Ухвала КАС ВС № 400/2190/21

УХВАЛА 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 400/2190/21 адміністративне провадження № К/990/2380/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №400/2190/21 за позовом ОСОБА_2 до Чортківської районної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національне агенство з питань запобігання корупції про скасування розпорядження, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, в якому просила: - визнати протиправними дії та бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, яка полягає у непроведенні нарахування і виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати позивачці за період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2011 року у відповідності до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів»; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати і виплатити позивачці за період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2011 року надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, 50% надбавки суддям, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати і виплатити позивачці за період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2011 року заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати і виплатити позивачці за період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2011 року щомісячне грошове утримання з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати і виплатити позивачці на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років, незаконно недоплачених сум щомісячного грошового утримання та заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2011 року включно індексацію відповідно до відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати і виплатити позивачці на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років, незаконно недоплачених сум щомісячного грошового утримання та заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2011 року включно компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат»; - зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню державної судової адміністрації України в Миколаївській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, для проведення виплати недоплаченої позивачці заробітної плати та щомісячного грошового утримання, виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років згідно частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2011 року включно. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 13 січня 2022 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Враховуючи, що справа №400/2190/21 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, як на підставу звернення до суду із касаційною скаргою скаржник посилається на пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України й вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд наголошує, що посилання на відповідний підпункт пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має обов`язково наводитись у поєднанні із зазначенням підстави передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України. Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що, в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №400/2190/21. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №400/2190/21 за позовом ОСОБА_2 до Чортківської районної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національне агенство з питань запобігання корупції про скасування розпорядження, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду