції. При цьому, фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та юридична кваліфікація його дій будь-ким із учасників судового розгляду, у тому числі представником Київської митниці не оспорюються. Також, суд апеляційної інстанції вважає вмотивованим рішення суду першої інстанції в частині не застосування до ОСОБА_1 конфіскації грошових коштів, які були вилучені в нього в розмірі 1300 доларів США, що передбачено санкцією ст.471 МК України, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 митну декларацію не заповнював. Грошові кошти є власністю ОСОБА_1 , приховувати їх наявність він наміру не мав, від сплати податків не ухилявся, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою з місця роботи в ОАЕ від 28 жовтня 2020 року та випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 . З виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 вбачається, що на його банківський рахунок у період з 01 лютого 2020 року по 25 липня 2020 року надійшла заробітна плата в сумі 53730 дирхам, що в перерахунку станом на 29 липня 2020 року складає 14600 доларів США. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 навмисно прагнув обійти митні правила. Також в протоколі про порушення митних правил відсутні докази, які підтверджували б заподіяння шкоди державним чи суспільним інтересам. Оскільки держава не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення ОСОБА_1 відомостей до митної декларації, діяння, вчинене останнім, не завдало майнової шкоди державі. Застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою. Крім того, 11 липня 2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі «Садоча проти України», з якого вбачається, що за аналогічних обставин конфіскація законно придбаних коштів заявника має індивідуальний та надмірний тягар і є непропорційною вчиненому правопорушенню мірою, а отже, порушенням статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з зазначеним рішенням ЄСПЛ «Садоча проти України», судове рішення, яким застосовано конфіскація майна, є втручанням в право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на повагу власності. Європейський суд з прав людини в своїй практиці зазначає, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норми. В даному випадку майном правопорушника є грошова сума в доларах, яка, на думку представника митниці, підлягає конфіскації. За таких обставин конфіскація є втручанням в право особи на повагу власності і відповідно, має бути застосована ст.1 протоколу №1 Європейської конвенції з захисту прав людини. Застосування адміністративного штрафу є достатнім покаранням та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого рішення. Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до ОСОБА_1 додаткове стягнення у виді конфіскації майна, яке згідно санкції ст.471 МК України є обов`язковим. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби України - залишити без задоволення. Постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.