Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/156/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" січня 2022 р. Справа №909/156/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді: Плотніцького Б.Д. Суддів: Кравчук Н.М. Кордюк Г.Т. cекретар судового засідання Бондар Н.С., розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік Групп вих..№08/2021 від 16.08.2021 (вх. № 01-05/2871/21 від 25.08.2021) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 (повний текст рішення виготовлено 26.07.2021, суддя Стефанів Т.В.) у справі № 909/156/21 за позовом: Калуської міської ради, м. Калуш, Івано-Франківська область, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Групп", м. Калуш, про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 635244 грн 51 коп. за участю представників: від позивача Кайдан Д.-С. Т. від відповідача Остап`юк М.П. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції: Калуська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Балтік Групп" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 635244 грн 51 к. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 14.07.2021 позов Калуської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Групп" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 635244 грн 51 коп. - задоволив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Групп" на користь Калуської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 635244 (шістсот тридцять п`ять тисяч двісті сорок чотири) грн 51 коп. та судовий збір в сумі 9528 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн 67 коп. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 ЦК України. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Балтік Групп звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. При цьому апелянт зазначив, що суд не врахував всіх обставин справи, внаслідок чого дійшов неправомірних висновків. Як зазначив апелянт, договір оренди землі, укладений між Калуською міською радою (орендодавець) та ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп" (орендар), не розірвано, земельну ділянку орендарем не повернуто орендодавцеві. Тому, після придбання нерухомого майна у ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп" відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати вартість витрат на земельну ділянку орендарю до моменту фактичного оформлення земельної ділянки. Витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 18475 м кв. по вул. Промисловій, 13 в м. Калуші, кадастровий номер 2610400000:03:001:0050 станом на 24.10.2020, з якого вбачається , що грошова оцінка земельної ділянки становить 8233831 грн 30 к. не стосується земельної ділянки, на якій знаходиться майно відповідача. Інформація, вказана у витязі про земельну ділянку стосується ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп". Також, апелянт зазначив, що відсутність укладеного з відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки унеможливлює застосування рішення Калуської міської ради від 21.06.2018 № 1634. Окрім того, апелянт вказав, що спірна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільного права, вона не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог за весь період розрахунку щодо стягнення безпідставно збережених коштів. позивачем не надано суду даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за фактичний період, що наведений в розрахунку. У відзиві позивач заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Позивач у судовому засіданні заперечив проти скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що: 18.07.2018 ТОВ "Балтік Групп" набуло право власності на об`єкти нерухомого майна (будівлі та споруди), що знаходяться на земельній ділянці за адресою вул. Промислова, 13, м. Калуш, Івано-Франківська область номер запису про право власності/довірчої власності 27493941. Даний факт підтверджує Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 228247937 від 15.10.2020). Земельна ділянка площею 1,8474 га, яка розташована за адресою: вул. Промислова, 13, м. Калуш, Івано-Франківська область, кадастровий номер 2610400000:03:001:0050 перебуває у комунальній власності, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2610156372020 від 23.04.2020. 12.10.2018 ТОВ "Балтік Групп" звернулося до Калуської міської ради із заявою № 325/10 від 11.10.2018 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебувала в оренді ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп" відповідно до договору оренди № 040529600405 від 30.11.2005, орієнтовною площею 1,8475 га, що знаходиться в м. Калуші на вул. Промислова,

13. Рішенням Калуської міської ради від 25.10.2018 № 1901 надано дозвіл ТОВ "Балтік Групп" на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд орієнтовною площею 1,8475 га, яка знаходиться на вул. Промислова, 13 у м. Калуші. Правовстановлюючих документів на вказану вище земельну ділянку ТОВ "Балтік Групп" не було оформлено (період: 18.07.2018 - 30.09.2020). Тому, позивач вважає, що відповідач безпідставно утримав кошти міської ради в розмірі 635244 грн 51 к. за період з 18.07.2018 до 30.09.2020. Розрахунок здійснено на підставі рішень Калуської міської ради "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша": від 25.06.2015 № 3155 (розрахунок з 18.07.2018 до 31.12.2018); від 21.06.2018 № 1634 (розрахунок з 01.01.2019 до 30.09.2020) та нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно з інформацією фінансового управління Калуської міської ради від 03.11.2020 № 04-12/491 від ТОВ "Балтік Групп" на рахунок органу місцевою самоврядування надійшли кошти від орендної плати за землю в сумі 8239 грн 22 к. за 2018 рік, 22468 грн 29 к. - за 2019 рік, 8513 грн 91 к. за 9 місяців 2020 року. Вказані кошти сплачені за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1563 га на підставі договору оренди землі від 30.08.2018. До матеріалів справи позивачем долучено: - договір оренди землі від 30.08.2018, укладений між Калуською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Балтік Групп" (орендар), згідно умов якого в оренду передано земельну ділянку площею 0,1563 га, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, м. Калуш; - договір оренди землі від 20.10.2005, укладений між Калуською міською радою (орендодавець) та ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп" (орендар), згідно умов якого в оренду передавалась земельна ділянка площею 1,8475 га, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 13, м. Калуш. При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним: Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України у вказаній редакції). З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. "д" ч. 1ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Натомість предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. За змістом положень гл. 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 цього Кодексу). Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено. Судом встановлено, що відповідач 18.07.2018 набув право власності на об`єкти нерухомого майна (будівлі та споруди), що знаходяться на земельній ділянці за адресою вул. Промислова, 13, м. Калуш, Івано-Франківська область, про свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 228247937 від 15.10.2020). З огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. З урахуванням положень ст. 120, 125 ЗК України та ст. 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17). Згідно з ч. 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. При цьому, ч. 1 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ч. 3-4 цієї ж статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Про необхідність застосування ст. 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. За встановлених обставин, земельна ділянка площею 1,8474 га, кадастровий номер 2610400000:03:001:0050, яка розташована за адресою: вул. Промислова, 13, м. Калуш, Івано-Франківська область сформована як об`єкт цивільних прав та внесена до Державного земельного кадастру. Крім того, мав місце факт стягнення коштів за користування без правовстановлюючих документів тією ж земельною ділянкою на підставі судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справі № 909/833/18. При дослідженні питання щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати з моменту формування земельної ділянки в розумінні ст. 79-1 ЗК України, а саме з 18.07.2018 до 30.09.2020, колегія суддів враховувала наступне. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17). Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71). Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19. Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Крім того, приписи ст. 288 ПК України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 18475 м кв., що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 13, м. Калуш станом на 24.10.2020, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8233831 грн 30 к. Верховний Суд у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 зазначив, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. За змістом ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням

115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Згідно з даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель і земельних ділянок впродовж 2018-2020 не змінювався та становив 1,0. Крім того, відомості про нормативно грошову оцінку за розрахований позивачем період містяться у постанові Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 909/833/18 та матеріалах даної справи. Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 3,5 відсотків від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи той факт, що земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а вказаний відсоток визначений у Положеннях "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша", які є додатками до рішень Калуської міської ради "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша" від 25.06.2015 № 3155 та від 21.06.2018 № 1634. Що стосується доводів відповідача про те, що спірна земельна ділянка належить на праві оренди ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп", а наявний у матеріалах справи витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 24.10.2020 не стосується земельної ділянки, на якій знаходиться майно ТВ "Балтік-Групп", апеляційний господарський суд зазначає наступне. Так, на підставі договору оренди землі від 20.10.2005 ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп" орендував земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 13, м. Калуш до 30.09.2013, в подальшому користувався нею без правовстановлюючих документів. Як наслідок в судовому порядку з ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп" було стягнуто кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Наведене підтверджується рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2018 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 909/833/18. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України). Доводи відповідача про те, що ним сплачувалися кошти за користування земельною ділянкою у вигляді оренди чи земельного податку ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп", не знайшли свого документального підтвердження. Варто зазначити, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ "Балтік Групп", не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання. Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою на якій цей об`єкт розміщений за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 ЦК України. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року). Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік Групп вих..№08/2021 від 16.08.2021 (вх. № 01-05/2871/21 від 25.08.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 у справі № 909/156/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.01.2022 Головуючий суддя Плотніцький Б.Д. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Кордюк Г.Т.