LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС560/1839/21

від 07.02.2022 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у …

УХВАЛА 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 560/1839/21 адміністративне провадження № К/990/2560/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №560/1839/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 18 січня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. В лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив: - визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/19133/19 та відмови у прийнятті до виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/599/20 та зобов`язати здійснити дії щодо виконання зазначених судових рішень; - зобов`язати Державну казначейську служби України нарахувати та виплатити індекс інфляції та компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України до моменту виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/19133/19 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/599/20; - стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача витрати на придбання ліків у сумі 372,25 грн; - стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача моральну шкоду в сумі 19701 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/599/20 та зобов`язав Державну казначейську служби України вчинити дії щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/599/20. В задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Суд вказує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Таких доводів заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій та цитування норм законодавства, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що викладений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №560/1839/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»