Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/9470/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 8 лютого 2022 року м. Чернівці справа № 727/9470/18 провадження 22-ц/822/58/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів : Височанської Н.К., Лисака І.Н. секретар Собчук І.Ю. розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариства «Альфа - Банк», на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 травня 2019 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов обґрунтовано наступним. 16 жовтня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», який змінив назву на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 64, згідно з яким позивач надав відповідачу кошти у розмірі 78 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12 жовтня 2012 року, далі цей строк продовжено до 25 грудня 2016 року. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між тими сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нежитлове приміщення - магазин продовольчих та промислових товарів, загальна площа 49,50 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 924 629,00 грн. 16 січня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір № 4 про зміну умов договору відновлювальної кредитної лінії № 64 від 16 жовтня 2007 року, згідно з яким сторони змінили валюту кредиту та перевели суму кредиту в розмірі 72 836,56 дол. США в гривню за курсом 8,07 грн за 1 долар США, що станом на дату укладення договору про внесення змін становить 587 791,04 грн. строком до 25 грудня 2014 року. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 червня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку нежитлових приміщень магазину промислових та продовольчих товарів площею 49,5 кв. м. у буд. АДРЕСА_1 . Позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 248 061,46 грн. за відсотками - 125 ,74 грн. інфляційні витрати за кредитом - 23 813,89 грн. інфляційні витрати за відсотками - 9 682,18 грн. Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 64 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , що належить 1/2 частина ОСОБА_1 та 1/2 частина ОСОБА_2 на підставі права спільної часткової власності, на користь АТ «Укрсоцбанк», в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року № 64, яка станом на 31 липня 2018 року становить 407 484,27 грн. шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. 14.02.2019 публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» подало заяву про уточнення та обгрунтування позовних вимог. Просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме : нежитлові приміщення - магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв., м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , що належить Ѕ ОСОБА_1 , та Ѕ ОСОБА_2 на підставі права спільної часткової власності, на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №64 від 16 жовтня 2007 року, яка станом на 31.07.2018 року становить 407 484,27грн. із яких : заборгованість за кредитом -248 061,46 грн., заборгованість за відстотками -125926,74 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом становить - 23 813,89 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками становить - 9 682,18 грн. шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців вд 13 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки у розмірі 924 629,00 грн. Звіт від 29.08.2018 р. та стягнення витрат по сплаті судового збору - відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ «Укрсоцбанк» в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 травня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції посилався на те, що банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 19.05.2015 року претензію (вимогу) боржнику про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту й пов`язаних з ним платежів (відсотків). Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду почався 20.05.2015 року і закінчився 20.05. 2018 року. Наведені мотиви є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази що свідчать про направлення 19.05.2015 року на адресу позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості. Копія самої вимоги була долучена відповідачами до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву, однак доказів направлення або ж вручення такої вимоги в матеріалах справи немає, а тому немає жодних підстав вважати що строки позовної давності беруть свій початок з 20.05.2015 року як це було зазначено в рішенні суду, тим більше що у вимозі зазначено, що обов`язок повернути заборгованість достроково виникає через 30 днів з моменту отримання такої вимоги. Також судом не було взято до уваги ту обставину, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено 17.07.2015 року, що в силу ч.1 ст.264 ЦК України є підставою для переривання строку позовної давності. З наведеного вбачається, що строк позовної давності щодо усієї суми заборгованості у даній справі в частині вимог до ОСОБА_2 слід відрахувати від дати коли у кредитора виникло право на дострокове погашення заборгованості, а єдиним таким доказом у справі може вважатись тільки рішення Третейського суду від 14.01.2016 року, що свідчить про те позов подано в межах загального строку позовної давності, навіть якщо не враховувати обставини що слугували підставами для її переривання, адже такий закінчився тільки 15.01.2019 року. В той же час, виходячи із суб`єктивного складу сторін у даній справі, відповідачами у якій є іпотекодавці як в силу договору ОСОБА_1 , так і в силу закону ОСОБА_2 , яка ж до того не подавала до суду заяв про застосування строку позовної давності. Апелянт вважає, що висновки суду про пропущення строків позовної давності є безпідставними, а заява про застосування позовної давності не підлягала задоволенню.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено наступне. 16 жовтня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 64, згідно з яким позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 78 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12 жовтня 2012 року. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 16 жовтня 2007 року укладено іпотечний договір № 64, згідно з яким останній надав в іпотеку нежитлове приміщення - магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 924 629,00 грн, який належав йому на праві власності. 16 січня 2012 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір № 4 про зміну умов кредитного договору, яким змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту 72 836,56 дол. США в гривню за курсом 8,07 грн. за 1 долар США, що станом на дату укладення договору про внесення змін становило 587 791,04 грн. та встановлено графік погашення кредиту. 22 квітня 2014 року між сторонами укладено договір № 5 про зміну умов кредитного договору, яким змінено графік погашення заборгованості, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом, починаючи з 22 квітня 2014 року до 21 квітня 2015 року у розмірі 14 % річних з 22 квітня 2014 року до 21 квітня 2015 року, з 22 квітня 2015 року, або у разі виникнення простроченої заборгованості, починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому виникла прострочена заборгованість, процентна ставка встановлюється в розмірі 16 % річних. Змінено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2016 року. Відповідно до договору від 16 січня 2012 № 1, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М. М., реєстровий №3642, внесено зміни до іпотечного договору. Згідно з договором від 22 квітня 2014 року № 2, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М. М. реєстровий № 3642, внесено зміни до іпотечного договору з договором № 1 про внесення змін до іпотечного договору, яким, встановлено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2016 року. Відповідно до пунктів 3.3.6, 3.3.7 кредитного договору позичальник зобов`язався погашати кредит із нарахованими процентами в строк, визначений пунктами 1.1.1, 2.4, 2.5, 3.3.15 цього договору. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 26 грудня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки нежитлових приміщень магазину промислових та продовольчих товарів площею 49,5 кв. м на АДРЕСА_1 . Позичальник умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31 липня 2018 року заборгованість становила : заборгованость за кредитом 248 061,46 грн., за відсотками за користування кредитними коштами - 125 926,74 грн., інфляційні витрати за кредитом - 23 813,89 грн., інфляційні витрати за відсотками - 9 682,18 грн. Відповідно до звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості - приміщення магазину продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість предмету іпотеки становить 924 629,00 грн. Згідно з матеріалами справи позивач 19 травня 2015 року направив на адресу позичальника ОСОБА_2 лист - вимогу № 08.206-297/96-7363 про дострокове повернення кредиту в разі неповернення простроченої кредитної заборгованості у повному обсязі протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, яка станом на 08 травня 2015 року становить 270954,05 грн. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 задоволено, стягнено заборгованість за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року № 64 в сумі 270 954,05 грн та третейський збір в сумі 3 109,54 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 липня 2018 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за процентами, пенею та інфляційні витрати в розмірі 225 913,59 грн. Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 листопада 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 липня 2018 року в частині стягнення процентів в сумі 94 738,02 грн, пені в сумі 88 645,0414 грн скасовано. У позові в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 24 жовтня 2017 року задоволено вимоги стягувача, сума заборгованості становить 332 424,20 грн. шляхом звернення стягнення на магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, що розташований АДРЕСА_1 . За заявою стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» від 19 квітня 2018 року постановою державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби м.Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Савки М. С. від 10 травня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56289796 з примусового виконання виконавчого напису № 23414. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до статтей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою. Неустойка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Згідно зі статтею 575 ЦК України та статті 1 Закону «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону). Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України). Відповідно до статей 12 і 33 Закону одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону). З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону). Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19. Судом встановлено, що позичальник умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31 липня 2018 року утворилась заборгованість, яка становить: заборгованость за кредитом у розмірі 248 061,46 грн, за відсотками за користування кредитними коштами - 125 926,74 грн, інфляційні витрати за кредитом - 23 813,89 грн, інфляційні витрати за відсотками - 9 682,18 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Під час розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги про те, що станом на 31.07.2018 року заборгованість відповідача становить 407 484,27грн. із яких : заборгованість за кредитом -248 061,46 грн., заборгованість за відстотками -125926,74 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом становить - 23 813,89 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками становить - 9 682,18 грн., однак жодних доказів на підтвердження цього позивачем не надано. Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно з пунктом 3.1 іпотечного договору в разі порушення іпотекодавцем умов, визначених пунктами 2.1.1 - 2.1.11 цього договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з пунктом 3.2.2.2 договору відновлювальної кредитної лінії кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов`язань за цим договором протягом тридцяти календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу). Згідно з пунктом 3.1 іпотечного договору в разі порушення іпотекодавцем умов, визначених пунктами 2.1.1 - 2.1.11 цього договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 іпотечного договору в разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є обгрунтовані. Однак, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з договором від 22 квітня 2014 року № 2, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М. М. реєстровий № 3642, внесено зміни до іпотечного договору з договором № 1 про внесення змін до іпотечного договору, яким, встановлено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2016 року. Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині. При цьому сторони передбачили, що зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги. В матеріалах справи є лист - вимога № 08.206-297/96-7363 яку позивач 19 травня 2015 року направив на адресу позичальника ОСОБА_2 про дострокове повернення кредиту в разі неповернення простроченої кредитної заборгованості у повному обсязі протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, яка станом на 08 травня 2015 року становить 270954,05 грн. Позивач пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги. Звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення кредитного зобов`язання незалежно від способу такого стягнення змінює порядок та строк дії кредитного договору. Доводи апелянта, щодо його сумніву про направлення цієї вимоги на адресу позичальника та отримання її ним, є безпідставними та спростовуються наступним. Зазначена вимога, що міститься в матеріалах справи оформлена на відповідному бланку позивача, містить всі необхідні реквізити, зокрема дату та вихідний номер, отже, була направлена на адресу боржника та отримана ним, скільки саме відповідачем була подана до суду. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування цього апелянтом не надано, а судом не встановлено. Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору, змінив строк виконання основного зобов`язання. Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Враховуючи, що претензію (вимогу) боржнику про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту й пов`язаних з ним платежів (відсотків) було направлено на адресу боржника 19.05.2015 року, строк позовної давності розпочався через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. У справі, яка є предметом перегляду, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі), однак пропустив цей строк та звернувся з позовом лише 07.09.2018 року, оскільки саме ця дата зазначена на поштовому конверті, тобто за межами строку позовної давності. Доводи апелянта, що судом не було взято до уваги, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено 17.07.2015 року, що в силу ч.1 ст.264 ЦК України є підставою для переривання строку позовної давності, а також посилання апелянта, що строк позовної давності слід відрахувати від дати коли у кредитора виникло право на дострокове погашення заборгованості, а єдиним таким доказом у справі може вважатись тільки рішення Третейського суду від 14.01.2016 року є безпідставними з огляду на таке. З матеріалів справи встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 задоволено, стягнено заборгованість за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року № 64 в сумі 270 954,05 грн та третейський збір в сумі 3 109,54 грн. Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено. З матеріалів справи вбачається, що згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 24 жовтня 2017 року задоволено вимоги стягувача, сума заборгованості становить 332 424,20 грн. шляхом звернення стягнення на магазин продовольчих та промислових товарів, загальною площею 49,50 кв. м, що розташований АДРЕСА_1 . Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року по справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18), зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. Звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Враховуючи зазначене, твердження апелянта про переривання строку давності є помилковими. Доводи апелянта, що ОСОБА_2 не подавала заяву про застосування строку позовної давності, отже і немає підстав для цього, є необгрунтованими, враховуючи те, що на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором іпотечний договір був укладений саме із ОСОБА_2 , відповідно до якого, він надав в іпотеку нежитлове приміщення - магазин продовольчих та промислових товарів, загальна площа 49,50 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 . І саме відповідачем ОСОБА_2 , як іпотекодавцем було заявлено про застосування позовної давності. За таких обставин суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за спливом позовної давності. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариства «Альфа - Банк», залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 травня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повної постанови - 14 лютого 2022 року. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: Н.К. Височанська І.Н. Лисак