Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/4390/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1663/22 Справа № 185/4390/20 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Моторно (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: В липні 2020 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Моторно (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 08 травня 2020 року на мосту через річку Вовча по вулиці Дніпровській у місті Павлограді Дніпропетровської області ОСОБА_1 , керуючи мопедом марки Viper без номерного знаку, порушила правила дорожнього руху, внаслідок чого був пошкоджений належний йому автомобіль Volksvagen Passat державний номер НОМЕР_1 . Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року у справі №185/3195/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1187 Цивільного кодексу України: у відшкодування матеріального збитку 68 425 грн 31 коп, витрати на послуги станції технічного обслуговування 350 грн, витрати, пов`язані з автотоварознавчим дослідженням 1200 грн, витрати, пов`язані з юридичними послугами 5000 грн, судові витрати 850 грн 80 коп. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Моторно (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріального збитку 68 425 (шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 31 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4761 (чотири тисячі сімсот шістдесят одна) грн 20 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Моторно (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди скасувати, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 29923,25 грн. В іншій частині рішення просить залишити без змін. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року, від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2020 року на мосту через річку Вовча по вулиці Дніпровській у місті Павлограді Дніпропетровської області ОСОБА_1 , керуючи мопедом марки Viper без номерного знаку, порушила правила дорожнього руху, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль Volksvagen Passat державний номер НОМЕР_1 . Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року у справі №185/3195/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП. Постанова суду набрала законної сили 09 червня 2020 року Поліс обов`язкового страхування № АО/3474085, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Volksvagen Passat державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , і який діяв станом на час ДТП, не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної власнику автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 45-1/20 від 10 червня 2020 року, зробленим на замовлення позивача, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Volksvagen Passat державний номер НОМЕР_1 станом на 08 травня 2020 року складала 68 425 грн 31 коп. Згідно з висновком експерта-автотоварознавця № 41/21 від 18 лютого 2021 року, зробленого за ухвалою суду першої інстанції про призначення експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volksvagen Passat державний номер НОМЕР_1 складала 68 425 грн 31 коп. Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тому, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і ін.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 , судовою експертизою підтверджено вартість відновлювального ремонту автомобіля, тобто визначено розмір витрат, які позивач мусить зробити для відновлення свого автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позову про стягнення вартості матеріальних збитків в розмірі 68425,31грн.. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова