Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/5446/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/23/22 Справа № 182/5446/21 Суддя у 1-й інстанції - Ступак Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2022 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Онищенка С.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, працюючого водієм ТОВ ВКП Мотодор, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 30.07.2021 року о 16:50 год. в м.Нікополь по вул. Електрометалургів (шляхопровід) перехрестя з вул.Г.Чорнобиля, водій автобусу ПАЗ д/н НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos д/н НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , в результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, постраждалих немає, чим порушив вимоги п.п.12.1, 13.1 ПДР. Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись з вищевказаною постановою апелянт просить постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року скасувати, а провадження по справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Не погоджується з викладеним висновком в протоколі та постанові суду щодо ОСОБА_1 . Вказує на те, що при складанні адміністративних матеріалів, інспекторами поліції були допущені суттєві порушення, а саме у матеріалах адміністративної справи відсутня належним чином складена схема ДТП. Апелянт зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду вбачається, що громадянину ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 12.1 та 13.1 ПДР України, що в свою чергу на думку апелянта має з`ясовувати фахівець у вказаній галузі, оскільки жодний із учасників провадження не володіє спеціальними знаннями. Позиція учасників апеляційного перегляду. В судовому засіданні ОСОБА_1 та діючий в його інтересах адвокат Онищенко С.В. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. У відповідності до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані. Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Більш того, згідно п. 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи. Окрім того вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №033043 від 30.07.2021 року; фототаблицею; схемою місця ДТП від 30.07.2021 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги з приводу клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи апеляційний суд зазначає наступне. Так, призначення експертизи є правом суду, а не його обов`язком та згідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Наявні у розпорядженні суду матеріали дозволяють зробити висновок щодо дій водія ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв`язку з подією ДТП на підставі наявних доказів, які слід визнати достатніми. Стосовно доводів апелянта про неналежну кваліфікацію його дій з боку працівників поліції, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до інструкції про оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до ст. 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. При цьому з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №033043 від 30.08.2021 року без будь яких зауважень, щодо кваліфікації його дій відповідно до ПДР України, дії працівників поліції не оскаржував. Тому в цій частині доводи апелянта є необґрунтованими. З огляду на вищевикладене, твердження апелянта щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не узгоджуються із матеріалами адміністративного провадження та наявними в них доказами. На переконання суду апеляційної інстанції саме дії водія ОСОБА_1 перебувають у причинно наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП. Перевіряючи протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що він складений з дотриманням статтей 254-256 КУпАП та Інструкції від 06 листопада 2015 року № 1376. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Справу судом першої інстанції розглянуто із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Онищенка С.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко