Ухвала КГС ВС № 904/7464/21

УХВАЛА 02 лютого 2022 року м. Київ cправа № 904/7464/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А., Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б. від 13.12.2021 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції 10.01.2022 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 (повний текст складено 21.12.2021) у справі № 904/7464/21. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.01.2022 у справі № 904/7464/21 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Мамалуй О.О. Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Предметом даної касаційної скарги є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021, якою скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 року у справі № 904/7464/21 про залишення без розгляду позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК «ДТЕК Дніпроенерго» до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) з обов`язковим наведенням у взаємозв`язку із посиланням на відповідну підставу передбачену статтею 287 цього Кодексу. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав). Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки. Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції. При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки). Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011. За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн. Проте до матеріалів касаційної скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Розглянувши клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відстрочення сплати судового збору, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров?ю. З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи. Для звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Натомість, клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відстрочення сплати судового збору не обґрунтовано. Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання необхідно відмовити. Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57). Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Південно-Східного міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату (доплату) судового збору у встановленому порядку і розмірі на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; - Код банку отримувача (МФО): 899998; - Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)» - Символ звітності банку: 207 - Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа). Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 (повний текст складено 21.12.2021) у справі № 904/7464/21.

2. Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 (повний текст складено 21.12.2021) у справі № 904/7464/21 залишити без руху.

3. Надати Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Південно-Східного міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб: - надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстави для касаційного оскарження судового рішення, визначеної у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України та конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення; - надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

5. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді О. Мамалуй В. Студенець