Ухвала КЦС ВС № 333/3986/21

УХВАЛА Іменем України 03 лютого 2022 року м. Київ справа № 333/3986/21 провадження № 61-579ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Комунарського районного суду м. Запоріжжя, Запорізького апеляційного суду, Державної казначейської служби України про порушення конституційних прав та порушення прав людини і основоположних свобод, відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями суду, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Комунарського районного суду м. Запоріжжя, Запорізького апеляційного суду, Державної казначейської служби України про порушення конституційних прав та порушення прав людини і основоположних свобод, відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями суду. 06 січня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року. В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і справу направити на розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 11 січня 2022 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. від 14 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 14 лютого 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме - для надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. У встановлений суддею строк ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме - заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку. Нормами статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень, і ОСОБА_1 просить поновити цей строк, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано ним 29 грудня 2021 року, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором на конверті Дніпровського апеляційного суду, відповідно до якого датою вручення поштової кореспонденції є 29 грудня 2021 року. Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою тавідмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З касаційної скарги убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, визначених в пунктах 2, 3 частини першої цієї статті ЦПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено. Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174, 1176 ЦК України. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом. Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (не вчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц викладені висновки, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у липні 2021 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до Держави України в особі: Комунарського районного суду м. Запоріжжя, Запорізького апеляційного суду, Державної казначейської служби України про порушення конституційних прав та порушення прав людини і основоположних свобод, відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями суду, посилаючись на незаконність дій суду з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України. Враховуючи наведене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі за даною позовною заявою. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій. Із касаційної скарги, убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року. Разом з цим, 24 січня 2022 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про витребування доказів. Відповідно до статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанції, що виключає можливість вирішення процесуального питання про витребування доказів та долучення доказів до матеріалів справи на стадії касаційного перегляду, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити. Керуючись статтею 390, частинами першою, четвертою, шостою статті 394, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про витребування доказів. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Комунарського районного суду м. Запоріжжя, Запорізького апеляційного суду, Державної казначейської служби України про порушення конституційних прав та порушення прав людини і основоположних свобод, відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями суду. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_1 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська