Постанова Житомирський апеляційний суд № 283/1507/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/1507/21 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М. Категорія 8 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М. за участю секретаря Трикиши Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №283/1507/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку, що є у спільній частковій власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Хомич В.М. в м. Малині, в с т а н о в и в : У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом у якому просила виділити їй в натурі 69/100 належних їй на праві власності частин житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , які складаються із: прибудови «а», ганку «а1», веранди 1-1 площею 6,2 м2, кухні 1-2 площею 13,0 м2, житлової кімнати 1-3 площею 18,6 м2, житлової кімнати 1-4 площею 7,8 м2, житлової кімнати 1-5 площею 10,8 м2, комори 1-6 площею 3,5 м2 - загальною площею 59,9 м2, житловою площею 37,2 м2; сараю «В», погребу з шийкою «П», криниці «К», огорожу «№ 1». Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з відповідачем є рідними сестрами. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3 . Після смерті батька позивачка оформила спадщину і набула право власності на 69/100 часток житлового будинку у АДРЕСА_1 , як спадкоємець за заповітом. Ще за життя ОСОБА_3 подарував відповідачці ОСОБА_2 31/100 часток вказаного житлового будинку. Позивач як власник 69/100 частин житлового будинку бажає виділити в натурі свою частку із будинку, що є у спільній частковій власності та припинити право спільної часткової власності на виділене майно. Виділ в натурі частки будинку необхідний для реалізації в подальшому свого права на приватизацію частини земельної ділянки, на якій розташована належна їй на праві власності частина будинку. Зазначала, що між сторонами не існує спору щодо житлового будинку та надвірних будівель. Частка будинку може бути відокремленою, тому її виділ в натурі можливий. При виділенні в натурі частки із спільної часткової власності, для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позивач, звертаючись до суду, обрала невірний спосіб захисту, так як, дану справу можна вирішити лише шляхом виділу в натурі належних позивачу на праві власності 69/100 часток будинку з припиненням права спільної часткової власності. А тому, оскаржуваним судовим рішенням не можна погодитися, оскільки позивач позбавлений права реалізувати у повному обсязі своє право власності на 69/100 часток житлового будинку, а у подальшому визначити межі земельної ділянки, на якій знаходиться частка будинку та наступної її приватизації. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що за договором дарування частини домоволодіння, 29 грудня 2005 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 31/100 частину домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 . За заявою власника відчужилися приміщення 2-3 - площею 8,9 кв.м., 2-4 - 16,9 кв.м., 2-5 - 18,3 кв.м., сіни - а, сарай -Б, Ѕ огорожі, загальною площею 48,7 кв.м., житловою 18,3 кв.м., що становить 31/100 частини від домоволодіння. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09.12.2016 ОСОБА_1 успадкувала 69/100 часток житлового будинку з відповідними господарським будівлями за АДРЕСА_1 . З копії технічного паспорта, виданого ОСОБА_3 , 19.10.2005 на житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що будинок складається з двох квартир. Загальна площа квартири №1 становить 59,9 кв. м., житлова - 37,2 кв.м.; загальна площа квартири №2 становить 48,7 кв.м., житлова - 18,3 кв.м. Всього по будинку площа становить 108,6 кв.м., житлова - 55,5 кв.м. Відповідно до технічного паспорта, виданого ОСОБА_1 31.08.2017 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку вже становить 134,8 кв.м., житлова - 82,0 кв.м. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 січня 2020 року позов ОСОБА_2 про поділ житлового будинку задоволено; поділено житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Постановою Житомирського апеляційного суду від 12.03.2020 рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16.01.2020 по цивільній справі № 283/2342/19, скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та господарських споруд відмовлено. Станом на 11.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 значився із загальною площею 134, 8 кв.м., житловою - 82 кв.м. Після оскарження ОСОБА_1 дій державного реєстратора до Міністерства юстиції України, за наслідками розгляду скарги міністром було прийнято наказ № 1882/5 від 26.05.2021 про скасування рішення № 48503922 від 03.09.2019, прийнятого приватним нотаріусом Малинського РНО в частині внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1138354318109. Станом на 01.06.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 значиться із загальною площею 108, 6 кв.м., житловою - 55,5 кв.м. Відповідно до висновку про вартість майна, оціночна вартість домоволодіння, до складу якого входять житловий будинок, загальною площею 108,6 кв.м., житлова площа 55,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 09.09.2020 становить 206720,00 грн, вартість 69/100 частини домоволодіння становить 142630,00 грн. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація права спільної сумісної власності на новостворений об`єкт нерухомості - спірний будинок свідчить про закінчення його будівництва та підтверджує право власності кожного зі співвласників на зазначений об`єкт. Поділ будинку в натурі, а також виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, можливий лише за умови, якщо співвласники оформили право власності. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України). Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 ; частка позивача становить 69/100, відповідача - 31/100. Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Виділ частки з майна, що є у спільній часткові власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 ЦК України Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Згідно із частиною третьою цієї ж статті у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них». Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція). Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Отже аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (частина друга статті 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України викладеними у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20) у частині тлумачення норми частини першої статті 376, частини другої статті 376 ЦК України про те, що не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно зі статтями 364, 367 ЦК України - самочинно збудовані (конструйовані, переплановані) об`єкти. Постановою Житомирського апеляційного суду від 12.03.2020 було переглянуто рішення Малинського районного суду від 16.01.2020 по справі № 283/2342/19, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та господарських споруд було відмовлено. Зазначена постанова суду набрала законної сили та є чинною на момент розгляду даного спору. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що до складу спільного майна сторін, яким є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , входять самочинно збудовані об`єкти, а саме: коридор 2-1 площею 5,9 кв.м, кухня 2-2 площею 8,4 кв.м, коридор 2-5 площею 3,6 кв.м, санвузол 2-6 площею 1,6 кв.м, ванна кімната 2-7 площею 6,8 кв.м, котельня 2-8 площею 3,8 кв.м, житлова кімната 2-9 площею 8,9 кв.м. У справі, що переглядається, позивачкою не надано доказів введення після 12 березня 2020 року збудованих об`єктів - коридору 2-1 площею 5,9 кв.м, кухні 2-2 площею 8,4 кв.м, коридору 2-5 площею 3,6 кв.м, санвузла 2-6 площею 1,6 кв.м, ванної кімнати 2-7 площею 6,8 кв.м, котельні 2-8 площею 3,8 кв.м, житлової кімнати 2-9 площею 8,9 кв.м., які входить до складу спірного житлового будинку, в експлуатації в установленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна, як об`єкта цивільного права. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статі 89 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів здачі прибудови, яка входить до складу спірного житлового будинку, в експлуатацію та проведення державної реєстрації права власності на неї, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо виділу частини спірного житлового будинку, господарських будівель та споруд, згідно із нормою ст.364 ЦК України. Доводи апеляційної скарги у їх сукупності зводяться до переоцінки доказів у справі, та до невірного розуміння апелянтом вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 09 лютого 2022 року. Головуючий Судді