LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4875922/2848/21

від 10.02.2022 ·
Резолютивна:1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Південна залізниця», м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі № 922/2848/…

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/2848/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Стойка О.В. за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л. за участю представників: позивача Жиленко Х.О. (довіреність № 26 від 17.01.2022) відповідача Волокіти О.Г. (ордер серії ХВ № 1767000044 від 10.12.2021) третьої особи не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Південна залізниця», м.Харків (вх.№ 3630 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі № 922/2848/21 (суддя Калантай М.В.; повне рішення складено 04.11.2021), за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Південна залізниця», м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» , м.Харків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Північно-східного офісу Держаудитслужби, м.Харків, про стягнення 1 301 139,45 грн, ВСТАНОВИВ: 16.07.2021 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» (далі позивач; АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця») звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» (далі відповідач; ТОВ «Харківпроменерго») про стягнення 1301139,45 грн збитків. На підтвердження позовних вимог позивач послався на те, що за результатами перевірки, проведеної посадовими особами Південно-східного офісу Держаудитслужби, було виявлено завищення на загальну суму 1301139,45 грн вартості виконаних та оплачених робіт, прийнятих позивачем від відповідача за укладеними між ними договорами від 17.04.2019 №П/Е-19556/НЮ, від 18.04.2019 №П/Е-19565/НЮ, від 22.04.2019 №П/Е-19579/НЮ, від 22.04.2019 №П/Е-19588/НЮ. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі № 922/2848/21 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було виконано обумовлені договорами роботи, а позивачем їх прийнято без будь-яких зауважень щодо обсягу та вартості робіт, що підтверджується наявними у справі первинними документами. За висновками суду позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь збитків у розмірі 1301139,45 грн на підставі Довідки №202005-09/01 від 05.05.2021 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020, оскільки вказана довідка не може бути визнана як належний та допустимий доказ завищення вартості робіт. 24.11.2021, тобто у визначені ч.1 ст. 256 ГПК України строки, позивач безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі № 922/2848/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Позивач вважає висновки суду першої інстанції про те, що Довідка ревізії не є належним доказом вини відповідача та доказом наявності збитків безпідставними та помилковими, оскільки Довідка складена уповноваженим на це державним органом фінансового контролю. Порушення, які зазначені у Довідці, призвели до значних втрат фінансових (матеріальних) ресурсів позивача. А відтак, позивачем доведено наявність в діях відповідача елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, тому наявні усі правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків. Крім того, позивач вважає, що судом першої інстанції всупереч пункту 1 статті 2 та пункту 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України було безпідставно поновлено відповідачу пропущений строк на подання відзиву, прийнято даний відзив та долучено до матеріалів справи, а також всупереч вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції у судовому засіданні, що відбулось 29.09.2021, необґрунтовано залишив клопотання позивача про витребування доказів (документів на підставі яких в 2020-2021 роках Північно-східним офісом Державної аудиторської служби України проводилась зустрічна перевірка ТОВ «Харківпроменерго» (ЄДРПОУ 30655746), Довідки (акту), яким оформлені результати проведення наведеної зустрічної перевірки) без задоволення. У зв`язку з чим, позивачем самостійно здійснювався збір доказів, та 05.10.2021 на адресу Укрзалізниці надійшла копія довідки зустрічної звірки в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку АТ «Українська залізниця» та його відокремлених підрозділів за період з 01.01.2017 по 30.06.2020 від 01.02.2021 № 202005-10/09-3. В подальшому, 06.10.2021 позивачем заявлено клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, разом із яким заявлено клопотання про поновлення строку на подання даного доказу, однак судом першої інстанції не враховано обґрунтувань позивача щодо неможливості подання даного доказу у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, та у підготовчому засіданні 06.10.2021 постановлено ухвалу, якою у задоволенні даного клопотання позивача відмовлено на підставі частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Цим самим судом було порушено основні завдання та засади господарського судочинства та обмежено позивача у його процесуальних правах. Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи № 922/2848/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/2848/21; відповідачу та третій особі у справі надано строк до 15.12.2021 (включно) для подачі до суду відзивів на апеляційну скаргу та заяв або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги; витребувано у Господарського суду Харківської області справу № 922/2848/21. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 для розгляду справи № 922/2848/21 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В. 14.12.2021 Північно-східним офісом Держаудитслужби надано пояснення по апеляційній скарзі (вх. № 14585), в яких третя особа підтримує доводи скаржника у повному обсязі та просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Ухвалою суду від 16.12.2021 справу № 922/2848/21 призначено до апеляційного розгляду на 18.01.2022 о 12:30 год. Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 14810 від 17.12.2021), в якому ТОВ «Харківпроменерго» просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки вважає, що проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача та складання за її наслідками довідки планової ревізії № 202005-09/01 від 05.05.2021, а також проведення зустрічної звірки у відповідача та складання за її результатами Довідки зустрічної звірки № 202005-10/09-3 від 01.02.2021, не можуть слугувати підставою для стягнення збитків. Так, кошти в сумі 1 301 139,45 грн, які кваліфіковані позивачем як сума завищення вартості виконаних робіт, були перераховані позивачем відповідачу на підставі вказаних договорів підряду за виконані останнім роботи. Підрядник (відповідач) передав замовнику (позивачу) виконані ним за кожним Договором роботи, а позивач прийняв ці роботи без зауважень. Суттєвою обставиною є те, що вартість робіт за кожним з укладених між позивачем і відповідачем договорів не перевищувала вартості робіт, зазначених в тендерах на закупівлю послуг, проведених позивачем. Крім того, ураховуючи недоведення позивачем належними та допустимими доказами порушення умов укладених між позивачем та відповідачем Договорів, а також положень законодавства та прав позивача, враховуючи, що перераховані (у спірній сумі) кошти не є збитками, відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У судовому засіданні 18.01.2022 судом заслухано усні пояснення представників позивача та третьої особи і оголошено перерву до 10.02.2022 об 11:00 год. У судове засідання 10.02.2022 з`явились уповноважені представники позивача та відповідача, які надали усні пояснення в обґрунтування свої правових позицій у справі. Представник третьої особи у судове засідання 10.02.2022 не з`явився. Його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні 10.02.2022 представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, зважаючи на таке. Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин убачається, що у відповідності з Законом України «Про публічні закупівлі», Регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» було проведено тендери на закупівлю послуг. Переможцем по вказаним закупівлям було проголошено ТОВ «Харківпроменерго». На підставі проведених закупівель, між АТ «Українська залізниця» в особі начальника структурного підрозділу Служба електропостачання регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» Кравчука С.Л. та начальника фінансово-економічного відділу структурного підрозділу Служба електропостачання Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» Клименко К.С., як замовником, та ТОВ «Харківпроменерго», як підрядником, було укладено наступні договори: -Договір від 17.04.2019 №П/Е-19556/НЮ на виконання монтажних робіт по об`єкту «Реконструкція тягової підстанції Мерефа регіональної філії «Південна залізниця» АТ Укрзалізниця в Харківській області»; -Договір від 18.04.2019 №П/Е-19565/НЮ на виконання будівельно-монтажних робіт по об`єкту «Підсилення надійності електропостачання станції Індустріальна регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця»; -Договір від 22.04.2019 №П/Е-19579/НЮ на виконання робот по об`єкту «Технічне переоснащення ТП-439 ст. Харків Левада регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» в Харківській області»; -Договір від 22.04.2019 №П/Е-19588/НЮ на виконання монтажних робіт по об`єкту «Технічне переоснащення тягової підстанції Мерефа регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця в Харківській області». Згідно з пунктами 1.2. вказаних Договорів склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації по об`єкту. Відповідно до пунктів 3.1 кожного з зазначених Договорів договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід`ємною частиною договору, є динамічною, визначеною на підставі пропозиції тендерної документації. Згідно з пунктами 4.3 цих Договорів з метою недопущення зростання дебіторської заборгованості, розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи. Вартість матеріально-технічних ресурсів та паливно-мастильних матеріалів, пред`явлених підрядником при здачі форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» Замовнику, повинні бути складені за відповідними обґрунтуваннями (найменшими при всіх рівних характеристиках) цінами на відповідні матеріально-технічні, уточнених та прийнятих у договірній ціні. Обґрунтуванням є документи з придбання матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання робіт на даному об`єкті (прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні, рапорта, шляхові листи або акти надання послуг при оренді техніки) (пункти 4.7 вказаних Договорів). Пунктами 4.13 цих Договорів передбачено, що відповідальність за достовірність обсягів та вартості виконаних робіт, вартості матеріально-технічних ресурсів несе підрядник. Згідно з пунктами 6.4 Договорів підрядник зобов`язаний відшкодувати відповідно до законодавства та договору завдані замовнику збитки. Відповідно до умов Договорів, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» було підписано без зауважень Акти виконаних робіт (форма КБ-2в) та сплачено TOB «Харківпроменерго» кошти, за виконання робіт на загальну суму 13747679,96 грн. Поряд із цим, Північно-східним офісом Держаудитслужби було проведено державний фінансовий аудит діяльності регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020, за наслідками чого складено Довідку №202005-09/01 від 05.05.2021 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020 (т.2 а.с.211-254). На сторінці 49 Довідки №202005-09/01 від 05.05.2021 Північно-східним офісом Держаудитслужби зазначено, що з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку АТ «Укрзалізниця» та його філій у його контрагентів (у тому числі ТОВ «Харківпроменерго») проведено зустрічні перевірки, за результатами яких встановлені порушення, що призвели до завищення вартості виконаних робіт по зазначеним вище договорам на загальну суму 1301139,45 грн, зокрема: -різницю в ціні обладнання, включеного до відомостей ресурсів ф.№5а до актів приймання виконаних будівельних робіт ф.№КБ-2в в порівнянні з обладнанням, яке враховувалося (придбавалося) та було списано на суму 588635,63 грн (з ПДВ); -відсутність документального підтвердження щодо придбання та відповідно списання за даними бухгалтерського обліку TOB «Харківпроменерго» будівельних матеріалів, включених до відомостей ресурсів ф.№5а до актів приймання виконаних будівельних робіт ф.№КБ-2в на суму 436490,40 грн (з ПДВ); -відсутність документального підтвердження щодо орендованих будівельних машин та механізмів, включених до відомостей ресурсів ф.№5а до актів приймання виконаних будівельних робіт ф.№КБ-2 TOB «Харківпроменерго» на суму 252992,10 грн (з ПДВ); -різницю в сумі включених будівельних матеріалів до підсумовки відомостей ресурсів до актів ф.№КБ-2в в порівнянні з матеріалами, які враховувалися (придбавалися) та були списані за даними бухгалтерського обліку TOB «Харківпроменерго» на суму 23021,33 грн (з ПДВ). Звертаючись до суду із позовом у цій справі АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» зазначило, що внаслідок допущеного завищення вартості робіт (за Договором від 17.04.2019 №П/Е-19556/НЮ на суму 58251,19 грн у т.ч. ПДВ; за Договором від 18.04.2019 №19565/НЮ на суму 558615,20 грн у т.ч. ПДВ; за Договором від 22.04.2019 №19579/НЮ на суму 126076,26 грн у т.ч. ПДВ; за Договором від 24.04.2019 №19588/НЮ на суму 558196,80 грн у т.ч. ПДВ) відповідачем було завдано позивачу матеріальну шкоду (збитки) в сумі 1301139,45 грн. Ураховуючи встановлені факти допущення завищення вартості робіт, позивач звернувся до відповідача із претензією від 05.05.2021 вих. №НЮ-04-11/162, в якій вимагав відшкодувати завдані збитки. 25 травня 2021 року позивачем отримано відповідь на претензію від 24.05.2021 №809/1, в якій відповідач у її задоволенні відмовив, заперечивши при цьому факт завищення вартості будівельних робіт за Договорами. Звертаючись з позовом у цій справі розмір заявлених до стягнення збитків в сумі 1301139,45 грн позивачем визначив виходячи із визначеного третьою особою завищення вартості виконаних підрядних робіт за умовами Договорів. Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає таке. Спір у цій справі стосується питання стягнення з відповідача збитків за результатами виконання договорів на виконання монтажних робіт від 17.04.2019 №П/Е-19556/НЮ, від 18.04.2019 №П/Е-19565/НЮ, від 22.04.2019 №П/Е-19588/НЮ та договору від 22.04.2019 №П/Е-19579/НЮ на виконання робіт з технічного переоснащення об`єкту. Відповідно до статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання допускається виключно у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Згідно частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт , підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. При цьому статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Як наслідок, перевірка фактичного обсягу витрат робочого часу, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частини 1 статті 623 зазначеного Кодексу). Питання стягнення збитків у господарській діяльності врегульовано статтею 22 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України. За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. З матеріалів справи убачається, що Договори на виконання робіт від 17.04.2019 №П/Е-19556/НЮ, від 18.04.2019 №П/Е-19565/НЮ, від 22.04.2019 №П/Е-19579/НЮ та від 22.04.2019 №П/Е-19588/НЮ, які укладені між сторонами у справі, за своєю правовою природою є договорами підряду. Підписавши вказані договори сторони погодили всі істотні умови та визначили і погодили взаємні зобов`язання. Згідно умов пункту 5.3. кожного з укладених Договорів підряду робота вважається виконаною після підписання Акту приймання виконаних робот і Замовником або уповноваженою ним особою. В пункті 5.12 Договорів зазначено, що виконані роботи приймаються Замовником з обов`язковим складанням відповідного Акту приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Замовника та Підрядника з наданням останнім документів, які підтверджують якість використаних матеріалів та обладнання. Пунктом 5.16 кожного з Договорів передбачено, що замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України та у порядку, передбаченому договором. За укладеними між сторонами у справі договорами на виконання робіт від 17.04.2019 №П/Е-19556/НЮ, від 18.04.2019 №П/Е-19565/НЮ, від 22.04.2019 №П/Е-19579/НЮ та від 22.04.2019 №П/Е-19588/НЮ, відповідачем виконано роботи в повному обсязі відповідно до умов цих договорів, передано на погодження та підписання позивачу акти виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типової форми КБ-3), які позивачем було перевірено стосовно об`ємів виконаних робіт та їх вартості, а також вартості використаних матеріалів. Згідно з умовами пунктів 4.1 Договорів розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться замовником на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3) та акту приймання-передачі змонтованого обладнання. Розрахунки за поставлене підрядником обладнання проводяться замовником на підставі виставленого рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та акту приймання-передачі обладнання. Матеріалами справи підтверджується, що усі акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, а також акти прийому-передачі товару, видаткові накладні за всіма вказаними Договорами, були підписані обома сторонами, без будь-яких зауважень щодо обсягу та вартості робіт (товарів) з боку позивача. З огляду на викладені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказані вище Договори підряду повністю виконані сторонами, тобто роботи виконані, прийняті та оплачені позивачем згідно погодженої вартості робіт в межах погодженої договірної ціни і жодних претензій зі сторони позивача до відповідача заявлено не було. Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас колегія суддів зазначає, що оскільки виявлення фактів перевищення вартості робіт повинно мати місце саме під час приймання виконаних підрядних робіт, тобто до підписання актів, тому за умов їх підписання позивачем без будь-яких претензій чи зауважень, посилання позивача на завищення вартості робіт, є безпідставними. При цьому, вартість робіт за кожним з укладених між позивачем і відповідачем договорів не перевищувала вартості робіт, зазначених в тендерах на закупівлю послуг, проведених позивачем. Матеріали справи не містять доказів зменшення договірної ціни чи спонукання підрядника до такого зменшення. Позивачем також не було надано до суду доказів коригування сум за участю відповідача. Приймаючи до уваги підписання замовником без зауважень актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, наступну оплату їх вартості у повному обсязі, колегія суддів вважає, що зазначені документи є належними, допустимими та достовірними доказами факту виконання відповідачем робіт за договорами та їх вартості. Крім того, у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну «збитки» заявлена до стягнення з ТОВ «Харківпроменерго» перерахована йому як виконавцю робіт за договорами підряду сума не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, адже між сторонами у справі було укладено договори підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за Договорами підряду робіт, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Позиція позивача зводиться до оспорювання погодженої у договорі ціни робіт та ґрунтується виключно на інформації, що міститься у довідці №202005-09/01 від 05.05.2021 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020, як на беззаперечній підставі для стягнення збитків. Позивач вважає, що вказана довідка підтверджує розбіжності вартості устаткування та завищення вартості виконаних відповідачем будівельних робіт. За позицією позивача у зв`язку із завищенням вартості устаткування та вартості робіт йому було завдано значу матеріальну шкоду (збитки). Однак колегія суддів вважає посилання позивача на вказану довідку планової ревізії повністю безпідставними, з огляду на те, що акт перевірки (ревізії, аудиту) не визначений законодавством як безумовний доказ порушення господарських зобов`язань, оскільки цей акт не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін. Виявлені ревізією фінансово-господарської діяльності позивача порушення не впливають на умови укладених між сторонами Договорів. До того ж акт ревізії не є належним доказом стягнення грошових коштів, не є первинним документом та не носить обов`язковий характер. За своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує тільки порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Натомість обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін у справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором. Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджуючись віз висновками суду першої інстанції також вважає, що Довідка №202005-09/01 від 05.05.2021 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020 не є належним та допустимим доказом в підтвердження завищення вартості виконаних відповідачем робіт за вищевказаними Договорами. Отже, позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь збитків у розмірі 1301139,45 грн. На підставі викладеного вище у сукупності, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правомірними. Наведеним спростовуються доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції у даній справі. Крім того, поновлення відповідачу строку на подачу відзиву на позовну заяву за наявності для цього поважних причин відноситься до дискреційних повноважень суду, а тому не може бути розцінене судом апеляційної інстанції, як порушення з боку суду норм процесуального права. З огляду на це доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів відхиляються. Також не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав й інші доводи заявника апеляційної скарги, оскільки відмовляючи у задоволенні клопотань позивача про витребування додаткових доказів та про поновлення строку на подання додаткових доказів, судом не було порушено основні завдання та засади господарського судочинства, зокрема справедливе вирішення спору (ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 236 ГПК України). Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із пунктом 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010). Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» , no. 4241/03, від 28.10.2010 року). Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін. Оскільки апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Південна залізниця», м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі № 922/2848/21 залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 у справі № 922/2848/21 залишити без змін. 3.Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 11.02.2022. Головуючий суддя С.В. Барбашова Суддя О.Є. Медуниця Суддя О.В. Стойка

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»