Постанова 4813 № 947/29098/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.02.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №947/29098/21 Апеляційне провадження №22-ц/813/4810/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Кузьмук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Васильків О. В., ВСТАНОВИВ: Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду (далі ООАС, орган правосуддя), Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі - Біляївський МР ВДВС, орган примусового виконання) про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, передано на розгляд Біляївському районному суду Одеської області на підставі п.1ч.1ст.31 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судове рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи скарги зводяться до того, що звертаючись до Київського районного суду м.Одеси із вказаним позовом, він скористався наданим йому правом, встановленим ч.15 ст.28 ЦПК України, обирати підсудність на свій вибір, оскільки Одеський окружний адміністративний суд, визначений ним відповідачем, розташований в Київському районі м.Одеси. У відзиві на апеляційну скаргу представник ООАС звернув увагу на те, що суд, як орган правосуддя, за наведеними ОСОБА_1 у позові вимогами, згідно Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та сталої судової практики, не може бути відповідачем, та просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін (а.с.45-47). Учасники судового процесу в судове засідання, призначене на 01 лютого 2022 року, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідачів надійшли заяви про розгляд справи без їх представників, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи у їх відсутність. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 видно, що його вимоги до ООАС та Біляївського МР ВДВС обґрунтовано тим, що вказаними органами йому заподіяна тим, що: - державним виконавцем Біляївського МР ВДВС Лебедєвим Є.Є. 27 лютого 2020 року прийнята протиправна постанова про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення ООАС від 20 грудня 2018 року у справі №420/5228/18, не зважаючи на те, що державним виконавцем не виконано вказане рішення суду про зобов`язання Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області вирішити питання про виділення йому земельну ділянку у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 га ; - ООАС недбало розглянув адміністративну справу №420/8675/20 та рішенням від 23 грудня 2020 року відмовив у задоволенні його позову до Біляївського МР ВДВС про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Посилаючись на: - неспроможність державних органів, тобто органів правосуддя та примусового виконання відновити його порушені права, - обмеження його конституційних прав на судовий захист, позивач просив відшкодувати йому шкоду у розмірі 400 000 грн., яку він просив стягнути з Біляївського МР ВДВС. Приймаючи ухвалу про передачу справи з одного суду до іншого, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до резолютивної частини позовної заяви ОСОБА_1 заявлено вимоги лише до органу примусового виконання, який розташований у Біляївському районі Одеської області. Апеляційний суд вважає такий висновок суду про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до органів правосуддя та примусового виконання передчасним. Відповідно до п.1ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Аналогічна норма міститься й у ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначені норми права судом першої інстанції помилково не були взяті до уваги. Так, 8 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі №826/56/18, вказавши, що оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Усі процесуальні порушення, допущені судами після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Велика Палата Верховного Суду вказала, що Конституційний Суд України в п. 4.2 Рішення від 23 травня 2001 р. № 6-рп/2001роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Відповідні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 р. у справі № 462/32/17, від 2 жовтня 2019 р. у справі № 815/110/16, від 27 листопада 2019 р. у справі № 1540/4005/18та інших. За таких обставин, після надходження позову ОСОБА_1 , суддя Київського районного суду м.Одеси мала спочатку вирішити питання про можливість відкриття провадження у справі в частині позовних вимог до ООАС про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, та лише після цього вирішувати питання про подальший рух позовної заяви ОСОБА_1 в частині його вимог до органу примусового виконання. Оскільки вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справі з підстав п.1ч.1ст.186 ЦПК України не належить до компетенції апеляційного суду, беручи до уваги, що суд першої інстанції передав до Біляївського районного суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 як до органу правосуддя, так і до органу примусового виконання, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови. Загальні правила ст.185 ЦПК України дозволяють судді, при встановленні недоліків позовної заяви, залишати її без руху для усунення недоліків. Уникаючи надмірного формалізму, апеляційний суд не пропонує суду першої інстанції залишати позовну заяву ОСОБА_1 без руху для усунення її недоліків з тих підстав, що прохальна частина позову не містить вимогу до ООАС, оскільки згідно доводів, які містяться в мотивувальній частині позовної заяви, орган правосуддя у даній справі не може бути відповідачем не тільки в рамках цивільного, а й у порядку іншого судочинства. Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 лютого 2022 року. Головуючий Судді: