Ухвала КАС ВС № 580/1881/20

УХВАЛА 27 січня 2022 року м. Київ справа № 580/1881/20 адміністративне провадження № К/990/1048/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лучинович Інни Віталіївни на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року у справі №580/1881/20 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального Прокурора про визнання протиправними і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального Прокурора, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд: 1) визнати протиправним й скасувати рішення кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора від 2 квітня 2020 року №136 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; 2) визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Черкаської області від 28 квітня 2020 року №116-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області з 1 травня 2020 року; 4) стягнути з Прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2020 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року, у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, представник позивача звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 4 січня 2022 року за допомогою засобів поштового зв`язку. Скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року у справі №580/1881/20 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте правовідносини у справах №813/3415/18, №160/9340/18, №340/3563/20, на які покликається скаржник, не є подібними до правовідносин у цій справі, що у свою чергу, не є належним обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, у справі №813/3415/18 предмет спору стосувався правомірності постанови Головного управлінням Держпраці у Львівській області про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця за порушення законодавства про працю і зайнятість населення. Натомість у справі №160/9340/18 предметом спору була правомірність дій Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради стосовно процедури проведення інспекційного відвідування та рішень відповідача, за результатами цього інспекційного відвідування. Зрештою у справі №340/3563/20 спірні правовідносини хоча й виникли у зв`язку зі звільненням прокурора, однак на відміну від справи ОСОБА_1 , суди встановили, що позивач успішно пройшов перших два етапи атестації та був допущений до співбесіди. Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Водночас, у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а викладено правовий висновок щодо питання правомірності звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації. Верховний Суд указав, що у пункті 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221 (надалі - «Порядок № 221») відповідно до Закону №113-ІХ). Виходячи із системного аналізу положень абзацу першого пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення. Крім того, Верховний Суд у згаданій постанові зробив висновок, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, окреслив, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно, набрання прокурором за результатами іспиту у формі анонімного тестування кількості балів, що є меншою за прохідний бал для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено також у постановах від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20 та від 29 вересня 2021 року у справах №440/2682/20, №640/24727/19. Необґрунтованими є і посилання скаржника на наявність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20, №160/6596/20, які, в свою чергу, були застосовані судом апеляційної інстанції під час ухвалення перегляду судового рішення. Так, обґрунтовуючи підстави для такого відступлення, скаржник фактично вказує свою незгоду із прийнятим раніше висновком Верховного Суду у подібних правовідносинах та належним чином не обґрунтовує чому такий висновок не може бути застосований до правовідносин, які склались саме у цій справі з огляду на конкретні її обставини, що є недостатнім для застосування підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Тобто, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Верховний Суд відхиляє й доводи скаржника, щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Тобто, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У касаційній скарзі представник позивача вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наступних норм матеріального права, а саме: статей 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у контексті відсутності юридичних і фактичних механізмів взяти участь у засіданні кадрової комісії, представити свої доводи й аргументи і оспорити результат тестування). Проаналізувавши вказані скаржником норми права, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України з огляду на відсутність у касаційній скарзі об`єктивних мотивів щодо їх неправильного застосування судом попередньої інстанції та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо цих норм. Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Тобто, для відкриття касаційного провадження на підставі цього пункту зазначення лише норми права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду є недостатнім. Необхідною умовою є те, що саме на застосуванні такої норми суди попередніх інстанцій мають ґрунтувати свої рішення й скаржник має належним чином обґрунтувати неправильне її застосування. Однак, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник лише перераховує норми права які, на його думку, були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій без подальшого обґрунтування неправильного їх застосування. Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а зробив висновок, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, окреслив, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено також у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року у справі №580/1881/20. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лучинович Інни Віталіївни на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року у справі №580/1881/20 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального Прокурора про визнання протиправними і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду