Постанова 4820 № 677/1138/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року м. Хмельницький Справа № 677/1138/20 Провадження № 22-ц/4820/73/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю відповідачки та її представника, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області в складі судді Кускової Т.В. від 08 вересня 2021 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 09 травня 2016 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ауді 100», скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 . В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований в реанімаційне відділення Красилівської ЦРЛ. Слідчим відділом Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016240170000247 за ч. 2 ст. 286 КК України. За наслідками розслідування 28 квітня 2020 року винесена постанова про закриття кримінального провадження. Внаслідок завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 неодноразово на протязі 2016 - 2021 років перебував на лікуванні в ортопедичному відділенні Хмельницької обласної лікарні. За час перебування на лікуванні ОСОБА_1 витратив значні кошти на купівлю лікарських препаратів. Загальна сума витрат згідно квитанцій, які збереглися, складає 16705,12 грн. Відповідно до висновків медико-соціальної експертної комісії внаслідок отриманого в результаті ДТП ушкодження здоров`я ОСОБА_1 встановлено з 05 вересня 2016 року - групу інвалідності перша «А», з 28 вересня 2017 року - групу інвалідності перша «Б», з 01 жовтня 2018 року - групу інвалідності перша «Б». ОСОБА_1 в момент заподіяння йому шкоди не працював. Тому відшкодування втраченого внаслідок каліцтва заробітку слід визначати з розміру мінімальної заробітної плати за період з 01 червня 2016 року по 01 лютого 2021 року це складає 202513 грн. Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав непоправний психічний та психологічний стрес, йому завдано значної моральної шкоди, яка полягає в глибоких душевних стражданнях, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Внаслідок травми ОСОБА_1 позбавлений можливості працювати, утримувати сім`ю, постійно знаходиться в стані депресії, що негативно впливає на відносини в сім`ї. Моральну шкоду він оцінює в 50000 грн. З врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на лікарські препарати в сумі 16705,12 грн., втрачений внаслідок каліцтва заробіток з 01 червня 2016 року по 01 лютого 2021 року в сумі 202513 грн., моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та втрачений внаслідок каліцтва заробіток з 01 лютого 2021 року в розмірі 6000 грн. щомісячно. Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування втраченого внаслідок каліцтва заробітку та стягнення матеріальної та моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. На думку апелянта, помилковим є висновок суду про недоведеність вимог щодо стягнення майнової шкоди та моральної шкоди - факт заподіяння йому шкоди доведено належними та допустимими письмовими доказами, копії яких долучені до матеріалів справи. Розрахунок втраченого внаслідок каліцтва заробітку зроблено відповідно до ч.2 ст. 1195 ЦК України, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів. Відповідачка та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід частково скасувати та змінити, ухваливши нове судове рішення. Встановлено, згідно постанови слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області Мазура О.С. від 28.04.2020 року у кримінальному провадженні № 12016240170000247 за ч. 2 ст. 286 КК України, що 09.05.2016 року близько 23.30 год. в м. Красилів по вул. Грушевського, а саме, на перехресті доріг вулиць Грушевського, Щасливої та Перемоги, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ауді 100», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїжджу частину дороги у невстановленому місці. В результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований в реанімаційне відділення Красилівської ЦРЛ. Згідно висновку автотехнічної експертизи водій автомобіля «Ауді» ОСОБА_2 не мала технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом своєчасного застосування гальмування з зупинкою керованого нею транспортного засобу до наїзду, з моменту виникнення їй небезпеки руху, тому її дії в причинному зв`язку із настанням ДТП не знаходяться. Кримінальне провадження №120162401170000247 постановою слідчого СВ Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 28.04.2020 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Згідно висновку судово-медичної експертизи №31 від 07.04.2017 року у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку тяжкого ступеню, набряку головного мозку, множинних крововиливів та саден м`яких тканин голови, обличчя, відкритих переломів правової та лівої великогомілкової та правої та лівої малогомілкової кісток, ран в проекції переломів, які могли виникнути від дії - удару (ів) тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, що рухався, могли утворитися в строк та за обставин, вказаних у постанові, а саме при ДТП, де потерпілий міг знаходитися в якості пішохода, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння; тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого плеча, правого передпліччя могли виникнути від дії ударів тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, що рухався та елементи дорожнього покриття, могли утворитися в строк та за обставин вказаних в ухвалі, а саме при ДТП, де потерпілий знаходився в якості пішохода, за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Комісією МСЕК позивачу ОСОБА_1 05.09.2016 року вставлено першу «А» групу інвалідності, 28.09.2017 року першу «Б» групу інвалідності, 01.10.2018 першу «Б» групу інвалідності. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, оскільки не доведено, що позивачем понесено витрати саме на лікування після ДТП. Позивачем також не доведено відсоток втрати працездатності внаслідок ушкодження здоров`я в результаті ДТП. Крім того, обов`язок з відшкодування майнової шкоди в межах ліміту відповідальності покладається на страховика відповідачки ПрАТ СК «Провідна». Також позивачем не доведено, якими діями чи бездіяльністю ОСОБА_2 йому спричинено моральну шкоду. Проте висновок суду про безпідставність і водночас недоведеність заявлених вимог щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок понесення витрат на лікування є суперечливим. Так, згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За змістом норм ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно представлених позивачем виписних епікризів ортопедичного відділення Хмельницької обласної лікарні за 2016, 2017, 2019 роки (а.с.9-11) йому в ході лікування політравми після ДТП, консолідованого перелому лівого плеча, пошкодження променевого нерва зліва, консолідованих переломів обох гомілок призначалося ряд медичних препаратів. На підтвердження фактично понесених витрат на лікування за період з травня 2016 року по 2021 рік позивачем надано чеки на загальну суму 16705,12 грн. (а.с.15-30, 71-73). Також встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як законного володільця забезпеченого транспортного засобу «Ауді 100», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» на підставі полісу №АЕ/5874785 від 24 листопада 2015 року. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-15), регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-15 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. За змістом ст.24 Закону № 1961-15 у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів (частина 24.2.) Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті (частина 24.3.) Згідно з ч. 36.1. статті 36 Закону № 1961-15 страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, за наявності полісу страхування цивільно-правової відповідальності, відповідачка може нести відповідальність щодо відшкодування шкоди завданої позивачеві внаслідок ДТП лише в разі непокриття страховим відшкодуванням (в межах ліміту відповідальності) фактичного розміру завданої шкоди і зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до полісу ПрАТ «СК «Провідна» №АЕ/5874785 від 24.11.2015 року ліміт відповідальності щодо забезпеченого транспортного засобу відповідачки за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 100000 грн., а отже, заявлена вимога щодо стягнення 16705,12 грн. витрат на лікування не перевищує встановленого ліміту відповідальності страховика, тому за вказаною вимогою має відповідати ПрАТ «СК «Провідна» як належний відповідач. Позивач не заявляв ці вимоги до ПрАТ «СК «Провідна» як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 щодо забезпеченого транспортного засобу «Ауді 100», державний номерний знак НОМЕР_1 , вказана страхова компанія не брала участі в справі. За таких обставин, за незалучення відповідачем у справу ПрАТ «СК «Провідна» як особу, яка має відповідати за заявленими вимогами, суд позбавлений можливості встановлювати обставини справи та давати оцінку доведеності вказаної позовної вимоги. Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності позивачем, апеляційний суд приймає до уваги таке. Згідно ст. 26 Закону № 1961-15 шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить , зокрема, у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідність посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1195 ЦК України). За змістом ч.1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках. Відтак, належним і допустимим доказом підтвердження ступеню втрати працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності. Отже, для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Суд першої інстанції правильно констатував, що позивачем не надано висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності, що виключає можливість встановлення розміру заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Розрахунок розміру заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, поданий представником позивача, суперечить змісту ч.ч.1-2 ст.1195 ЦК, - у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування дійсно визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, проте з урахуванням ступеню втрати чи зменшення працездатності, що не враховано при розрахунку. Відтак суд першої інстанції правомірно не взяв цей розрахунок до уваги, як і вказаний позивачем розмір втраченого внаслідок каліцтва заробітку з 01 лютого 2021 року, висновок про недоведеність позову в цій частині є обґрунтованим. Водночас відсутні підстави для стягнення з відповідачки мінімального розміру відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності позивачу відповідно до ст. 26 Закону № 1961-15 (у зв`язку з встановленням I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, 1450 грн. х 36 =52200 грн.), оскільки ж таки, цю суму в межах ліміту відповідальності мав би відшкодовувати страховик. З приводу доводів про помилковість висновків суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди, апеляційний суд враховує таке. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з пункту першого частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №31 від 07.04.2017 року позивачу в результаті ДТП спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку тяжкого ступеню, набряку головного мозку, множинних крововиливів та саден м`яких тканин голови, обличчя, відкритих переломів правової та лівої великогомілкової та правої та лівої малогомілкової кісток, ран в проекції переломів, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння; а також ряд інших тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Отже, наявними доказами цілком підтверджується, що шкода позивачу завдана джерелом підвищеної небезпеки, а відтак, відповідно до ч.ч.1-2 ст. 1187 ЦК підлягає відшкодуванню позивачкою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, яким завдано шкоду. При цьому матеріали справи не містять даних, що шкода позивачу була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, на ці обставини не посилалася в заперечення проти позову і сторона відповідача. Відтак висновок суду першої інстанції про недоведеність, якими діями чи бездіяльністю ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду позивачу, не відповідає обставинам справи і прямо суперечить нормам п.1 ч.1 ст.1167, ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України. Встановлено, що у зв`язку з заподіяними тілесними ушкодженнями в результаті ДТП ОСОБА_1 тривалий час і неодноразово проходив лікування в ортопедичному відділенні Хмельницької обласної лікарні, де був декілька разів оперований. 05 вересня 2016 року у зв`язку з ушкодженням здоров`я, отриманим в результаті ДТП, ОСОБА_1 встановлено групу інвалідності перша «А» загального захворювання, з 28 вересня 2017 року - групу інвалідності перша «Б», з 01 жовтня 2018 року - групу інвалідності перша «Б». Згідно з довідкою МСЕК № 028808 від 27.09.2021 року ОСОБА_1 встановлено групу інвалідності перша «Б» загального захворювання на строк до 01.10.2024 року, висновок потребує стороннього догляду (а.с. 176). З врахуванням ступеню тяжкості і характеру заподіяних позивачу тілесних ушкоджень при ДТП, його тривалого і неодноразового лікування у медзакладах, встановлення групи інвалідності перша «А», а з вересня 2017 року - перша «Б», характеру та тривалості фізичних та душевних страждань позивача, вимог розумності та справедливості, позовні вимоги про стягнення завданої моральної шкоди з відповідачки підлягають задоволенню в повному обсязі. З врахуванням наведеного оскаржуване рішення в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди слід скасувати та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 50000 грн. відшкодування завданої моральної шкоди, в решті рішення слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог та апеляційної скарги слід стягнути з відповідачки 2102 грн. судового збору в дохід держави (840,80 грн.+1261,20 грн.). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2021 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: с. Чепилівка, Красилівський район, Хмельницька обл., 31056) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) 50000 грн. відшкодування завданої моральної шкоди. В решті рішення змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: с. Чепилівка, Красилівський район, Хмельницька обл., 31056) 2102 грн. судового збору в дохід держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 лютого 2022 року. Судді Л.М. Грох А.М. Костенко Т.В. Спірідонова