Постанова 4824 № 757/54658/20-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 8 лютого 2022 року місто Київ справа № 757/54658/20-ц провадження №22-ц/824/3094/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Матійчук Г.О., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 18 листопада 2016 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір банківських послуг. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В порушення своїх зобов`язань відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 27 жовтня 2020 року складає 31496 грн.43 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 22646 грн.19 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 7360 грн.38 коп. та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у розмірі 1489 грн.86 коп. Добровільно відповідач погасити заборгованість не бажає. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути заборгованість з відповідача. Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 18 листопада 2016 року у розмірі 22646 грн.19 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «Приватбанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задовольнити. В апеляційній скарзі посилається, що в оскаржуваній частині рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, посилається на те, що суд зробив цілком помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача прострочених відсотків та відсотків, нарахованих на прострочений кредит, допустивши грубе порушення норм цивільного права. В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем були виконані вимоги Закону України «Про споживче кредитування», проінформовано відповідача про умови кредитування, 17 грудня 2018 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, який був наданий позивачем до позову. Паспорт є належним доказом по справі і безпідставно не прийнято судом. Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту за формою та змістовним наповненням відповідає вимогам, які до нього ставляться в Законі України «Про споживче кредитування», тобто сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору позики (кредиту): погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов`язань, тощо. Заперечень щодо підпису паспорту з боку відповідача не надано. Після ознайомлення з умовами кредитування 17 грудня 2018 року, відповідач почав користуватися кредитними коштами за допомогою картки, про що зазначено у розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку. Розрахунок заборгованості здійснено позивачем відповідно до узгодженого паспорту споживчого кредиту, розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті заборгованості відповідачем надано не було. Таким чином, висновок суду про відсутність погодження умов кредитування є безпідставним, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17, постанові від 12 лютого 2020 року у справі №382/327/18-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 355/1091/17. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення в цій частині не переглядається. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не скористався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н від 18 листопада 2016 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до умов укладеного договору він складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг й Правил користування платіжною карткою. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит. Станом на 27 жовтня 2020 року утворилась заборгованість - 31496 грн.43 коп., яка складається з: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 22646 грн.19 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 7360 грн.38 коп. та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у розмірі 1489 грн.86 коп. Крім того. судом установлено, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена. У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що при укладенні кредитного договору сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відсотків, які застосовуються при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, а також відсотків, які застосовуються при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, з огляду на наступне. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 18 листопада 2016 року не міститься інформації щодо процентної ставки за користування коштами, щодо розміру відсотків нарахованими на прострочений кредит, а також розміру відсотків, які застосовуються при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору , просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочений кредит. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 18 листопада 2016 року , посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, та на Витяг з Тарифів Банку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування та Тарифи Банку розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та процентів як відповідальність за невиконання умов договору. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не звернув увагу на наданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, що особисто підписаний відповідачем, і містить, зокрема, інформацію щодо процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду, , порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, відсоткової ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 86,4% річних, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, зважаючи на наступні обставини. Наданий до позовної заяви паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 17 грудня 2018 року ( а.с.13-14). Натомість, із наданих відповідачем до відзиву документів, а саме з довідки слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м.Києві, слідує, що 17 грудня 2018 року невстановлена особа відкрито заволоділа майном ОСОБА_1 , в тому числі двома банківськими картками банку ПриватБанк, в тому числі і карткою за № НОМЕР_1 (а.с.118). Як убачається з виписки по рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , останній, починаючи з лютого 2017 року і до 17 грудня 2018 року користувався карткою за № НОМЕР_1 . У зв`язку з викраденням картки ОСОБА_1 19 грудня 2018 року звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з заявою про зупинення нарахувань. Отже, наведені обставини не дають підстав вважати, що погоджені між сторонами умови договору щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами та як відповідальність за невиконання зобов`язань, інформація щодо яких міститься у паспорті споживчого кредиту, що був підписаний 17 грудня 2018 року, підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами 18 листопада 2016 року, в момент укладення договору, і існували до 17 грудня 2018 року. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитом, відсотків, нарахованих на прострочений кредит у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 18 листопада 2016 року , є законним і обґрунтованим. При цьому судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 щодо того, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2021 року в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус