Постанова Черкаський апеляційний суд № 710/1294/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1/22Головуючий по 1 інстанції Справа №710/1294/21 Категорія: 305010300 Симоненко О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідачі Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, Державна казначейська служба України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: оперуповноважений управління стратегічних розслідувань в Черкаській області департаменту стратегічних розслідувань в Черкаській області Національної поліції України лейтенант поліції Никогда Олена Сергіївна; особи, які подали апеляційні скарги Державна казначейська служба України; Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, представник позивача адвокат Бабіч Тетяна Григорівна; розглянувши в порядку письмового позовного провадження апеляційні скарги Державної казначейської служби України; Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, представника ОСОБА_1 адвоката Бабіч Тетяна Григорівна на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Державної казначейської служби України, третя особа: оперуповноважений управління стратегічних розслідувань в Черкаській області департаменту стратегічних розслідувань в Черкаській області Національної поліції України лейтенант поліції Никогда Олена Сергіївна, про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в: у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у провадженні Шполянського районного суду Черкаської області перебувало об`єднане провадження у справі № 710/150/21, предметом розгляду якого було питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч.2 ст. 1727 КУпАП на підставі протоколів №126/2021 та №127/2021 від 30 березня 2021 року про вчинення корупційних правопорушень неповідомлення про наявність реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою особою Департаменту стратегічних розслідувань НПУ Никогдою О.С. Відповідно до постанови Шполянського районного суду Черкаської області від 18 червня 2021 року провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч.1 та ч.2 ст. 1727 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення Під час розгляду справи Шполянським районним судом Черкаської області інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Бабіч Т.Г. на підставі договору про надання правової допомоги та ордерів адвоката. Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 18 червня 2021 року та квитанцією про оплату від 20 червня 2021 року ОСОБА_1 сплачено адвокату Бабіч Т.Г. гонорар в розмірі 10000 грн. Позивач вважає, що понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача на підставі ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, ОСОБА_1 вказував, що незаконними діями, які виразились у незаконному притягненні його до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, позивачу завдана моральна шкода. Зазначав, що протоколи про адміністративні правопорушення №126/2021 та №127/2021 від 30 березня 2021 року містили інформацію про те, що нібито ОСОБА_1 неправомірно отримав премію в розмірі 11000 грн. Відповідно до п.3-1 частини першої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування» притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП мало б наслідком дострокове припинення його повноважень як сільського голови. Описані події та обставини викликали у ОСОБА_1 моральні переживання щодо власної репутації, якій вже завдано шкоди самим фактом розгляду судом справи про корупційні правопорушення. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебував під судом два місяці та 13 днів, на підставі ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивачем обраховано розмір моральної шкоди із мінімального розміру заробітної плати станом на день подання цього позову - 6000 грн, у сумі 12000 грн, яку позивач просив також стягнути на свою корить на підставі ст.3 наведеного Закону. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3000 грн на відшкодування моральної шкоди та 10000 грн на відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу у справі про адміністративне правопорушення № 710/450/21. Рішення суду обґрунтоване тим, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а тому такими діями позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої судом визначено в сумі 3000 грн. Також суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, підлягають до задоволення у розмірі, визначеному позивачем та підтвердженому належними та допустимими доказами на підставі п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України та представник позивача адвокат Бабіч Тетяна Григорівна подали апеляційні скарги. Державна казначейська служба України та Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України просять скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2021 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Представник Державної казначейської служби у апеляційній скарзі вказує, що у матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи чи інші докази завдання позивачу моральної шкоди, яку оцінено судом першої інстанції у 3000 грн. Зазначає, що факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КупАП таке питання може бути вирішено лише судом, а факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Також вказує, що відповідно до положень КАС України витрати на правничу допомогу, які поніс позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України як майнова шкода (збитки), а відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Казначейство вважає, що судом першої інстанції неправильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача, оскільки належним способом захисту порушеного права позивача на відшкодування судових витрат на правничу допомогу є звернення до суду про постановлення додаткового судового рішення у справі № 710/150/21 про розподіл судових витрат. Представник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18. Зазначає, що ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності, до нього не було застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу, жодні заходи примусу зі сторони держави до нього не застосовувались, витрат на погашення штрафу позивач не поніс. У зв`язку з цим вважає, що у позивача відсутнє право на відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вказує, що суд не вказав, у чому саме полягає протиправність діяння Департаменту щодо нього та чим вона підтверджується, а також не встановив в чому саме полягає шкода, завдана Департаментом позивачу та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Крім того вважає, що суд першої інстанції належним чином не встановив співмірність витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, та задовольнивши позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача майнової шкоди в сумі 10000 грн, яка за своєю суттю є витратами на правничу допомогу у справі № 710/451/21, здійснив це без встановлення факту завдання такої шкоди позивачу, чим порушив вимоги статті 1166 ЦК України. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бабіч Т.Г. також подала апеляційну скаргу на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2021 року та просить скасувати його в частині зменшення розміру моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 12000 грн. У апеляційній скарзі вказує, що суд не прийняв до уваги посилання позовної заяви при розрахунку моральної шкоди на положення ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та позиція суду з приводу того, що поняття «перебування під судом» не є тотожним тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення, не відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Вважає, що «перебування під судом» у даній справі означає період з дати відкриття Шполянським районним судом провадження у справі (05 квітня 2021 року) до винесення постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення (18 червня 2021 року) і становить 2 місяці 13 днів. Представник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України подав відзив на апеляційну скаргу представника позивача адвоката Бабіч Т.Г., у якому крім обставин, викладених у апеляційній скарзі, вказує, що тривалість розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 залежала лише від суду, тоді як представник Департаменту взагалі законодавчо позбавлений можливості брати участь в розгляді даної справи. Зазначає, що скаржником не взято до уваги, що підтримання державного обвинувачення в суді та участь у розгляді справи № 710/450/21 здійснював прокурор Звенигородської окружної прокуратури Бондарчук Н.В., який надавав оцінку кваліфікації дій позивача, наведену в складених щодо нього протоколах та в судовому засіданні засвідчив її правильність. Вважає, що на стадії розгляду справи судом з 05 квітня 2021 року по 18 червня 2021 року протиправні дії щодо скаржника Департаментом не вчинялись, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та відшкодування моральної шкоди позивачу. Представник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України також подав відзив на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, в якому вказав, що Департамент підтримує апеляційну скаргу та вважає, що вона підлягає задоволенню у повному обсязі. Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористались. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, щодо Шполянського районного суду Черкаської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 статті 172-7 КупАП, які постановою суду від 18 червня 2021 року були об`єднані в одне провадження. Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 18 червня 2021 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 8-11). Суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вважав, що він має право на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції також вважав, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу на підставі вказаного Закону, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а тому такими діями позивачу завдано моральної шкоди. Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції. Так, судом першої інстанції взято до уваги правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, однак, не враховано, що обставини вказаної справи та справи, що переглядається апеляційним судом, не є тотожними. У справі № 569/1799/16-ц особу було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу судом першої інстанції, а питання необґрунтованості накладення стягнення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності було вирішене судом апеляційної інстанції при перегляді постанови місцевого суду. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 фактично не було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки питання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення було вирішене місцевим судом під час розгляду матеріалів, що надійшли до суду. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (Закон № 266/94-ВР), який є спеціальним нормативно-правовим актом, визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Відповідно до статті 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Позивачем не надано доказів та з матеріалів справи не вбачається незаконного вчинення щодо ОСОБА_1 вказаних у статті 1 Закону процесуальних дій, що обмежують права громадян, чи незаконного накладення на нього адміністративного стягнення. Враховуючи наведене позивач ОСОБА_1 не є особою, яка відповідно до Закону № 266/94-ВР має право на відшкодування шкоди у порядку та розмірах, визначених цим Законом. Судом першої інстанції не було враховано положення статті 1 Закону № 266/94-ВР та із посиланням лише на наявність постанови місцевого суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, помилково застосовано до спірних правовідносин положення цього Закону. З огляду на викладене, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та витрат за надання правничої допомоги під час розгляду справи судом про адміністративне правопорушення із Державного бюджету України шляхом списання із єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Судом не враховано, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18. При цьому, постанови Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 та від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, застосовані судом першої інстанції при вирішенні справи помилково, оскільки обставини вказаних справ є відмінними від справи, що переглядається. Так, у справі № 640/16168/17 позивача було затримано працівниками поліції та доставлено до відділу поліції, де складено протокол про адміністративне правопорушення, а у справі № 726/837/20 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу постановою місцевого суду, яка в подальшому була скасована апеляційним судом. З урахуванням наведенего, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було ухвалене необґрунтоване рішення, при неповному дослідженні обставин справи, з неправильним застосування норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України слід задовольнити, апеляційну скаргу представник позивача адвоката Бабіч Тетяни Григорівни відхилити; рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2021 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних та апеляційних вимог ОСОБА_1 та задоволення апеляційних вимог Державної казначейської служби України і Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, із позивача слід стягнути на користь відповідачів понесені останніми судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг. Позивачем ОСОБА_1 не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тому у зв`язку із відмовою в задоволенні його апеляційної скарги та відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, встановлених у п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (судовий збір не справляється лише за подання позовної заяви), з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн. Державною казначейською службою України сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1261,20 грн, однак, розмір судового збору становить 1362 грн. Враховуючи наведене, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних та апеляційних вимог ОСОБА_1 , з останнього слід достягнути в дохід Держави недоплачений Державним казначейством України судовий збір в розмірі 100,8 грн. Отже в загальному із ОСОБА_1 слід стягнути до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1462,8 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабіч Тетяна Григорівна залишити без задоволення. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2021 року скасувати та прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Державної казначейської служби України, третя особа: оперуповноважений управління стратегічних розслідувань в Черкаській області департаменту стратегічних розслідувань в Черкаській області Національної поліції України лейтенант поліції Никогда Олена Сергіївна, про відшкодування шкоди, залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1261 гривні 20 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1462 гривень 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді