Окрема думка Велика Палата ВС № 9901/321/21

ОКРЕМА ДУМКА (спільна) суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 грудня 2021 року № 9901/321/21 (провадження № 11-404заі21) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправною та нечинною постанови Короткий виклад історії справи У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову ВРУ від 17 лютого 2021 року № 1240-ІХ «Про заяву Верховної Ради України у зв`язку з сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності» в частині затвердження такого змісту заяви ВРУ: - «узурпація влади у 2010-2014 роках ОСОБА_1 призвела до підриву основ національної безпеки і оборони України, порушення прав і свобод людини»; - «Трагічні події Революції Гідності, збройна агресія Російської Федерації, яка триває донині, тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, окремих районів Донецької та Луганської областей стались не в останню чергу внаслідок політики ОСОБА_1 та сформованого ним злочинного режиму, який підтримувався Російською Федерацією і діяв всупереч національним інтересам України». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що затверджена спірною постановою заява ВРУ містить інформацію про вчинення ОСОБА_1 злочинів, чим порушує презумпцію невинуватості, конституційні гарантії та право позивача на повагу до його честі, гідності й ділової репутації, недоторканість такого права. Адже поширена ВРУ інформація створює в очах оточуючих негативну соціальну оцінку щодо нього як особи, що причетна до наведених у заяві злочинів, за відсутності відповідного судового вироку. Крім того, позивач вважає, що затвердження ВРУ заяви такого змісту здійснено поза межами її компетенції, яка не передбачає контролю за розслідуванням кримінальних проваджень, та свідчить про політичне переслідування ОСОБА_1 . Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 серпня 2021 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Судове рішення мотивовано тим, що цей спір стосується захисту права цивільного (честь, гідність і ділова репутація) та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Осколков І. Л., зазначену ухвалу суду першої інстанції оскаржив до Великої Палати Верховного Суду. В апеляційній скарзі вказує на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування ним норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так, скаржник посилається на те, що предметом оскарження в цій справі є акт суб`єкта владних повноважень, а саме Постанова ВРУ, прийнята за відсутності передбачених законодавством підстав, без дотримання процедури, що призвело до порушення презумпції невинуватості та немайнових прав позивача. Тому, на переконання скаржника, цей позов у розумінні пункту 1 частини першої статті 19, статей 22 та 266 КАС має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства Верховним Судом як судом першої інстанції. Отже, ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього ж суду для продовження розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ заперечила проти її задоволення та вважає, що суд дійшов законного висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду постановою від 8 грудня 2021 року частково задовольнила апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року змінила, виключивши з її резолютивної частини пункт 2, яким суд відповідно до частини шостої статті 170 КАС роз`яснив позивачу право звернутися із цим позовом в порядку цивільного судочинства. В іншій частині змінила мотиви ухвали. Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду За висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, політична заява та політична оцінка, яка в ній міститься, за своєю суттю не є виконанням ВРУ саме публічно-владних управлінських функцій щодо позивача. Відповідно заявлений ОСОБА_1 позов не пов?язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин і не підпадає під юрисдикцією адміністративного суду. Разом з тим, оскільки позивач не скаржився на порушення відповідачем його цивільних прав та інтересів, які б давали підстави для звернення за захистом у порядку цивільного судочинства, на переконання більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції помилково сформулював пункт 2 резолютивної частини оскаржуваного судового рішення. Цей пункт вимагає виправлення, оскільки КАС не передбачає обов`язку суду направляти сторону спору до суду іншої юрисдикції за захистом прав та інтересів, щодо яких позивач не звертався. На переконання Великої Палати Верховного Суду на суд не розповсюджується вимога, передбачена частиною шостою статті 170 КАС, щодо роз`яснення заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, оскільки вимоги про визнання протиправною та нечинною постанови ВРУ, якою затверджена політична заява останньої, не підлягають розгляду за жодним видом судочинства. За ухвалення політичних заяв ВРУ несе саме політичну відповідальність. Підстави і мотиви для висловлення окремої думки Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Не погоджуємося з рішенням більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною та нечинною Постанови ВРУ, якою затверджена політична заява останньої, не підлягають розгляду за жодним видом судочинства. На рівні Основного Закону України закріплено, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Звернення до суду у правовій державі є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб від можливих порушень з боку адміністративних органів. Конституція України в частині другій статті 55 гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із частиною першою статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Відповідно до статті 201 ЦК особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Статтею 21 ЦК передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Визначальною ж ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин або такий, що йому не суперечить. Зі змісту позовної заяви убачається, що спірні в цій справі правовідносини стосуються захисту немайнового цивільного права позивача. Наявність відповідача (суб`єкта владних повноважень) у спорі не змінює його приватноправового характеруна публічно-правовий. Отже, заявлений ОСОБА_1 позов не пов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду і мав би розглядатися за правилами цивільного судочинства. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передумов для відкриття провадження в адміністративній справі та, навівши відповідні мотиви, керуючись вимогами частини шостої статті 170 КАС, роз`яснив позивачу, судом якої юрисдикції може бути вирішено ініційований ним спір. Водночас Велика Палата Верховного Суду, хоч і зазначила за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 про її часткове задоволення, взагалі позбавила позивача права на розгляд його справи національними судами. Відтак апеляційна скарга мала б бути залишена без задоволення, а ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 11 серпня 2021 року - без змін. Судді Великої Палати Верховного Суду: О. Б. Прокопенко В. В. Британчук І. В. Григор`єва М. І. Гриців Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік