Ухвала КГС ВС № 910/11058/19

УХВАЛА 07 лютого 2022 року м. Київ cправа № 910/11058/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Волковицької Н. О., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 17/31А" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Житло-Комфорт"; 2) Державне підприємство "Житлоінбуд"; 3) ОСОБА_1 ; про витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: 18.01.2022 до Касаційного господарського суду надійшла, надіслана поштою 14.01.2022, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 (повний текст складено 09.12.2021) у справі № 910/11058/19. Подана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір". Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. З урахуванням заяв про зміну предмету позову від 17.02.2020 та від 29.10.2020, прийнятих місцевим господарським судом, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 17/31А" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" з вимогами майнового характеру, а саме: - витребування з чужого незаконного володіння у відповідача на користь власників квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 (надалі Будинок), наступні нежитлові приміщення: 1) нежитлове приміщення № 1012 загальною площею 14,2 кв.м, що знаходиться в Будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 870835480000, запис про право власності номер 31228866 від 17.04.2019; 2) нежитлове приміщення № 1041 загальною площею 55,3 кв.м, що знаходиться в Будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 870869280000, запис про право власності номер 31228011 від 17.04.2019; 3) нежитлове приміщення № 1061 загальною площею 91,8 кв. м, що знаходиться в Будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 870536980000, запис про право власності номер 31229224 від 17.04.2019; 4) нежитлове приміщення № 1062 загальною площею 138,5 кв.м, що знаходиться в Будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 870797380000, запис про право власності номер 31229834 від 17.04.2019. Стаття 162 ГПК України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/11058/19 про часткове задоволення позовних вимог в частині витребування з чужого незаконного володіння у відповідача на користь власників квартир та нежитлових приміщень Будинку наступних нежитлових приміщень: 1) нежитлове приміщення № 1041 загальною площею 55,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 870869280000, запис про право власності номер 31228011 від 17.04.2019; 2) нежитлове приміщення № 1061 загальною площею 91,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 870536980000, запис про право власності номер 31229224 від 17.04.2019; 3) нежитлове приміщення № 1062 загальною площею 138,5 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 870797380000, запис про право власності номер 31229834 від 17.04.2019. Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю. Частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Враховуючи майновий характер позовних вимог про витребування майна, а також те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, з матеріалів касаційної скарги у колегії суддів немає можливості визначити вартість спірного майна, визначену під час звернення з позовом, для встановлення розміру судового збору, який необхідно сплатити за звернення з касаційною скаргою у цій справі, відтак скаржнику необхідно надати відповідні докази. Отже, за подання цієї касаційної скарги у справі № 910/11058/19 необхідно сплатити 200 % судового збору, який підлягав сплаті за звернення з позовом (вартість майна х 1.5 %). Отже, додана до касаційної скарги квитанція від 14.01.2022 про сплату 3 842,00 грн судового збору не може на даний момент вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі. У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, який має бути перерахований за такими реквізитами ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»); призначення платежу: *; 101; __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа). Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду розміщено на офіційному веб-сайті Верховного Суду. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності". Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України. Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги у відповідності до вимог ГПК України, згідно з частиною другою статті 292 ГПК України її слід залишити без руху. За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 910/11058/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду доказів вартості майна, яке є предметом позову, для встановлення ціни позову, з якої визначається розмір судового збору за звернення до суду та доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі, а також відповідної заяви з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вимог процесуального закону Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення. Керуючись статтями 163, 169, 174, 234, 287-292 ГПК України, Верховний Суд Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 910/11058/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс", що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н. О. Волковицька