Постанова Сумський апеляційний суд № 592/11117/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 року м.Суми Справа №592/11117/21 Номер провадження 22-ц/816/278/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Сумська обласна прокуратура, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтава, Державна казначейська служба України, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2021 року, постановлене у складі судді Катрич О.М., у приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича звернувся до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтава, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок надмірно тривалого і неефективного розслідування кримінального провадження. Позов мотивує тим, що 21 липня 2017 року у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №420172200000000790 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Відповідно до внесених відомостей про вчинене кримінальне правопорушення вбачається, що службові особи ДУ «Роменська виправна колонія №56», зловживаючи службовим становищем, допустили порушення прав засуджених на безпечні умови відбування призначеного судами кримінального покарання у вигляді довічного позбавлення волі і належні санітарні умови їх тримання під вартою. 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 55 КПК України, визнано потерпілим по кримінальному провадженню №420172200000000790. Незважаючи на те, що досудове слідство триває вже більше 4 років (50 місяців), але до цього часу по провадженню не прийнято остаточного процесуального рішення. Розслідування кримінального провадження здійснюється хаотично, допити потерпілого і свідків проведено поверхово та без з`ясування обставин, що дали б змогу прийняти остаточне рішення за даним кримінальним провадженням. Подібне становище із розслідуванням кримінального провадження будь-яким чином не співвідноситься із нормами національного і міжнародного права, грубо порушує вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, низки законів України. Вказує, що неодноразово за скаргами ОСОБА_1 та його представників, як незаконні, скасовувалися постанови про закриття даного кримінального провадження. Клопотання позивача та його представника від 04 червня 2021 року, 15 липня 2021 року і 15 липня 2021 року, що відповідно до вимог ст.220 КПК України, направлялися слідчому відверто проігноровані та жодної із запропонованих слідчих (розшукових) дій не проведено. Скарги на бездіяльність слідчого задоволені ухвалами Зарічного районного суду м. Суми. Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 25 серпня 2021 року задоволено скаргу довірителя на бездіяльність Сумської обласної прокуратури при розгляді клопотання про надання йому копії процесуального рішення, прийнятого по кримінальному провадженню. Крім того, допускалися випадки приховування бездіяльності слідства шляхом перешкоджання в ознайомленні потерпілого та його представника із матеріалами кримінального провадження №420172200000000790. Зазначає, що бездіяльності досудового слідства сприяла і відсутність належного процесуального керівництва з боку Сумської обласної прокуратури. Досудове розслідування по кримінальному провадженню №420172200000000790, в якому позивач визнаний потерпілим триває, а діям службових осіб ДУ «Роменська ВК №56» не надано будь-якої правової оцінки, підозру до цього часу не пред`явлено конкретній особі (особам), з вини якої (яких) створено неналежні умови тримання засуджених у виправній колонії. Численні постанови слідчих з приводу закриття провадження неодноразово скасовувалися, а досудове слідство поновлювалося. Відтак упродовж більше 4-х років державою не забезпечено проведення повного, об`єктивного, незалежного та ефективного розслідування фактів порушення прав засуджених, за якими вносилися відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При розрахунку розміру завданої моральної (немайнової) шкоди виходить із тривалості часу упродовж якого не розслідується вказане кримінальне провадження (50 місяців) і таке становище залишається поза увагою процесуального керівника, сукупністю завданих бездіяльністю правоохоронних органів - відповідачів життєвих незручностей, а саме: погіршенням психологічного стану здоров`я, додаткових лікувань, недовіри до дієвості роботи правоохоронних органів та невпевненості у сьогоденні. Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання казначейством коштів із рахунку Державного бюджету у сумі 594000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідачів, а саме слідчих Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, при організації розслідування кримінального провадження №420172200000000790 та відсутності дієвого процесуального керівництва Сумської обласної прокуратури за розслідуванням даного кримінального провадження. Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 07 грудня 2021 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом відмовлено у допиті свідків, не взято до уваги ряд ухвал слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми, не надано правової оцінки долученим довідкам щодо стану його здоров`я, не витребувано матеріали кримінального провадження. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Верещагін Д.Б., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У доводах апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано того, що слідчі, а також процесуальний керівник прокурор, під час проведення досудового розслідування допускали систематичну бездіяльність, вчиняли істотне та грубе порушення норм КПК України, декілька разів закривали кримінальне провадження, яке поновлювалося слідчими суддями. Вказує, що численними ухвалами слідчих суддів про скасування постанов про закриття кримінального провадження та зобов`язання слідчого розглянути клопотання позивача, підтверджуються факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідачів щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів. Отже, поза увагою суду залишено 14 ухвал слідчих суддів, якими констатована бездіяльність слідчого по кримінальному провадженню. Вказані факти можуть свідчити про надзвичайну тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною, однак розслідування триває з 21 липня 2017 року, тобто більше 4 років. А тому за такий строк орган досудового розслідування мав би або закрити провадження, або звернутися до суду з обвинувальним актом. Вважає, що надмірна тривалість кримінального провадження призвела до моральних страждань позивача, зумовлених тривалим перебуванням у небезпечних для життя умовах, необхідністю оскаржувати бездіяльність слідчого до суду, погіршенням стану здоров`я. Від Сумської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що позивачем та його представником не доведено протиправність дій або бездіяльність Сумської обласної прокуратури, їх посадових осіб, а також наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням (бездіяльністю) відповідачів, у зв`язку з цим підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди відсутні. Від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме діями (бездіяльністю) слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві та саме в цьому кримінальному провадженні, відсутні підтвердження факту винної поведінки, заподіяння такої шкоди та причинно-наслідкового зв`язку. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами факту завдання йому моральної шкоди відповідачами, наявності такої шкоди та можливого причинного зв`язку між шкодою та тривалістю досудового розслідування, а тому рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також судом повно та всебічно встановлені всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та зроблені правильні висновки. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника адвоката Верещагіна Д.Б., які підтримали доводи апеляційних скарги, представників Сумської обласної прокуратури Васяновича М.В., Державної казначейської служби України Шиянову В.В., які заперечують проти доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами факту завдання позивачу моральної шкоди відповідачами, наявності такої шкоди та можливого причинного зв`язку між шкодою та тривалістю досудового розслідування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що Апеляційний суд Харківської області вироком від 14 серпня 2009 року засудив ОСОБА_1 за п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 , ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна (справа №1-87/07). Вирок набрав законної сили 14 серпня 2009 року (а. с. 37-43). Червонозаводський районний суд міста Харкова ухвалою слідчого судді від 13 липня 2017 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Харківської області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 18 травня 2017 року задовольнив. Зобов`язав компетентних осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за його заявою від 18 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 14). 21 липня 2017 року у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №420172200000000790 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, з приводу зловживання службовим становищем службовими особами ДУ «Роменська виправна колонія №56», чим допущено порушення прав засуджених на безпечні умови відбування призначеного судами кримінального покарання у вигляді довічного позбавлення волі і належні санітарні умови їх тримання під вартою. 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 55 КПК України, визнано потерпілим по кримінальному провадженню № 420172200000000790, про що свідчить копія пам`ятки потерпілого (а. с. 11-13). Неодноразово за скаргами ОСОБА_1 та його представників як незаконні скасовувалися постанови про закриття даного кримінального провадження та зобов`язувалося компетентних осіб щодо вчинення відповідних дій. На даний час розслідування триває. Так, Зарічний районний суд м. Суми ухвалою слідчого судді від 04 грудня 2017 року скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження задовольнив. Постанову слідчого слідчого відділу прокуратури Сумської області Іваніни М.В. від 31 жовтня 2017 року про закриття кримінального провадження №42017220000000790 скасував. Матеріали кримінального провадження №42017220000000790 повернув до прокуратури Сумської області (а. с. 18). Зарічний районний суд м. Суми ухвалою слідчого судді від 18 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження задовольнив. Постанову заступника начальника СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Сумської області Глущенка І.Л. від 29 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження №42017220000000790 скасував. Матеріали кримінального провадження №42017220000000790 повернув до прокуратури Сумської області (а. с. 19). Зарічний районний суд м. Суми ухвалою слідчого судді від 18 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив, зобов`язав посадову особу прокуратури Сумської області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 від 24 вересня 2019 року за ознаками злочинів передбачених ст. 366 КК України відносно начальника Роменської ВК № 56 ОСОБА_2 , заст. начальника Роменської ВК № 56 Сахань Ю.Ю., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 15). Роменський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 03 березня 2020 року скаргу засудженого ОСОБА_1 про неналежні умови утримання в корпусі №2 для утримання засуджених до довічного позбавлення волі у Державній установі «Роменській виправній колонії № 56» задовольнив частково. Повідомив Північно-Східне регіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про надходження скарги засудженого ОСОБА_1 на відсутність сантехнічних колін під умивальниками та унітазами, встановленими в камерах корпусу №2 ДУ «Роменська ВК №56», що створює неприємний запах у приміщеннях камер, у зв`язку з чим рекомендувати Державній установі «Роменська ВК №56» встановити під умивальниками та унітазами в камерах зазначеного корпусу сантехнічні коліна (а. с. 16-17). Зарічний районний суд м. Суми ухвалою слідчого судді від 03 червня 2021 року скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи четвертого слідчого відділу, з дислокацією у м. Суми, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, яка полягає у невчиненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні №420172200000000790 задовольнив. Зобов`язав слідчих четвертого слідчого відділу, з дислокацією у м. Суми, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні №420172200000000790, розглянути клопотання ОСОБА_5 від 14 травня 2021 року відповідно до ст. 220 КПК України (а. с. 20). Зарічний районний суд м. Суми ухвалою слідчого судді від 08 липня 2021 року скаргу захисника Верещагіна Д.Б. задовольнив. Зобов`язав уповноваженого в кримінальному провадженні № 420172200000000790 слідчого 4-го СВ (з дислокацією в м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, розглянути та вирішити в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України, клопотання від 04 червня 2021 року захисника Верещагіна Д.Б. в інтересах ОСОБА_1 , про надання захиснику для ознайомлення вказаних матеріалів кримінального провадження (а. с. 21). Зарічний районний суд м. Суми ухвалою слідчого судді від 08 липня 2021 року скаргу захисника Верещагіна Д.Б. задовольнив. Зобов`язав уповноваженого в кримінальному провадженні № 420172200000000790 слідчого 4-го СВ (з дислокацією в м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, розглянути та вирішити в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України, клопотання від 18 червня 2021 року захисника Верещагіна Д.Б. в інтересах ОСОБА_1 , про додатковий допит в якості потерпілого останнього (а. с. 22). Зарічний районний суд м. Суми ухвалою слідчого судді від 05 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 на постанову про закриття слідчим четвертого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, кримінального провадження №42017220000000790 задовольнив. Постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава Білокопитова Є.О. від 14 травня 2021 року про закриття кримінального провадження №42017220000000790 скасував (а. с. 23). Зарічний районний суд м. Суми ухвалами слідчого судді від 11 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи четвертого слідчого відділу, з дислокацією у м. Суми, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, яка полягає у невчиненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні №420172200000000790 задовольнив. Зобов`язав слідчих четвертого слідчого відділу, з дислокацією у м. Суми, Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні №420172200000000790, розглянути клопотання ОСОБА_5 про проведення огляду та про тимчасовий доступ від 15 липня 2021 року відповідно до ст. 220 КПК України (а. с. 24-25). Зарічний районний суд м. Суми ухвалою слідчого судді від 25 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №420172200000000790 задовольнив. Зобов`язав уповноважену особу Сумської обласної прокуратури розглянути у відповідності до ст. 220 КПК України клопотання ОСОБА_1 від 13 липня 2021 року та надати йому належним чином оформлену відповідь (а. с. 26). Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг з огляду на наступне. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Згідно із вимогами статті 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складових цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). ОСОБА_1 , всупереч зазначених вимог закону, не доведено належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Принцип всебічності, повноти та неупередженості дослідження всіх обставин справи має бути спрямований на досягнення всіх завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України по відношенню до всіх учасників кримінального провадження. Ураховуючи викладене, оскарження позивачем в судовому порядку дій та рішень слідчого у зазначеному кримінальному провадженні є його правом, як потерпілої особи, визначеним кримінально-процесуальним законодавством. Факти прийняття постанов про закриття зазначеного кримінального провадження та подальше їх скасування не свідчить про завдання особі шкоди. Отже сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, у тому числі про зобов`язання розглянути в межах кримінального провадження клопотання позивача або його захисника, не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і саме по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлено зазначені позивачем ухвали слідчого судді, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій слідчого, притягнення до цивільно-правової відповідальності та наявності підстав для відшкодування шкоди. Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційних скарг про те, що численними ухвалами слідчих суддів про скасування постанов про закриття кримінального провадження та зобов`язання слідчого розглянути клопотання позивача підтверджується факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідачів щодо проведення необхідної перевірки заяви позивача про злочин, з огляду на таке. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. За правилом ч. 2 ст. 307 КПК Українислідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди у розумінні ст. 23 ЦК України, оскільки не є порушенням прав особи. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що 14 ухвалами слідчих суддів констатована бездіяльність слідчого по кримінальному провадженню, що свідчить про надмірну тривалість досудового розслідування у справі, оскільки тривалість досудового розслідування, не є по суті бездіяльністю органу досудового розслідування, а лише свідчить про незгоду позивача із строками розслідування відповідного кримінального провадження. Крім того, згідно зі статтею 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумним вважається строк, що об`єктивно необхідний для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Статтею 308 КПК України визначено порядок оскарження розумності строків досудового розслідування. Таким чином, поняття розумності строків досудового розслідування є категорією виключно кримінально-процесуального законодавства. Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що через надмірну тривалість досудового розслідування позивачу завдано моральної шкоди, оскільки тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні не може свідчити про незаконність діяльності відповідачів як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди. Крім того в судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що погіршення стану його здоров`я він пов`язує саме з неналежними умовами утримання в Роменській виправній колонії. Колегією суддів також не встановлено порушення норм процесуального права під час розгляду справи судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи. Відтак, за встановлених обставин справи та вимог закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 грудня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 лютого 2022 року. Головуючий Т.А.Левченко Судді: В.І. Криворотенко О.І. Собина