Постанова 4824 № 761/4564/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 761/4564/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1683/2022Головуючий у суді першої інстанції - Юзькова О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Верланов С.М., секретар Ющенко Я.М., за участю: представника позивача Іщука Є.М. , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Іщуком Євгеном Миколайовичем, який діє на підставі договору, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (правонаступником якої є ОСОБА_5 ), ОСОБА_5 , Третьої Київської міської державної нотаріальної контори, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рвач Жанни Василівни, Відділу реєстрації актів цивільного стану Шевченківського управління юстиції міста Києва про визнання заповіту недійсним, В С Т А Н О В И В: У січні 2019 року представник ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Третьої Київської міської державної нотаріальної контори, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., Відділу реєстрації актів цивільного стану Шевченківського управління юстиції міста Києва, згідно з яким просила: визнати недійсним заповіт від 11.02.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. та який було зареєстровано у реєстрі за № 1291, відповідно до умов якого ОСОБА_6 заповідав все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, ОСОБА_4 . В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що 21.01.2004 року її батько - ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_4 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва було зроблено актовий запис за №

37. При цьому, 11.02.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. було посвідчено заповіт за реєстровим номером 1291, відповідно до умов якого ОСОБА_6 заповідав все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, ОСОБА_4 . Разом з тим, відповідно до висновку комплексної судово-психіатричної експертизи, яка була призначена в межах кримінального провадження відповідно до постанови заступника начальника СВ ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 06.02.2018 року та виконана, відповідно, 27.04.2018 року, ОСОБА_6 на час укладення шлюбу від 21.01.2004 року страждав хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку судинного генезу з інтелектуально-мнестичним зниженням та афатичними порушеннями, а на час укладення заповіту від 11.02.2008 року страждав хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку судинного генезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням та афатичними порушеннями. ОСОБА_6 станом на 21.01.2004 року за своїм психічним станом не усвідомлював сповна значення своїх дій та не міг керувати ними, а станом на 11.02.2008 року - не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними. За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст. 1257 ЦК України, позивач просив позов задовольнити. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2020 року у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 186-191). В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Так, в обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на помилковість висновків суду про неналежність наданого ним в якості доказу висновку експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, адже, в силу положень КПК України, він мав право надавати такий доказ без відповідного дозволу слідчого на це. При цьому, вважає, що висновок суду про те, що експерти при винесенні висновку не були попереджені про кримінальну відповідальність, а тому останній є незаконним, є безпідставним, адже можливість настання такої відповідальності прямо передбачена Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, якою експерти керуються у своїй діяльності (т. 2, а.с. 200-205). Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 217, 218). 19.02.2021 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 229-235). Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.03.2021 року справу призначено до розгляду (т. 2, а.с. 244, 245). Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.04.2021 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 354 (т. 3, а.с. 55-57). Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.09.2021 року поновлено провадження у справі (т. 3, а.с. 72, 72). Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 03.11.2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_5 , як правонаступника ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3, а.с. 83). Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав її необгрунтованості та безпідставності. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є рідною донькою ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з заповітом від 11.02.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1291, за життя ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що за законом він матиме право. Разом з тим, відповідно до висновку комплексної судово-психіатричної експертизи за № 306, яка була призначена в межах кримінального провадження № 12017100100012362 відповідно до постанови заступника начальника СВ ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 06.02.2018 року та виконана, відповідно, 27.04.2018 року, ОСОБА_6 на час укладення шлюбу від 21.01.2004 року страждав хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку судинного генезу з інтелектуально-мнестичним зниженням та афатичними порушеннями, а на час укладення заповіту від 11.02.2008 року страждав хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку судинного генезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням та афатичними порушеннями. ОСОБА_6 станом на 21.01.2004 року за своїм психічним станом не усвідомлював сповна значення своїх дій та не міг керувати ними, а станом на 11.02.2008 року - не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними. Так, відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Як передбачено ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. У свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. За вимогами ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені. При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 06.03.2018 року по справі № 1111/4895/12, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок судово-комплексної експертизи № 306 від 27.04.2018 року, яка була призначена в межах кримінального провадження № 12017100100012362, є неналежним доказом у даній справі, оскільки був отриманий з порушенням положень ч. 1 ст. 222 КПК України, а саме: висновок експертизи наданий до суду без попереднього письмового дозволу слідчого або прокурора. Разом з тим, відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У відповідності до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. При цьому, як передбачено ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі № 381/622/17 вказано, що у касаційній скарзі банк стверджує про неналежність і недопустимість копії висновку судово-почеркознавчої експертизи від 13.12.2014 року за № 574/тдд як доказу, оскільки позивач не додав до позовної заяви дозволу слідчого Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України м. Києва на використання цього висновку у цивільній справі, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні. Разом з тим, вказаний висновок не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, як про це стверджує банк у касаційній скарзі. Позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі. Також, до аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 14.12.2021 року у справі № 761/16077/19, де предметом спору між тим ж самими сторонами, що й у даній справі, була недійсність шлюбу між померлим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . При цьому, у вказаній постанові Верховним Судом було встановлено, що висновок судово-комплексної експертизи № 306 від 27.04.2018 року є належним доказом на підтвердження позовних вимог про недійсність шлюбу. Таким чином, враховуючи те, що висновок комплексної судово-психіатричної експертизи за № 306 від 27.04.2018 року, яка була призначена у межах кримінального провадження № 12017100100012362, не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, а для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про зворотнє помилковим та таким, що суперечить вищенаведеним положенням законодавства та правовим висновкам Верховного Суду. Натомість, оскільки вказаний висновок комплексної судово-психіатричної експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним заповіту від 11.02.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. та який було зареєстровано у реєстрі за № 1291. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Таким чином, у зв`язку неправильним застосуванням норм процесуального права, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Іщуком Євгеном Миколайовичем, - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року - скасувати. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (правонаступником якої є ОСОБА_5 ), ОСОБА_5 , Третьої Київської міської державної нотаріальної контори, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рвач Жанни Василівни, Відділу реєстрації актів цивільного стану Шевченківського управління юстиції міста Києва про визнання заповіту недійсним - задовольнити. Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 11 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Жанною Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 1291. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 07 лютого 2022 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва С.М. Верланов