Ухвала КАС ВС № 420/5041/21

УХВАЛА 09 лютого 2022 року м. Київ справа № 420/5041/21 адміністративне провадження № К/990/3225/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М.., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду 15 грудня 2021 року у справі №420/5041/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 предявив позов до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, у якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 23 лютого 2021 року № 66-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу контролю за рекламою, дотриманням анти тютюнового законодавства та пробірного контролю Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області; - поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з 1 березня 2021 року; - стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 1 березня 2021 року по день прийняття рішення в сумі з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів; - стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за вимушений прогул у розмірі: 23000,00 грн - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контролю за рекламою, дотриманням анти тютюнового законодавства та пробірного контролю Управління захисту прав споживачів Головногоуправління Держпродспоживслужби в Одеській області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць та моральної шкоди. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправним І скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 23 лютого 2021 року №66-к; - поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контролю за рекламою, дотримання антитютюнового законодавства та пробірного контролю Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з 2 березня 2021 року; - стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 44624,97 грн (сорок чотири тисячі шістсот двадцять чотири гривні 97 копійок), без урахування обов`язкових відрахувань; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; - допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контролю за рекламою, дотримання антитютюнового законодавства та пробірного контролю Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з 2 березня 2021 року і в частині стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі: 5721,16 грн (п`ять тисяч сімсот двадцять одна гривня 16 копійок), без урахування обов`язкових відрахувань. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року змінено в мотивувальній частині; у іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. 24 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду 15 грудня 2021 року у справі №420/5041/21. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції справа №420/5041/21 була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи зазначене, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області у касаційній скарзі покликається на наявність підстав, передбачених підпунктом «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить виняткове значення для позивача. Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження. Разом з тим, скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання. Проте, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Отже, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що оскільки пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, проте відповідачем таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанцій, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Необґрунтованими є і посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені у наступних постановах: від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20 та у справі №240/4598/20 від 9 червня 2021 року, оскільки спірні правовідносини у цих справах не є подібними до тих, які виникли у справі №420/5041/21, що унеможливлює застосування висновків Верховного Суду в межах даних правовідносин. Водночас варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду 15 грудня 2021 року у справі №420/5041/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. …………………………… …………………………… …………………………… Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду