Ухвала КЦС ВС № 308/263/20

Ухвала 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 308/263/20-ц провадження № 61-19266св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Неля В`ячеславівна, заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2021року у складі судді Данко В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Маунича М. В., Кожух О. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог скарги і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Н. В. (далі - державний виконавець Міснік Н. В.), заінтересована особа - ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що державним виконавцем Міснік Н. В. здійснюється провадження № 3905697 із примусового виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 квітня 2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. У матеріалах цього провадження міститься розрахунок заборгованості за аліментами, згідно з яким заборгованість зі сплати боржником аліментів на 31 травня 2017 року становить 55 817,74 грн. Проте він не погоджується з таким розрахунком, тому звернувся до виконавця з клопотанням про здійснення перерахунку заборгованості. Листом від 04 грудня 2019 року № 7-3905697/2692 йому відмовлено у задоволенні клопотання через те, що розрахунок заборгованості за аліментами, здійснений 16 квітня 2018 року іншим державним виконавцем, сторонами виконавчого провадження не оскаржувався, тому заборгованість є чинною, а Відділом примусового виконання рішень нарахування заборгованості не здійснювалося. Крім того, у матеріалах виконавчого провадження відсутня заява боржника про зміну його фінансового становища. Проте виконавець протиправно не розглянув його клопотання про перерахунок заборгованості за аліментами. Так, згідно з рішенням суду з нього стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття. Розрахунок заборгованості проведений із серпня 2011 року із початком заборгованості у розмірі 193,97 грн, яку він не оспорює, по 31 травня 2017 року до досягнення другою дитиною повноліття. При цьому, починаючи з січня 2013 року і до кінця вказаного періоду виконавцем здійснено розрахунок, виходячи із середньої заробітної плати, про що вказано у розрахунку. 10 липня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення боржником підприємницької діяльності. З квітня 2013 року він не отримує будь-яких доходів, крім пенсії по інвалідності, що стверджується доданими до скарги копіями довідок із УПФУ та органу податкової інспекції. Вимоги частин першої та другої статті 195 СК України та пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 02 квітня 2012 року № 512/5, про те, що заборгованість за аліментами платника, який не працював або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, які врахував виконавець при здійсненні розрахунку заборгованості, не підлягають застосуванню, оскільки вказана редакція цих норм СК України встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності лише 08 липня 2017 року, тобто, після фактичного припинення у нього зобов`язання зі сплати аліментів у зв`язку з досягненням молодшої дитини повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас, попередня редакція частин першої та другої статті 195 СК України, яка діяла на момент припинення зобов`язання з виплати аліментів станом на травень 2017 року, передбачала, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення; якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Зважаючи на положення пункту 14 частини першої Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, абзацу 2 пункту 12 розділу X Інструкції у редакції, чинній на травень 2017 року, статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), незалежно від наявності у матеріалах виконавчого провадження раніше здійсненого іншим державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів, проведеного з порушенням вимог законодавства, виконавець повинен був здійснити перерахунок вказаної заборгованості, що законом не заборонено та узгоджується з принципами неупередженості, ефективності, незалежності та верховенства права. Крім того, протягом 2014-2016 років він добровільно переказав на картку стягувача грошові кошти, загальною сумою 686,00 грн як аліменти, які не враховані у здійсненому виконавцем розрахунку, що додатково свідчить про його некоректність. ІНФОРМАЦІЯ_4 його син ОСОБА_8 досяг повноліття, проте, рішення суду про визначення розміру аліментів на іншого сина у зв`язку з цим не ухвалювалося. Тим часом, відповідно до частини другої статті 183 СК України (у чинній на той час редакції), якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. У порушення цієї норми закону виконавцем продовжуються стягуватися аліменти після досягнення однією дитиною повноліття без вирахування тієї рівної частки, що припадала на цю дитину. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати неправомірним рішення державного виконавця Міснік Н. В. про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати божником аліментів у виконавчому провадженні № 3905697 і зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні № 3905697 з урахуванням фактичного доходу боржника, а не середньої заробітної плати, та фактично сплачених ним добровільно сум на користь стягувача ОСОБА_2 , а також із вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину ОСОБА_6 , яка досягла повноліття. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, виходив із того, що предметом оскарження дій державного виконавця може бути сам розрахунок заборгованості з наявною сумою заборгованості, а не здійснення чи відмова у здійсненні перерахунку такого. Вимога зобов`язати посадову особу державної виконавчої служби здійснити перерахунок розміру заборгованості по аліментах у цьому випадку є фактично втручанням у право і обов`язок виконавця, надані йому законом, самостійно визначати розмір заборгованості за аліментами. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що питання, які пов`язуються з наявністю заборгованості за аліментами, з визначенням розміру такої заборгованості під час виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на утримання дітей безпосередньо стосуються прав, обов`язків та законних інтересів стягувача аліментів і заборгованості за ними. Заперечення боржником у виконавчому провадженні розміру заборгованості за аліментами, вимога про перерахунок такої заборгованості з її зменшенням із підстав неправильного, відповідно до правової позиції боржника, застосування законодавства при обчисленні заборгованості, породжує спір між боржником і стягувачем щодо розміру заборгованості за аліментами. Отже, спір між сторонами виконавчого провадження (боржником і стягувачем) щодо розміру заборгованості за аліментами відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що Боржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення державного виконавця щодо наслідків розгляду його клопотання і здійснення перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, тому такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України. Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц (провадження № 14-192цс18), від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) і у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19), від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20). Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 05 січня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Нелі В`ячеславівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року призначити до судового розгляду на 16 лютого 2022 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний