Ухвала КАС ВС № 215/5544/20

УХВАЛА 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 215/5544/20 адміністративне провадження № К/990/2083/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Данилевич Н.А., суддів: Кашпур О.В., Мацедонської В.Е., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №215/5544/20 за позовом ОСОБА_1 до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури № 2 Коценка Максима Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 17 січня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року в задоволені позову відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та пропуском строку звернення до суду з апеляційною скаргою. 01 вересня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження по справі після усунення недоліків, в якій заявник просив вважати виконаними вимоги ухвали від 12 липня 2021 року, звільнити від сплати судового збору у зв`язку з доходом, який нижче 5% розміру річного доходу та поновити строк звернення з апеляційною скаргою. В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 , посилається на те, що його річний дохід за період з 1 кварталу по 4 квартал 2020 року становить 24324 грн. Також скаржник зазначає, що сплата судового збору перешкоджає вільному доступу особи до правосуддя. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі № 215/5544/20 - повернуто апелянту. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених цим Кодексом випадках. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи судове рішення про повернення апеляційної скарги, позивач не доводить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає значення цієї справи для формування правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Крім того, Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Таким чином, аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №215/5544/20 за позовом ОСОБА_1 до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури № 2 Коценка Максима Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді О.В. Кашпур В.Е. Мацедонська