Постанова 4824 № 761/15448/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31січня 2022 року м. Київ Справа № 761/15448/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/1554/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Мальцева Д.О. 12 серпня 2021 року у м. Києві, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання заповіту недійсним, В С Т А Н О В И В Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання заповіт у недійсним - відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що позивачем належним чином не обґрунтовано того, що вказаний нею захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на квартиру, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, як необґрунтовано і ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття такого заходу. Не погодилась із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує на те, що між сторонами реально існує спір з приводу визнання недійсним заповіту, предметом якого, зокрема, є квартира. Оскільки право власності на даний час на вказану квартиру зареєстровано за відповідачем (з його слів), на підставі заповіту, який наразі оскаржується, тому існує реальна можливість її відчуження, що може утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки не надав оцінку наданим доказам, зокрема, те, що квартира виставлена на продаж на сайтах нерухомості. Вважає, що забезпечення позову ніяких збитків відповідачу не спричинить, тому що він уже отримав право власності на дану квартиру, і не зможе тільки розпоряджатися нею, і тому у у зустрічному забезпеченні не має необхідності. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність. В порядку ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції вказано на те, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вказана вище справа, предметом спору є питання дійсності заповіту вчиненого на користь відповідача, за змістом якого спадкодавець йому заповідала все своє майно. Матеріали контрольного провадження містять копію заяви про забезпечення позову, в яких також вказуються наведені судом обставини. В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви про забезпечення позову позивачем надано лише роздруківки з електронних ресурсів оголошень про позиції продажу аналогічних квартир. Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне. За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) вказала на те, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову є вимоги немайнового характеру, а саме визнання недійсним одностороннього правочину. З матеріалів контрольного провадження наявного в розпорядженні апеляційного суду не вбачається наявності вимог майнового характеру, відсутні дані про обсяг спадкового майна та дані про власника квартири, на які просить накласти арешт позивач. В заяві про забезпечення позову позивачем не наведено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, може бути не виконане з боку відповідача. Позивачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду. А тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Також, колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, які мають немайновий характер. Отже, встановивши, що заявник не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним в заяві про забезпечення позову, та не спростовують висновку суду першої інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук